Постанова 4875 № 917/42/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2021 р. Справа №917/42/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І., при секретарі судового засідання Ярош В.В., учасники провадження у справі - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№1108П/1 від 12.04.2021) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 у справі №917/42/21 (м. Полтава, суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 10.03.2021), за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго», м. Горішні плавні», м. Горішні Плавні, Полтавська обл., про стягнення 399831,63 грн заборгованості, ВСТАНОВИЛА: 11.01.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні плавні» про стягнення 399831,63 грн. заборгованості. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за природний газ, отриманий за договором. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні плавні» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 168686,88 грн. пені, 36434,86 грн. 3% річних, 20233,64 грн. інфляційних, 5789,36 грн. збитків та 5997,47 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовлено. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з вказаним рішенням частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 у справі №917/42/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 168686,89 грн скасувати; прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 168686,89 грн задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує на наступне: - господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки; під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; судом не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу; - в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів, Держави; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також апелянт вказує, що відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за дев`ять місяців, що закінчилися 30.09.2020, чистий збиток НАК «Нафтогаз України» становить 17034 млн.грн, сукупний збиток становить 17293 млн.грн (станом на 30.06.2020 - чистий збиток становив 11514 млн грн, сукупний збиток становив - 12610 млн грн); фінансова звітність НАК «Нафтогаз України» є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці позивача відповідно до ст.14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що повний текст рішення було отримано позивачем - 15.03.2021, про що свідчить штемпель відбитку електронної автоматизованої системи розподілу кореспонденції компанії (копія першої сторінки рішення, конверту та інформації про отримання поштового відправлення долучені до матеріалів апеляційної скарги). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянт отримав копію ухвали суду - 19.04.2021. В строк, встановлений судом, від апелянта надійшла заява (вх.№4867 від 26.04.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2021. Зокрема апелянт надав докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/42/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У випадку надіслання відзиву засобами поштового зв`язку, в цей же день направити його на офіційну адресу електронної пошти суду (ІНФОРМАЦІЯ_1) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про номери їх телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Призначено справу до розгляду на 01.06.2021. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Довести до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5586 від 17.05.2021), в якому просить апеляційну скаргу АТ НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 у справі №917/42/21 в частині стягнення 5997,47 грн скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вважає, що приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд першої інстанції дотримався балансу інтересів обох сторін та зменшив розмір пені нарахованої позивачем на 50%, врахувавши в тому числі, і інтереси позивача та його значимість як постачальника природного газу. Також відповідач посилається на те, що відповідно до п.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Так, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в сумі 5997,47 грн, оскільки позивач жодних доказів понесення збитків за невикористання замовленого об`єму природного газу у березні 2019 року суду не надав. Учасники провадження у справі до судового засідання 01.06.2021 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача отримав копію ухвали суду про призначення справи до розгляду - 05.05.2021, представник відповідача - 06.05.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи (т.4, а.с.135-136). Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Враховуючи, що учасники розгляду були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2018 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним виробничим підприємством «Теплоенерго» м. Горішні плавні» (далі - Споживач, відповідач) укладено договір №5271/18-КП-23 постачання природного газу (далі - Договір, том 1, арк.18-37). До Договору між сторонами було укладено додаткові угоди (том 1, арк. с. 38-54). У Договорі сторони узгодили, зокрема наступне : - постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору). - оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газ (п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди №4); - у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.2, 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (п.7.2 Договору в редакції додаткової угоди №4). На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 6670007,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, том 1, арк. с. 55-60). За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості спожитого газу з порушенням строків, встановлених п.5.1 Договору, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 399 831,63 грн. заборгованості, у тому числі: пеня у сумі 337373,77 грн.; три проценти річних у сумі 36 434,86 грн.; інфляційних в сумі 20233,64 грн., збитків, завдані позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1 Договору, розрахований на підставі п.3.13 та 5.7 Договору та п.1 Розділу VI Правил за березень 2019 у сумі 5789,36 грн. На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: оригінал розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем суми неустойки, трьох процентів річних, інфляційних та збитків; належним чином завірена копія договору №5271/18-КП-23 та додаткових угод до нього; належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу; сальдо по підприємству; оригінал довідки по операціях за договором №5271/18-КП-23; копії виписок по договору №5271/18-КП-23; завірена копія акту-претензії за березень 2019; докази направлення та отримання акту-претензії (список, фіскальний та службовий чек, опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення); завірена копія листа яким змінено суму акту-претензії з докази його направлення та отримання; завірена копія листа відповідача від 03.06.2019 №3457/18-09; завірена копія лист відповідача №756 від 12.02.2020; витяг із статуту позивача. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 36434,86 грн 3% річних та 20233,64 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір збитків у сумі 5789,36 грн., завданих позивачу неналежним виконанням Відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил, за березень 2019 р. визначений позивачем правильно, а вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Рішення, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині зменшення штрафних санкцій до 50%. