Постанова 4824 № 752/4340/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/4340/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/6948/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Семенюк Т.А. при секретарі Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Літвіл» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Кахно І.А., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літвіл» про стягнення заробітної плати, інших виплат та компенсацій, середнього заробітку за час затримки розрахунком при звільненні, в с т а н о в и в : у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Літвіл», у якому просила стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 43 877,19 грн, компенсацію за додаткові 14 днів по продовженню листка непрацездатності через ускладнені пологи у сумі 3 700,06 грн, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у сумі 8 000 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 22 475,07 грн та середній заробіток за час затримки розрахунком при звільненні у сумі 64 000 грн. Ухвалою суду від 19.03.2021 відкрито позовне провадження. 19.03.2021 позивачка через представника подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на грошові кошти у сумі, 55 577,25 грн, які знаходяться на рахунках ТОВ «Літвіт» в банківських установах. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин справи та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. А саме, суд не врахував, що заява мотивована тим, що відповідачем після отримання позову можуть бути зняті грошові кошти з рахунку підприємства з метою унеможливити подальше їх стягнення у разі задоволення позову. Існує загроза того, що відповідач може вивести усі грошові кошти з рахунків підприємства або фіктивно продати товариство третім особам, що фактично унеможливить виконання рішення суду. Суд не звернув уваги, що позивач просила накласти арешт лише на суму реальної фактичної заборгованості 55 577,25 грн, що не створить суттєвих загроз поточній господарській діяльності відповідача, натомість забезпечить охорону прав та інтересів позивачки. Позивачка не може знати номери рахунків відповідача, проте під час виконання ухвали номери рахунків стануть відомі органам виконавчої служби, які отримують такі відомості в силу Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, вимагання судом надання доказів майбутнього можливого невиконання судового рішення суперечить ст. 149, 150 ЦПК України та суперечить інституту забезпечення позову. Позивачка є матір`ю одиначкою, виховує малолітню дитину, ніде не працює, а тому відсутність забезпечення позову, у разі його задоволення створить ще більшу загрозу не тільки її правам та інтересам, а і правам малолітньої дитини. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Літвіт» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зазначає,що позивачка повторно звернулася із заявою про забезпечення позову, що в свою чергу є послідовністю відмов і в той же час не бажанням надати обґрунтування попередніх відмов. Вважає, що позивачкою не надано належних доказів наявності заборгованості по заробітній платі, не вказано дат нарахування тих сум, про виплату яких заявлено позов. Відповідач не приховує будь - якої інформації що стосується предмета спору, надав свій відзив, приймає учать у розгляді справи, а тому твердження позивачки, що товариство може якимось - чином закритися, щоб не сплачувати суму біля 60 000 грн є перебільшенням. Позивачка працювала на посаді головного бухгалтера, а тому твердження щодо неможливості зазначити номера рахунків є безпідставними. Вважає, що звільнення позивачки від сплати судового збору надає підстав декілька разів звертатися до суду з однією і тією ж заявою, маючи уже попередню відмову суду у її задоволенні. Будь - якої небезпеки заподіяння шкоди права та інтересам позивачки без застосування заходів забезпечення позову не існує. Крім того, позивачкою не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що вона має статус безробітної та є одинокою матір`ю. У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог заявниці. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За обставинами справи встановлено, що позивачка разом з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову та ухвалою суду від 17.02.2021 у задоволенні заяви відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначена ухвала учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалася та є чинною. Натомість 19.03.2021 позивачкою через представника повторно подано заяву про забезпечення позову, яка по суті є тотожною заяві, яка уже розглянута судом та по якій ухвалено судове рішення. Пояснення представника позивачки при розгляді апеляційної скарги про те, що друга заява про забезпечення позову містила інше обґрунтування, оскільки до неї було додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків у підтвердження того, що між сторонами дійсно виник спір колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки з ухвали суду від 17.02.2021, яка є у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову не через відсутність між сторонами спору, а через відсутність обґрунтування та належних доказів про те, що відповідач може вчинити дії спрямовані на уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову. При подачі повторної заяви про забезпечення позову обгрунтування можливого уникнення відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позову є ідентичними тим, що викладені у попередній заяві. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову. Відтак цивільно - процесуальним законодавством встановлено порядок вирішення питання, у разі, якщо учасник справи не погоджується із висновками суду, зробленими судом за результатами розгляду його заяви про забезпечення позову шляхом апеляційного оскарження ухвали суду, а не шляхом звернення із новою заявою про забезпечення позову. Закон не забороняє повторно звертатися із заявою про забезпечення позову у разі наявності інших обставин, які виникли після винесення ухвали про відмову у забезпеченні позову, або обґрунтувань, які не були викладені у попередній заяві та відповідно не розглядалися судом. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову, поданій до суду 19.03.2021, про будь - які нові обставини реальної загрози невиконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову не вказано, а обґрунтування необхідності забезпечення позову тотожні тим, які викладені у попередній заяві. Незважаючи на те, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти у менших межах від заявленої ціни позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставини, які викладені у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову, не дають підстав вважати, що відповідач стане уникати виконання рішення суду у разі задоволення позову чи виконання такого рішення стане неможливим. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 07.06.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. А. Семенюк