Постанова 4824 № 381/4932/25

справа №381/4932/25 провадження № 22-ц/824/5147/2026 головуючий у суді І інстанції Анапріюк С.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2018478508, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що 04.04.2018 Акціонерне товариство «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір. Позивач зазначав, що кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Позивач стверджував, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 52018478508 від 04.04.2018. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - Кеню Денис Васильович подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву, а також вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що доказом наявності простроченої заборгованості у відповідача за кредитним договором є виписка по особовому рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 04.04.2018 по 25.08.2021 роки. Звертає увагу суду на те, що до суду першої інстанції було додано належним чином засвідчену уповноваженою особою банку виписку по особовим рахункам відповідача з 04.04.2018 по 25.08.2021 роки, які являються первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що відповідачу в повній мірі відомо про факт наявності заборгованості за кредитним договором, більше того, відповідач вчиняв дії щодо уникнення сплати заборгованості, яка склалася у зв`язку з його відмовою виконати в повній мірі взяті на себе зобов`язання ще перед АТ «ОТП Банк», а в подальшому перед ТОВ «Цикл Фінанс». Отже на думку апелянта ним було подано належні та допустимі докази, які підтверджують наявність заборгованості у відповідача, які не в повній мірі досліджені судом першої інстанції. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. ТОВ «Цикл Фінанс» подано апеляційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року у справі з ціною позову (44 559,31 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн). Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в повній мірі не відповідає. Суд першої інстанції вважав установленим, що 04.04.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2018478508. Відповідно до умов договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту - 21000,00 грн на споживчі цілі, 150,00 грн на сплату додаткових послуг банку, 3780,00 грн на придбання послуг зі страхування у продавця і «Страхування від нещасного випадку», загальний розмір кредиту - 24930,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту - 04 квітня 2021 року. Комісія за управління кредитом - щомісячно, у розмірі 3,99% від суми кредиту. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 10% річних. 04.04.2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СК «Арсенал Лайф» договір добровільного страхування життя №25/02/2018478508. 20.08.2021 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» уклали Договір факторингу №20/08/21 відповідно до умов якого АТ «ОТП БАНК» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні АТ «ОТП БАНК» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників. За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього договору. На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021». За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 44559,31 грн. На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ОТП БАНК» надало відповідь №68-3-1-23-23/10632-БТ від 30.09.2025. Крім цього, банк надав виписку по рахунку НОМЕР_1 , який було відкрито для погашення боргових зобов`язань за кредитним договором за період з 04.04.2018 по 20.08.2021 та розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 20.08.2021. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. За твердженням позивача таке право вимоги він набув на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором. На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копію договору факторингу, укладених між ним та первісним кредитором, а також Витяг з реєстру боржників, який є додатком до цього договору, та інші додатки до договору. Виходячи зі змісту вказаних доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах. Щодо вимоги про стягнення заборгованості суд першої інстанції зазначив таке. За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі. Суд врахував, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором. Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов`язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування. На цих документах наявний підпис відповідача. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними. Крім цього, суд першої інстанції врахував надані банком на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів повідомлення та виписку по рахунку, якими підтверджено зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів, а також надано інформацію про обороти за період з 04.04.2018 по 20.08.2021 року. Суд першої інстанції вважав, що ця виписка по рахунку підтверджує виключно факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів. Водночас докази здійснення чи не здійснення відповідачем сплат на виконання умов кредитного договору, а також докази існування заборгованості взагалі та зокрема у зазначеному позивачем у позові та розрахунку боргу у матеріалах справи відсутні. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору. Отже, позивач не надав належні докази існування у відповідача заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку та позовній заяві. З огляду на це суд виснував, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві. Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та відсутність належних доказів існування заборгованості за кредитним договором. Встановлено, що 04 квітня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2018478508, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплачувати проценти та інші платежі відповідно до умов договору. Факт укладення кредитного договору, погодження сторонами його істотних умов та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, та не був спростований відповідачем. 20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 20/08/21, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Належність позивачу права вимоги підтверджується договором факторингу та витягом з Реєстру боржників, що було правильно встановлено судом першої інстанції. На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ОТП Банк» надало виписку по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 04 квітня 2018 року по 20 серпня 2021 року, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги. Відповідно до статей 76, 77, 78, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Виписка з особового рахунку клієнта банку є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про рух коштів за рахунком, проведені операції, здійснені платежі, нарахування та погашення заборгованості, а тому є належним та допустимим доказом існування та розміру заборгованості за кредитним договором. Зміст наданої банком виписки свідчить не лише про факт надання кредитних коштів відповідачу, а й містить відомості про подальший рух коштів за рахунком, нарахування передбачених договором платежів, здійснення відповідачем окремих платежів та залишок непогашеної заборгованості. Тому висновок суду першої інстанції про те, що виписка підтверджує виключно факт зарахування кредитних коштів, не відповідає змісту дослідженого доказу. Крім того, матеріали справи містять наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 20 серпня 2021 року, відповідно до якого загальний розмір заборгованості відповідача становив 44 559 грн 31 коп. Зазначений розрахунок узгоджується з даними виписки по рахунку, містить деталізацію складових заборгованості та походить від первісного кредитора, який здійснював облік усіх операцій за договором. Будь-яких доказів неправильності наведеного розрахунку, здійснення відповідачем платежів у більшому розмірі або повного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять. Верховний Суд неодноразово зазначав, що банківська виписка з рахунку боржника є належним доказом надання кредитних коштів та підтвердження руху коштів за рахунком, а у сукупності з розрахунком заборгованості може підтверджувати розмір заборгованості позичальника за кредитним договором. Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують як факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами, так і факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів. При цьому відповідачем не подано жодних доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, не надано контррозрахунку заборгованості та не спростовано даних, що містяться у банківській виписці та розрахунку заборгованості. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №2018478508 від 04 квітня 2018 року у розмірі 44 559 грн 31 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, надав неналежну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів існування заборгованості, у зв`язку з чим ухвалене рішення не може бути визнане законним та обґрунтованим. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який був правильно сплачений позивачем. Також при зверненні із апеляційною скаргою, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн, що в загальному становить (6 056 грн). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 056 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» в суді першої інстанції також просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу за подачу апеляційної скарги за договором про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року у розмірі 6 000 грн. З матеріалів справи вбачається, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» у цій справі був адвокат Кеню Д.В. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги було долучено: акт № 2018478508 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, виконання послуг) від 28 листопада 2025 року, додаткова угода № 2018478508 до Договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В., необхідних для надання правничої (правової допомоги) за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, платіжна інструкція № SUD392 від 28.11.2025, платіжна інструкція №SUD390 від 28.11.2025. Щодо витрат понесених стороною позивача у суді першої інстанції, апеляційний суду звертає увагу на таке, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19. Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 559,31 яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 23 088,46 грн, заборгованість по відсотках - 3 831,10 грн, заборгованість по комісії - 10 639,75 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 056 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8). ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ). Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба