Постанова 4811 № 1309/6310/12

Справа № 1309/6310/12 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/3769/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю представника боржника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року в складі судді Гедз Б.М. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача на його правонаступника у справі № 1309/6310/12,- встановив: У березні 2020 року представник ТзОВ «Вердикт Капітал» Радченко В.Ю. звернулася до суду із заявою про заміну стягувача ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТзОВ «Вердикт Капітал» у справі №1309/6310/12. Вимоги обгрунтовувала тим, що у вказаній справі Залізничний районний суд м.Львова ухвалив рішення від 05.12.2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-600/133/2007 від 13.09.2007 у розмірі 44 500, 28 доларів США, що еквівалентно 355290,24 грн. та 355290,24 грн. пені, а також про стягнення судового збору в розмірі 2 823 грн. 17.09.2018 між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 2-09/18, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № СL-600/133/2007 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Просив заяву задовольнити. Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача на його правонаступника у справі №1309/6310/12 задоволено. Замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 1309/6310/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , вважає, що така є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі зазначає, що заявник не довів факту переходу до нього права грошової вимоги до боржників по стягненню заборгованості за відповідним кредитним договором, оскільки не надав Акту приймання-передачі реєстру боржників та усіх додатків до договору Факторингу, через розбіжність сум, які підлягають стягненню, а також через те, що сума заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням суду, вказана в доларах, а у договорі Факторингу у гривнях. Крім цього, на договорі Факторингу відсутні реквізити сторін договору. Поряд з цим, у п. 1.5 договору визначено, що права вимоги за кредитним договором переходить до фактора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п. 7 цього договору, на підставі Акту приймання-передачі реєстру боржників, форма якого наведена у додатку 3 до договору. Незважаючи на наявність у матеріалах справи копії платіжного доручення № 20 щодо сплати за кредитний портфель, основним доказом переходу прав грошової вимоги до боржників є підписаний сторонами Акт приймання-передачі, однак такий Акт до заяви не доданий. Також зазначає, що договір факторингу може бути взятий до уваги, як допустимий доказ лише з усіма додатками до нього, однак додатків до договору, за виключенням реєстру боржників, заявник не додав. Наведене, на думку апелянта, унеможливлює встановити не тільки зміст укладеного договору, а й взагалі чи такий договір є укладеним. Відступлення права грошової вимоги не може існувати як самостійне зобов`язання, а є похідною операцією з основного зобов`язання і за обсягом прав повинно повністю відповідати основному, при цьому за рішенням суду підлягає стягненню заборгованість, розмір якої є значно вищим ніж та, яка відступлена за договором, крім цього сума кредиту за рішенням суду вказана у валюті, а не у гривні. Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_4 адвокат Гордон І.М. апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржувану ухвалу скасувати. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення у справі № 1309/6310/12 про задоволення вимог кредитора не виконане боржником і не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежить цивільних прав учасників спірних правовідносин, відтак заява ТзОВ «Вердикт Капітал» підставна та підлягає задоволенню. Відтак, врахувавши укладення між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» договору факторингу № 2-09/18, а також дослідивши долучений до матеріалів справи Реєстр Боржників, який підписаний сторонами, всі додатки та додаткові угоди до Договору, що складають його невід`ємну частину, суд дійшов висновку про підставність вимог заяви. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади іорганів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2021 року у справі № 1309/6310/12 позов ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-600/133/2007 від 13.09.2007 у розмірі 44 500, 28 доларів США (сорок чотири тисячі п`ятсот доларів США 28 центів), що еквівалентно 355 290,24 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень 24 коп.) та 355 290,24 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень 24 коп.) пені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 2 823 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні) (а.с. 61-63). Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2021 року не оскаржувалося та набрало законної сили, відтак підлягає обов`язковому виконанню. 13.02.2013 Залізничний районний суд м. Львова надіслав на адресу ТзОВ «ОТП «Факторинг Україна» виконавчі листи № 1309/6310/12 (а.с. 69). Виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1309/6310/12 було відкрито 05.08.2014 (а.с. 70). 17.09.2018 між ТзОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу № 2-09/18, відповідно до п.1.1. якого Клієнт передає (відступає) Фактору право грошової вимоги, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, стає кредитором за Кредитними договорами. Відповідно до п. 1.3. цього договору Фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх своїх зобов`язань за Кредитними договорами. Згідно із п. 1.5. договору факторингу права вимоги за Кредитними договорами переходять до Фактора на підставі Акту приймання-передачі Реєстру Боржників, в тому числі за кредитним договором № СL-600/133/2007 від 13.09.2007, укладеним між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4 (номер 164 Реєстру боржників) (а.с. 87-89). З копії долученого до матеріалів справи Реєстру Боржників вбачається, що такий підписаний уповноваженими особами Клієнта ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та Фактора ТзОВ «Вердикт Капітал», завірений печатками. Крім цього, дійсно цими ж особами було підписано договір факторингу № 2-09/18 від 17 вересня 2018 року (а.с. 90-95). Згідно із п. 13.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. З врахуванням зазначених обставин ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №2-230/11 та в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 166/822/19. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Згідно із ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України). Звертаючись до суду із заявою ТзОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що набуло статусу нового кредитора та отримала право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як боржників ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», тобто є правонаступником останнього. Колегія суддів звертає увагу на те, що частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Виходячи із змісту договору факторингу № 2-09/18 від 17.09.2018, його предметом є уступка права вимоги за кредитним договором, який зазначений у Додатку № 5 до цього договору. Заперечуючи вимоги заяви про заміну стягувача його правонаступником та не погоджуючись із оскаржуваною ухвалу, представник боржника свої доводи фактично зводить до того, що на його думку, договір укладений з відповідними порушеннями, такий не свідчить про перехід прав вимоги від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТзОВ «Вердикт Капітал», зокрема, по відношенню до боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 тощо, тим самим ставить під сумнів правомірність та чинність договору факторингу в принципі. Разом з тим, відповідність укладеного між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» договору факторингу вимогам чинного законодавства не є предметом спірних правовідносин, а відтак перевірки судом, оскільки дане питання про заміну стягувача його правонаступником є процесуальним та зводиться виключно до наявності чи відсутності підстав заміни кредитора його правонаступником. Іншими словами, заміна сторони у виконавчому провадженні є процесуальним питанням, яке вирішується на підставі відповідних доказів та не поставлене в залежність від обставин справи по суті. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Поряд з цим, судом не встановлено обставин, за яких правомірність правочину про відступлення права вимоги, на підставі якого відбувся перехід права вимоги до ТзОВ «Вердикт Капітал», у передбаченому законом порядку спростована на підставі судового рішення. Як вже зазначалося, відповідний договір про відступлення права вимоги не є предметом перегляду в даній справі, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Таким чином, ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального права, тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 червня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк