Постанова 4818 № 644/9848/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 08 червня 2021 року м. Харків справа № 644/9848/20 провадження № 22-ц/818/3232/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Бурлака І.В., Хорошевського О.М., ім`я (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року в складі судді Бугери О.В., у с т а н о в и в: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (далі ДП «Завод «Електроважмаш») та просила стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 38 298,17 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 03 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення. Позов мотивовано тим, що з 19 жовтня 1972 року вона перебувала з ДП «Завод «Електроважмаш» у трудових стосунках. 03 листопада 2020 року позивач була звільнена за власним бажанням. На момент звільнення заборгованість підприємства по заробітній платі склала 38 298,17 грн. Зазначає, що у зв`язку з невиплатою при звільнені заробітної плати, вона також має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з 03 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 38 298,13 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04 листопада 2020 року по 22 лютого 2021 року в розмірі 41 235,00 грн, всього 79 533,13 грн. Виплату заборгованості та середнього заробітку зобов`язано провести за вирахуванням податків та зборів. Стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» судовий збір: на користь ОСОБА_1 в розмірі 840,80 грн; на користь держави в розмірі 840,80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що заборгованість ДП «Завод «Електроважмаш» по заробітній платі перед позивачем становить 38 298,13 грн та підлягає стягненню з підприємства в судовому порядку. На підставі статті 117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку, який проведено з врахуванням середньоденної заробітної плати і часу затримки розрахунку та становить 41 235,00 грн. 23 березня 2021 року ОСОБА_2 представник ДП «Завод «Електроважмаш» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 18 670,38 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 20 892,40 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що після ухвалення рішення суду першої інстанції ДП «Завод «Електроважмаш» здійснило часткове погашення заборгованості ОСОБА_1 та сплатило їй 19 627,79 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 18 670,38 грн. Зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив кількість робочих днів на підприємстві, що вплинуло на розмір грошової суми, що підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючи накази ДП «Завод «Електроважмаш» про простій на підприємстві, кількість робочих днів за період з 04 листопада 2020 року по 22 лютого 2021 року, тобто за період з наступного дня після звільнення позивача і до дня ухвалення рішення судом першої інстанції становить 38 днів. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 20 892,40 грн, виходячи з розрахунку 549,80 грн середньоденний заробіток позивача* 38 робочих днів підприємства. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ДП «Завод «Електроважмаш» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини другої статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідає. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 19 жовтня 1972 року по 03 листопада 2020 року перебувала у трудових стосунках з ДП «Завод «Електроважмаш». 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 була звільнена з ДП «Завод «Електроважмаш» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (а. с. 3 4). Посилаючись на те, що при звільненні не був проведений остаточний розрахунок, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом. Статтею 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» , частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови проведення підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 227/5138/18 (провадження № 61-14162св19), прийнятій у справі з подібними правовідносинами. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відзиві на позовну заяву ДП «Завод «Електроважмаш» визнало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 та зазначило, що її розмір становить 38 298,13 грн (а. с. 17 18). Частиною першою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позову в частині визначення розміру заборгованості по заробітній платі підприємства перед позивачем та задоволення позову в цій частині. Доводи апеляційної інстанції про те, що заборгованість по заробітній платі підлягає зменшенню з 38 298,13 грн до 18 670,38 грн є безпідставними, оскільки добровільна виплата ОСОБА_1 частини заробітної плати в розмірі 19 627,79 грн після ухвалення рішення суду першої інстанції не є підставою для його зміни в частині визначення розміру заборгованості. На час ухвалення рішення суду першої інстанції заборгованість ДП «Завод «Електроважмаш» по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 38 298,13 грн. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Згідно з довідкою ДП «Завод «Електроважмаш» від 23 грудня 2020 року № 245/1134 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 549,80 грн (а. с. 22). 24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» було підписано наказ № 309 «Про встановленні неповного робочого тижня», а саме, з 01 жовтня 2020 року на ДП «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Наказом ДП «Завод «Електроважмаш» від 21 жовтня 2020 року № 427 на ДП «Завод «Електроважмаш» встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28 (а. с. 23 25). Згідно з наказом ДП «Завод «Електроважмаш» від 26 січня 2021 року № 1261-01/09 на підприємстві з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року встановлено простій (а. с. 23 25). Таким чином, кількість робочих днів повинна розраховуватись за графіком роботи підприємства. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 становить 20 892,40 грн, виходячи з такого розрахунку: 549,80 грн середньоденна заробітна плата позивача * 38 робочих днів. Пунктом 1 частини першої статті 376 ЦПК України встановлено, що неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з ухваленням в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку. ДП «Завод «Електроважмаш» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 1 261,20 грн, що документально підтверджено платіжним дорученням № 11425 від 18 березня 2021 року (а. с. 42). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 426,80 грн (41 235,00 грн заявлені позивачем вимоги : 20 892,40 грн - задоволені позовні вимоги = 1,97 частина задоволених вимог; 840,80 грн : 1,97 = 426,80 грн). На користь відповідача підлягає стягненню з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 624,35 грн (41 235,00 грн заявлені позивачем вимоги : 20 342,60 грн вимоги, у задоволенні яких позивачу відмовлено = 2,02 частина вимог, в задоволенні яких відмовлено; 1 261,20 грн : 2,02 = 624,35 грн). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України) Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ДП «Завод «Електроважмаш» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 197,55 грн (624,35 грн - 426,80 грн). Керуючись ст. ст. 141, 367, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку і судового збору та ухвалити в цих частинах нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 20 892,40 грн (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві грн 40 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» судовий збір в розмірі 197,55 грн (сто дев`яносто сім грн 55 коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака О.М. Хорошевський