Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33480/25

Справа № 127/33480/25 Провадження № 22-ц/801/1274/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 рокуСправа № 127/33480/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Рибчинського В.П., Міхасішина І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року, ухвалене суддею Романюк Л.В., повне рішення складено 17 лютого 2026 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі ТОВ «Цикл Фінанс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року у розмірі 10 072,63 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 січня 2019 року між Акціонерним товаристом «Банк Кредит Дніпро» (далі АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000106135, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті банку, та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір. Банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язавсяся повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 15 грудня 2021 року згідно умов Договору факторингу №15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 10 072,63 грн, із яких: 5024,12 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1427,99 грн - заборгованість по відсотках; 3 620,52 грн - заборгованість по комісії. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року в сумі 10 072 грн (десять тисяч сімдесят дві грн.) 63 коп., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У скарзі зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні відомості про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, внаслідок чого на момент ухвалення рішення суд першої інстанції не надав можливості відповідачу викласти свої доводи та заперечення з приводу позовних вимог. У порушення вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з нього судовий збір. Позивачем у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, відтак не підлягає стягненню встановлена додаткова комісія в розмірі 3 620,52 грн. З доданих до позовної заяви документів неможливо з`ясувати, чи належним чином здійснювався розрахунок заборгованості за кредитним договором. Позивач не надав жодних документів, які би підтверджували, яким саме чином та за який період порахована кожна складова зазначеної ним загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, на якій підставі зокрема нараховано відсотки за користування кредитними коштами, якщо кредитним договором нарахування відсотків не передбачено. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22036000106135, у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти 6 704,70 грн строком на 12 місяців, кінцева дата повернення 14 січня 2020 року із нарахуванням процентів за користування коштами (а.с.15). Після підписання кредитного договору, відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісією, що передбачена кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника, як це передбачено умовами кредитного договору. 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг за кредитним договором становить 10 072,63 грн, який складається з наступного: борг по тілу 5 024,12 грн; борг по відсоткам 14 27,99 грн; борг по комісії 3 620,52 грн. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «Цикл Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважав доведеним той факт, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право належного кредитора до відповідача за кредитним договором №22036000106135. Оскільки відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суд першої інстанції порушив його право на участь у розгляді справи і розглянув справи у його відсутність. Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що суд першої інстанції на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача і встановив, що місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Копію ухвали про відкриття позовного провадження разом з позовною заявою було направлено ОСОБА_1 за вказаною адресою, однак, поштовий конверт повернувся на адресу суду через невручення поштової кореспонденції адресату. Вказана вище адреса вказана ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі, а відтак суд вчинив дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції розгляд справи вирішив здійснювати в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб. Відтак, обов`язкових підстав для скасування рішення суду на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України не має. ОСОБА_1 у такому випадку не позбавлений можливості подати свої заперечення щодо вимог позову в апеляційній скарзі, що ним і було зроблено. Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору за викладених у позовній заяві обставин, факт отримання кредитних коштів та користування ними, факт невиконання своїх зобов`язань у повному обсязі у визначений договором строк та факт набуття позивачем права вимоги до нього. Разом з цим ОСОБА_1 зазначає, що з доданих до позовної заяви документів неможливо з`ясувати, чи належним чином здійснювався розрахунок заборгованості за кредитним договором. Позивач не надав жодних документів, які би підтверджували, яким саме чином та за який період порахована кожна складова зазначеної ним загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, на якій підставі зокрема нараховано відсотки за користування кредитними коштами, якщо кредитним договором нарахування відсотків не передбачено. Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач послався на розрахунок заборгованості, який містить детальну інформацію щодо тіла кредиту та процентів за користування кредитом (нарахованих, погашених, поточних, прострочених та їх загального розміру), а також виписку по рахунку. При цьому, сплата процентів визначена узгоджена сторонами в п.п. 1 розділу 1 та розділі 4 кредитного договору. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства. Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка. Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. ОСОБА_1 не проаналізував наданий позивачем розрахунок, який в свою чергу містить складові заборгованості (період нарахування, використане тіло, порядок фактичного нарахування відсотків та їх суму, залишок непогашеної суми), не співвставив його із випискою по рахунку та умовами договору, тобто розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував. Доказів на підтвердження факту погашення заборгованості ОСОБА_1 не надав. Тобто ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором. А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 024,12 грн та за процентами в розмірі 1 427,99 грн, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду в цій частині. Разом з тим, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення комісії. Так, ТОВ «Цикл Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за комісією за кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року у розмірі 3 620,52 грн. Пунктом 1.1 розділу 1 кредитного договору визначено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 6,0% від суми кредиту. Розглядаючи ці мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісій, та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У кредитному договорі від 14 січня 2019 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення п.п.1.1 розділу 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (щомісячну комісію) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляд справи за аналогічних правовідносин. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року у загальному розмірі 6 452,11 грн: 5 024,12 грн заборгованість за тілом; 1 427,99 грн заборгованість за процентами. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищезазначеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за вказаним вище кредитним договором в розмірі 3 620,52 грн підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами рішення суду підлягає залишенню без змін. Однак, враховуючи, що резолютивна частина рішення не містить складових заборгованості, які суд в обов`язковому порядку має зазначати в резолютивній частині рішення, резолютивна частина оскаржуваного рішення суду підлягає викладенню в редакції цієї постанови. Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із ухваленням в частині нового рішення, підлягає зміні розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позов фактично задоволено частково, а саме на 64%, слід зменшити розмір судового збору, який підлягає компенсації позивачу за подання позовної заяви з 2 422,40 грн до 1 551,68 грн, а також розмір витрат на правничу допомогу з 3 000 грн до 1920 грн пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, апеляційний суд бере до уваги копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №596455 від 11 жовтня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності «Б», безтерміново. А відтак, ОСОБА_1 в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України). За таких обставин, судовий збір в розмірі 1 551,68 грн, сплачений за подання позовної заяви, слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Натомість, оскільки відповідач звільнений лише від сплати судового збору, однак не від інших судових витрат, витрати на правничу дорогому в розмірі 1 920 грн підлягають стягненню з останнього на користь позивача. Керуючись ст. 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості за комісією кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року в сумі 3 620 (три тисячі шістсот двадцять) гривень 52 копійки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішенням, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) заборгованості за кредитним договором №22036000106135 від 14 січня 2019 року в розмірі 6 452 (шість тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 11 копійок: 5 024,12 грн заборгованість за тілом; 1 427,99 грн заборгованість за процентами. У задоволенні решти вимог позову відмовити. Судовий збір в розмірі 1 551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) гривні 68 копійок, сплачений за подання позовної скарги, компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Б. Сало Судді В.П. Рибчинський І.В. Міхасішин