Постанова 4875 № 922/3339/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" квітня 2020 р. Справа № 922/3339/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О. при секретарі Голозубовій О.І. за участю представників: від позивача - не з`явився; від відповідача - Радигін Є.С. - на підставі довіреності від 01.01.2020р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, (вх.№850 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. у справі №922/3339/19 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м.Харків о 12:13год., дата складення повного тексту - 24.02.2020р.) за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, до відповідача: Вовчанського підприємства теплових мереж, Харківська область, м.Вовчанськ, про стягнення 324870,50грн., ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення 324870,50грн., з яких: 177767,03грн. пені, 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №2573/1617-БО-32 від 31.10.2016р. У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 19.11.2019р. відповідач заперечував проти позову, посилаючись на відсутність його вини у допущенні прострочення при оплаті отриманого природного газу та зазначав про складну економічну ситуацію на підприємстві, яка обумовлена невідповідністю тарифів на теплопостачання та наявністю заборгованості споживачів теплової енергії. Крім того, відповідач просив зменшити розмір пені на 90% або на інший обґрунтований процент від суми пені, а також надати відстрочку виконання рішення на 8 місяців з моменту винесення рішення судом. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2020р.) у справі №922/3339/19 позов задоволено частково; стягнуто з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17776,70грн. пені, 36580,19грн. 3% річних, 110523,28грн. інфляційних втрат, а також 4873,06грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних та інфляційних є обґрунтованими та законними. Разом з тим, господарським судом першої інстанції, з метою забезпечення балансу інтересів сторін було застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 90%, що і стало підставою для часткового задоволення позовних вимог. Крім того, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців, у зв`язку із тим, що останнім не було надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також не доведено, за рахунок яких факторів та обставин рішення суду у даній справі він розраховує виконати рішення після закінчення відстрочки тривалістю у 8 місяців. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2020р. у справі №922/3339/19 в частині відмови у стягненні пені на суму 159990,33грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені на суму 159990,33грн. задовольнити; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, приписи статей 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, проте, на думку апелянта вказаних дій судом здійснено не було. Окрім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Проте, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки, та до того ж, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020р. залишено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України. 03.04.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: уточнення вимог апеляційної скарги щодо судового рішення господарського суду першої інстанції, яке підлягає апеляційному перегляду та надати до суду уточнену редакцію апеляційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України (вх.№3212). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. у справі №922/3339/19; встановлено позивачу у справі строк до 22.04.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання; призначено справу до розгляду на 29.04.2020р.; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного письмового повідомлення суду; у зв`язку із запровадженням карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19" явка сторін у судове засідання визнана не обов`язковою; на період карантинних заходів рекомендовано учасникам справи всі необхідні документи (відзиви, заяви, пояснення, клопотання) надавати до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або факсом (відповідно до листа Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р.). 13.04.2020р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3461), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. у справі №922/3339/19 залишити без змін. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.04.2020р. представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2020р. у справі №922/3339/19 залишити без змін. Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що явка представників не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (надалі - постачальник) та Вовчанським підприємством теплових мереж (надалі - споживач) було укладено договір №2573/1617-БО-32 постачання природного газу (надалі - договір) (т.1 а.с.19-27), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цього на умовах цього договору (пункт 1.1. договору). В подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом підписання додаткових угод, а саме: № 1 від 31.10.2016р., №2 від 22.11.2016р., №3 від 30.12.2016р., №4 від 23.01.2017р., №5 від 31.03.2017р. (т.1 а.с. 28-33). В пункті 2.1. договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ до 1560 тис.куб.м., в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно) природний газ до 8 тис.куб.м. (включаючи додаткову угоду №5). Відповідно до умов укладеного договору, сторони також узгодили наступне: - приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу (пункт 3.4 договору); - оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору); - за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 8.1 договору); - у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору в редакції додаткової угоди №5 від 31.03.2017р.). З матеріалів справи вбачається, що постачальником на виконання умов договору було передано у власність споживача природний газ на загальну суму 7975893,05грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 714939,13грн., від 30.11.2016р. на суму 1724942,42грн., від 31.12.2016р. на суму 1999603,68грн., від 31.01.2017р. на суму 1486994,42грн., від 28.02.2017р. на суму 1174705,49грн., від 31.03.2017р. на суму 779479,92грн., від 30.04.2017р. на суму 95227,99грн. (т.1 а.с.35-41). Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням споживач оплату природного газу здійснював несвоєчасно, що підтверджується доданою до позовної заяви випискою щодо операцій по Вовчанському підприємству теплових мереж з 01.10.2016 по 30.06.2018, 01.10.2016р. по 30.06.2019 (т.1 а.с. 48-49, 51-52). Оскільки споживачем було порушено строки оплати за поставлений природний газ, 16.10.2019р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення за договором постачання природного газу №2573/1617-БО-32 від 31.10.2016р. 324870,50грн., з яких: 177767,03грн. пені, 36580,19грн. 3% річних та 110523,28грн. інфляційних (т.1 а.с.4-61). Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2020р.) у справі №922/3339/19 позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.174-182). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати переданого газу. У відповідності до приписів статей 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків. Як встановлено частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення, на підставі договору постачання природного газу від 31.10.2016р. №2573/1617-БО-32, штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченої пунктом 8.2. договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтями 230 та 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Як було зазначено вище, пунктом 8.2 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 31.03.2017р.) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 177767,03грн., вважає його обґрунтованим та законним. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції з метою забезпечення балансу інтересів сторін, було застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 90%, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з відповідною апеляційною скаргою. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається з матеріалів справи, Вовчанське підприємство теплових мереж звертаючись з відповідним клопотанням про зменшення пені зазначало, що є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості та однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Зокрема, борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Вовчанському ПТМ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 2147460,69грн. Пільги та субсидії, надаються державою несвоєчасно. Фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання (т.1 а.с.100-107). Відповідач в повному обсязі сплатив вартість спожитого природного газу у 2016 - 2017 p.p., але сума штрафних санкцій є надмірно великою, а суми 3 % річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача. Крім того, відповідач зауважував, що згідно підпункту 1 пункту 6.2 договору №2573/1617-БО-32, відповідач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством у разі, коли на споживача поширюється дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання". У відповідності до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р., затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного гачу, на якого покладено спеціальні обов`язки". На виконання вказаних вище норм права відповідачем було відкрито рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір банківського рахунку №2945/3 від 01.10.2014р., разом з довідкою від 07.11.2019р., вих. №БТ118/385-39/153 (т.1 а.с.108-118). Усі розрахунки між відповідачем та позивачем за договором № 2573/1617-БО-32 від 31.10.2016р. проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п.6.2. договору, про що свідчать надані до суду позивачем операції по договору №2573/1617-БО-32 від 31.10.2016р. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний. При цьому, відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових витрат по її поверненню. Судова колегія зазначає, що зі змісту статі 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаний за договором від 31.10.2016р. газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 договору). Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, позивачем під час вирішення даного спору не надано, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором від 31.10.2016р., отже доводи апелянта про те, що наведені обставини (щодо зменшення пені до 90%) не вказують на те, що даний випадок є винятковим, а отже відсутні підстави для зменшення пені є необґрунтованим. Також, наведеним спростовуються посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків а місцевий господарський суд не з`ясував обставин заподіяння відповідачем позивачу збитків неналежним виконанням зобов`язання, адже наявність збитків доказується на загальних підставах саме позивачем. На думку колегії суддів стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а нарахування та стягнення з відповідача 3% річних компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору. Враховуючи статус відповідача (комунальне підприємство), соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, те, що він не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, добросовісність поведінки відповідача щодо сплати основної суми заборгованості, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, стягнуту суму 3% річних та розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором (основна частина заборгованості погашена), а також те, що придбаний природний газ за договором від 31.10.2016р. був використаний для виробництва теплової енергії для споживання бюджетними установами, від фінансових можливостей яких залежить і сплата поставленої ним теплової енергії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 90%. При цьому, колегія суддів враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені критерії дотримані господарським судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 90 %, у зв`язку із чим відхиляє доводи апелянта щодо невірного застосування місцевим господарським судом закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України норми щодо права на зменшення розміру штрафної санкції, оскільки суд першої інстанції в повній мірі з`ясував всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановив, що даний випадок може вважатись винятковим для зменшення пені. Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. у справі №922/3339/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2020р. у справі №922/3339/19 залишити без змін. Повний текст постанови складено 29 квітня 2020р. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Т.Д. Геза Суддя Н.О. Мартюхіна