Постанова 4808 № 345/4704/20

Справа № 345/4704/20 Провадження № 22-ц/4808/698/21 Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Пацаган В.В., з участю: апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення переплати надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення (заочне) Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Кардаш О.І. 28 січня 2021 року в м. Калуш Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року Управління соціального захисту населення Калуської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю. В обґрунтування вимог зазначає, що 27.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради за призначенням державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, заповнивши заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг. Рішенням Управління про призначення допомоги інвалідам від 25.05.2017 року їй призначено державну соціальну допомогу з 27.04.2017 року по 30.04.2019 року включно, надбавку за догляд з 27.04.2017 року по 30.04.2019 року включно. В подальшому, рішенням позивача від 12.06.2019 року продовжено державну соціальну допомогу з 01.05.2019 року по 07.12.2020 року включно та надбавку за догляд з 01.05.2019 року по 07.12.2020 року. 05.02.2020 року відповідач подала до управління заяву про припинення надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю та копію трудової книжки, з якої стало відомо, що ОСОБА_1 з 01.08.2017 року працює в управлінні культури, національностей та релігій КМР. Відповідачку було повідомлено про обов`язок у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. Рішенням Управління від 07.02.2020 року ОСОБА_1 з 01.03.2020 року припинено виплату надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, внаслідок чого надміру виплачено кошти у розмірі 16 791 грн за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року. Відповідачу надсилалося повідомлення, яке вона отримала 02.03.2020 року, про відшкодування даної суми в добровільному порядку, однак станом на 15.12.2020 року надміру виплачені кошти на рахунок управління не відшкодовано. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у розмірі 16 791 грн за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року та судовий збір (а.с.1-4). Рішенням (заочним) Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Калуської міської ради надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї в розмірі 16 791 грн за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року (а.с.27-29). Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року залишено без задоволення (а.с.44-45). Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції її не було належним чином повідомлено про розгляд справи, в результаті чого було позбавлено можливості захищати свої інтереси, що є порушенням норм процесуального права. Вважає, що позивачем їй було призначено тільки державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю. Однак в рішенні суду зазначено різні види соціальних виплат, а саме державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї, яку вона не отримувала. Тобто, судом не з`ясовано, яку саме державну допомогу чи надбавки стягнуто на користь позивача. Також зазначає, що жодних навмисних дій, спрямованих на умисне подання недостовірних відомостей, що вплинули чи могли б вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, позивачем не наведено, як і не доведено, що шкода завдана саме з її вини. На момент подачі заяви нею подано всі дані про себе. Жодних доказів на підтвердження зловживань нею, свідомого неподання відомостей або приховування відомостей щодо працевлаштування не надано. На думку апелянта, судом не з`ясовані обставини щодо строку позовної давності. З цим позовом Управління звернулося 24.12.2020 року, а просить стягнути зайво сплачені кошти за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року, після спливу трирічного строку. За наведених обставин просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.48-50). Представником Управління соціального захисту населення Калуської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість. Незважаючи на описку в резолютивній частині рішення, судом досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 були надміру виплачені кошти надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 16 791 грн. У правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, а відповідачка не довела відсутність своєї вини чи причетність інших осіб до заподіяння шкоди, якими є перевитрати державного бюджету. Про своє працевлаштування через три місяці після подання заяви про призначення державної соціальної допомоги повинна була повідомити Управління, оскільки їй було відомо про обставини, які призводять до припинення таких виплат, про що зазначено у її заяві. Вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін (а.с.56-59, 68-69). У судове засідання не з`явився представник позивача, Управління соціального захисту населення Калуської міської ради, про день, місце та час розгляду справи юридична особа повідомлена належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Подана суду заява про розгляд справи без участі представника позивача. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності. Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що 27.04.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради за призначенням допомоги на догляд за дитиною із інвалідністю, заповнивши заяву №2/847 про призначення соціальної допомоги, компенсацій і пільг (на допомогу на дітей-інвалідів віком до 18 років та на надбавку на догляд за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років) (а.