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/64/18 від 07.11.2018. Так, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення пені на 90% (т.4, а.с.61-66). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на наступні обставини. Комунальне виробниче підприємство «Теплоенерго», м. Горішні Плавні є підприємством комунальної власності. Власником підприємства є територіальна громада міста в особі міської ради. Предметом діяльності підприємства відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам в м. Горішні Плавні. Відповідно до вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМУ №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» від 18.06.2014, 21.07.2014 для проведення розрахунків з постачальником природного газу відповідачем відкриті рахунки зі спеціальним режимом використання. Всі кошти, що надходять на рахунки відповідача спрямовуються до «Ощадбанку», якому НКРЕКП щомісяця встановляє відсоток розподілу коштів, відповідно до категорії споживачів. Відповідач просить суд прийняти до уваги факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за договором №5271/18-КП-23 про постачання природного газу від 04.10.2018 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також відповідач просить врахувати фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни. Згідно з положеннями статті 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18). Колегія суддів приймає до уваги факт повного виконання відповідачем основного зобов`язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, також враховуються інтереси позивача як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов`язання. Також, суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, враховує їх майнові інтереси, розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов`язань, компенсуються позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків. Тобто, штрафні санкції є додатковим надходженням (прибутком) для АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», які б воно не отримало за умови належного виконання відповідачем умов договору. Водночас колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, апелянтом не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у позивача чи погіршення фінансового становища, саме у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем. Посилання позивача на те, що відповідно до фінансової звітності підприємство зазначає збитків не свідчить про те, що відповідні дії відповідача призвели до зазначеного майнового стану, оскільки по-перше, відповідних доказів позивачем надано не було, по-друге, стягнення штрафних санкцій є мірою відповідальності, яка б за умов звичайного виконання договорі них відносин зовсім би не настала. Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019 у справі №915/985/18 щодо подібних правовідносин зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків. Така ж правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18. Судова колегія, також, не бере до уваги твердження позивача про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання природного газу. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розмір зменшеної пені не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, а суд не об`єктивно оцінив всі обставини у їх сукупності, не спростовують висновків суду. Колегія суддів вважає, що зменшення пені на 50% є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. З огляду на наведене, встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим суд першої інстанції підставно частково задовольнив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 50%, до 168686,88 грн, забезпечивши дотримання балансу інтересів сторін. За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині Господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтами, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Стосовно посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на необхідність скасування рішення суду в частині стягнення збитків за невикористання замовленого об`єму природного газу у березні 2019 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Досліджуючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в зазначеній відповідачем частині, колегія суддів встановила, що пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 №4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 №4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4) передбачено, що відшкодування Постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2п.3.13 Договору; - Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №4), Споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати Постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору. Відповідно до підп.4) п.6.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №4), Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення Споживачем умов п. 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1)якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2)якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц- ціна природного газу за договором постачання природного газу; К- коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 р. (включно) замовлений обсяг (об`єм) природнього газу в кількості 193,000 тис. куб. метрів. Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 167,695 тис. куб. м. на загальну суму 1 254 796,62 грн. (т.1, арк.59). Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 719,00000 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору. 21.05.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за вих.№26- 966-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 15.11.2019 за вих.№26/9-3449-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5789,36 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку (т11, арк.62-63, 69). Акт-претензія від 16.05.2019 за вих.№26-966-19 отриманий відповідачем 22.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, арк.64-67); лист від 15.11.2019 за вих.№26/9-3449-19 отриманий відповідачем 25.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, арк.73). Проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані. Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв`язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що такі умови договору були узгоджені сторонами, в судовому порядку недійсними не визнані. А тому посилання відповідача на необхідність доведення позивачем усієї сукупності обставин для встановлення понесених збитків, відхиляються судом як необґрунтовані. За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд, враховуючи, що обсяги природного газу, які відповідач замовив та мав намір отримати у березні 2019 році, з власної волі не отримав та не спожив, дійшов висновку, що сторона тим самим порушила умови договору, та не довела в порядку ст. 74 ГПК України, що вказане порушення відбулось не з її вини. А тому правомірним є висновок суду першої інстанції, що позов в цій частині є обґрунтований. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права в розглядуваних частинах, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 у справі №917/42/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 07.06.2021. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя Н.М. Дучал Суддя О.І. Склярук