с.6-7). Згідно медичних висновків №49 від 24.04.2017 року та №75 від 05.06.2019 року лікарської консультативної комісії поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємств центральної районної лікарні Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання бронхіальна астма, атопічна форма, персистуючий перебіг з тяжкими приступами задухи, ІдЕ залежна, частково контрольована (а.с.8, 12). Як встановлено із рішень Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про призначення допомоги інвалідам від 25.05.2017 року та від 07.06.2017 року, відповідачці ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу та державну адресну допомогу на період з 27.04.2017 року по 30.04.2019 року із зазначенням того, що заявник не працює (а.с. 9,10), яка рішенням Управління від 12.06.2019 року була продовжена на строк з 01.05.2019 року по 07.12.2020 року (а.с. 13). Розмір державної соціальної допомоги за період з 27.04.2017 р. по 30.04.2017р. становив 872,90 грн, з 01.05.2017р. по 30.04.2019р. 918,40 грн; державна адресна допомога з 27.04.2017 р. по 30.04.2017р. становила 374,10 грн, з 01.05.2017р. по 30.04.2019р. 393,60 грн (а.с.9). Розмір державної соціальної допомоги за період з 27.04.2017 р. по 30.04.2017р. становив 872,90 грн, з 01.05.2017р. по 30.04.2019р. 918,40 грн; надбавка на догляд з 27.04.2017 р. по 30.04.2017р. становила 844,50 грн, з 01.05.2017р. по 30.04.2019р. 888,50 грн (а.с.10). Розмір державної соціальної допомоги за період з 01.05.2019 р. по 07.12.2020р. становив 1047,90 грн, надбавка на догляд - з 01.05.2019 р. по 07.12.2020р. 1013,50 грн (а.с.13). Відповідно до розпоряджень Управління соціального захисту населення Калуської міської ради на перерахунок допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам від 01.10.2017 року, 01.12.2017 року, 01.07.2019 року та 01.12.2019 року ОСОБА_1 здійснювався перерахунок розміру допомоги. Установлено розмір допомоги з 30.10.2017р. до 30.04.2019р. в розмірі 1904,90 грн; з 01.12.2017р. по 30.04.2019р. 1946,40 грн; з 01.07.2019р. 2153,80 грн; з 01.12.2019р. по 07.12.2020р. 2255,60 грн (а.с. 11, 14). 05.02.2020 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника управління соціального захисту населення заяву, в якій просила припинити виплату допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю з 01.03.2020 року у зв`язку із переоформленням на чоловіка (а.с. 16). Із трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2017 року працює на посаді наукового співробітника музею-оселі родини Івана Франка КЗ «Музейно- виставковий центр» (а.с. 15). Рішенням Управління соціального захисту населення Калуської міської ради від припинено виплату надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року (а.с. 19). Згідно розрахунку Управління соціального захисту населення Калуської міської ради, за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року сума переплати допомоги ОСОБА_1 становить 16 791,00 гривню (а.с. 19). УСЗН Калуської міської ради 28.02.2020 року направлено повідомлення відповідачці про необхідність відшкодування надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю у розмірі 16 791 грн та запропоновано добровільно повернути надміру виплачені кошти до 29.03.2020 року (а.с. 19). Однак, станом на 15.12.2020 року сума надбавки позивачу відповідачем не відшкодована. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідачка зазначала недостовірну інформацію з приводу свого працевлаштування, що призвело до надмірної виплати на її користь суми державної соціальної допомоги у вигляді надбавки на догляду за дитиною з інвалідністю. У добровільному порядку на вимогу позивача спірні грошові кошти вона не повернула, а тому судом позов задоволено і стягнуто надміру виплачені кошти соціальної допомоги. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права. Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.1 Закону України « Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років. Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України « Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» державна соціальна допомога призначається у таких розмірах на дітей-інвалідів віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ч.3, 5 ст. 3 Закону України « Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» надбавка на догляд за дитиною-інвалідом підгрупи А встановлюється в розмірі: на дитину-інваліда підгрупи А віком до 6 років - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Пунктом 3.2 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого Наказом 30.04.2002 № 226/293/169 (далі - Порядок) до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною - інвалідом. Згідно з ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» на дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку. Відповідно до п. 3.11. Порядку надбавка на догляд за дитиною призначається на строк призначення державної соціальної допомоги. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд призначається особам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати незалежно від того, за якою дитиною вона знаходиться у відпустці, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду за умови фактичного догляду за нею. Відповідно до п.3.14 Порядку, у разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (крім одиноких матерів, одиноких батьків дітей з інвалідністю та одного з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікунів, піклувальників дитини з інвалідністю підгрупи А), виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося працевлаштування. Пунктом 3.15 Порядку передбачено, що у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати надбавки на догляд, одержувачі зобов`язані повідомити про це структурні підрозділи з питань соціального захисту населення. Зняття надбавки на догляд у таких випадках проводиться з місяця, наступного за тим, в якому виникли ці обставини. Із аналізу зазначених норм Закону встановлено, що надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається за умови якщо: дитина-інвалід потребує домашнього догляду, особа фактично здійснює домашній догляд за дитиною з інвалідністю та особа, яка здійснює догляд, не працює, не навчається (крім заочної форми навчання), не проходить службу, не займає виборну посаду або перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати. Нормами глави 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Так, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно частини 1 статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18). Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу . Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про обов`язок повідомляти достовірні дані щодо майнового стану, що підтверджується її підписом на заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, де дослівно зазначено наступне: «… я усвідомлюю, що наведені мною відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняття рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України. Мене повідомлено, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання мною соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, я зобов`язуюсь повідомити органи праці та соціального захисту населення. Про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан моєї сім`ї мене попереджено» (а.с.6-7). Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 не виконала обов`язок щодо своєчасного повідомлення відповідача про працевлаштування, а із такою заявою вона звернулася до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради лише 05.02.2020 року, тобто, через два з половиною роки від дня працевлаштування в Управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради (01.08.2017 року), що свідчить про наявність обставин про недобросовісність зі сторони відповідачки, наслідком якої явилась безпідставність набуття соціальної допомоги. Доказів того, що ОСОБА_1 01 серпня 2017 року повідомляла позивача про своє працевлаштування, матеріали справи не містять. Обставини, що впливають на призначення грошової допомоги, про які в порушення вимог п.11 Порядку № 505 відповідач не повідомила, стали підставою для виплати їй щомісячної надбавки на догляд за дитиною з 01.08.2017 по 29.02.2020, і як наслідок, призвело до надміру виплаченої суми грошової допомоги у зазначений період в розмірі 16 791,00 грн. Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не повідомила орган, що призначає соціальну допомогу, а саме Управління соціального захисту населення Калуської міської ради, про своє працевлаштування, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки надміру виплаченої соціальної допомоги у визначеному позивачем розмірі у відповідності до вимог статей 1212,1214 ЦК України. Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, врахувавши, що у відповідача з 01.08.2017 року виникли обставини, які впливали на умови виплати соціальної допомоги і про які отримувач повинна була повідомити. Недобросовісність відповідачки полягала у її пасивній поведінці, тобто утриманні від виконання обов`язку щодо повідомлення про працевлаштування. Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що переплата відповідача складає 16791,00 грн за період з 01.08.2017 року (дня працевлаштування) по 29.02.2020 року. З матеріалів справи вбачається, що про порушення прав позивач дізнався 05.02.2020 року, коли відповідачкою подано заяву про припинення допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю та долучено копію трудової книжки (а.с. 15, 16). 24 грудня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми грошової допомоги. Тобто, в межах строку позовної давності. Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що про порушення права щодо безпідставно отриманих коштів ОСОБА_1 позивачу стало відомо 05.02.2020 року. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач не виконала покладений на неї обов`язок повідомити уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що Управління соціального захисту населення Калуської міської ради має право отримання грошових коштів в сумі 16791,00 грн за період з 01.08.2017 року по 29.02.2020 року, як таких, що були безпідставно отримані ОСОБА_1 . Доводи апелянта про пропуск строку позовної давності позивачем з огляду на те, що позивач міг довідатися про порушення свого права, отримавши довідку про доходи за звітний період з органу державної податкової служби, не заслуговують на увагу, оскільки позивач правомірно розраховував і міг розраховувати на добросовісність відповідачки та виконання нею свого обов`язку щодо повідомлення про працевлаштування. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення. Проте, наведені обставини не впливають на правильність вирішення спору по суті, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому,докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення (заочне) Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.