Постанова 4870 № 909/1081/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа №909/1081/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Мирутенко О.Л. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Кобзар О.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вих.№3915-2939-21 від 19.04.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/1594/21 від 05.05.2021) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 (суддя Максимів Т.В., повний текст складено 09.04.2021) у справі №909/1081/20 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"), м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 38 577 668,33 грн за участю учасників справи: від позивача: Єгоров В.С. адвокат (довіреність №14-14 від 15.01.2021) від відповідача: Біян Б.Р. адвокат (довіреність №11/712 від 14.06.2021) ВСТАНОВИВ: АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 38 577 668,33 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі №909/1081/20 провадження в частині позовних вимог про стягнення 22 139 154,31 грн закрито. Позовні вимоги про стягнення 8 190 131,29 грн основного боргу, 4 334 791,59 грн пені, 2 005 934,60 грн 3% річних, 1 786 746,98 грн інфляційних втрат та 120 909,56 грн збитків задоволено частково. Стягнуто з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 8 190 131,29 грн основного боргу, 2 167 395,80 грн пені, 2 005 934,60 грн 3% річних, 1 786 746,98 грн інфляційних втрат, а також 244 764,07 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 2 167 395,80 грн пені та 120 909,56 грн збитків відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову в цій частині. Крім того, місцевим господарським судом також визнано обґрунтованим нарахування позивачем пені, передбаченої п.8.2 договору. А також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % . Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення збитків, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав доказів об`єктивного зменшення своїх майнових благ та втрати доходів, які він міг би отримати при споживанні відповідачем більшого чи меншого обсягу газу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення кошти не є реальними збитками в розумінні чинного законодавства. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення 2 167 395,80 грн пені та 120 909,56 грн збитків, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не було враховано інтереси позивача, не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором та не оцінено розмір таких збитків. Крім того, апелянт вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 справу №909/1081/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Мирутенко О.Л. та Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі № 909/1081/20, призначено розгляд справи на 15.06.2021. Ухвалою суду від 15.06.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 13.07.2021. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/4314/21 від 10.06.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 03.10.2018 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №6420/18-БО-15. Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2.) Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20 тис. куб. метрів (п. 2.1). Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 цього договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу (п. 2.4). Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7). Кількість природного газу, яка передасться споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРБКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (п. 4.1). Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який поставляється за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1). Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488 грн 64 к. (п. 5.2). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу за цим договором (п. 5.4). Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1). У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1). Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод. Згідно з додатковими угодами від 23.10.2018 № 1, від 27.10.2018 № 2, від 06.11.2018 № 3 сторони змінювали, зокрема, період постачання газу, орієнтовний обсяг його постачання та строк дії договору. Додатковою угодою № 3 також змінено ціну природного газу. Підписавши додаткову угоду від 30.11.2018 № 4, сторони виклали в новій редакції розділи 1-12 договору від 03.10.2018 № 6420/18-БО-15. Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1). Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 до 30.04.2020 (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 9834,513 куб.м (п. 2.1). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п. 2.4). Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.8). Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.11). Ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7482,61 грн (п. 4.2). Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1). У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1). Відповідно до додаткових угод від 18.03.2019 № 5, від 20.03.2019 № 6, від 26.03.2019 №7, від 24.04.2019 № 8, від 25.04.2019 № 9, від 20.05.2019 №10, від 29.05.2019 № 11, від 24.06.2019 №12, від 27.06.2019 №13, від 23.07.2019 №14, 30.07.2019 №15, від 21.08.2019 №16, від 28.08.2019 №17, від 12.09.2019 №18, від 26.09.2019 №19 сторони змінювали обсяги природного газу, які поставляються споживачу, порядок застосування відповідних пунктів договору, внесли зміни щодо найменування постачальника по тексту договору, ціни та продовжили строк дії договору до 30.09.2019. На виконання умов договору позивач за період жовтень 2018 - вересень 2019 передав відповідачу замовлений природний газ в кількості 7772,842 тис.куб.м. на загальну суму 57101026,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, які складені на підставі договору від 03.10.2018 № 6420/18-БО-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками, копії яких приєднані до матеріалів справи. Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань за отриманий природний газ розрахувався частково та з порушенням строку оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 30 329 285,60 грн. Оскільки станом на 07.12.2020 відповідач заборгованості не погасив, позивач згідно з п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 4334791,59 грн, а також керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 2005934,60 грн та інфляційні втрати в сумі 1786746,98 грн та звернувся до суду за захистом порушеного права. Крім того, звертаючись з позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що відповідач порушив умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу в квітні та вересні 2019 року, а тому на підставі п.3.13 та 5.7. договору, п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу просить стягнути з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" збитки в сумі 120 909,56 грн. В обґрунтування заявлених збитків позивач вказує на таке. Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: - постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; - постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України. Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Так умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 24.04.2019) сторони погодили що постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 600,0 тис.куб.м. Згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2019 фактично був переданий газ в обсязі 323,106 тис.куб.м. Таким чином, відповідач в квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 276,894 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами. 19.06.2019 позивач на адресу відповідача направив Акт-претензію за вих. № 26-2143-19 від 15.05.2019, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих.№ 26-3755-19, яким вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в сумі 61021,40 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором, докази направлення та отримання містяться в матеріалах справи (а.с. 92-97 т.І). Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №19 від 26.09.2019) сторони погодили обсяг (об`єм) природного газу у вересні в кількості 122,8 тис.куб.м. Натомість, у вересні 2019 року відповідач фактично отримав природний газ в обсязі 145,01221 тис.куб.м., що підтверджується актом приймання -передачі від 30.09.2019. Таким чином, відповідач у вересні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 22,21221 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами. 22.11.2019 позивач на адресу відповідача направив Акт-претензію за вих. № 26/9-3259-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в сумі 59888,16 грн за різницю між замовленим у вересні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у вересні 2019 року природного газу за договором, докази направлення приєднані до матеріалів справи (а.с. 98-104 т.І). При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як зазначалося вище, 03.10.2018 між сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу №6420/18-БО-15. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Як встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо оплати поставленого природного газу, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30 329 285,60 грн. Однак, після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 22139154,31 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких приєднані відповідачем до матеріалів справи, у зв`язку із чим, провадження у справі в цій частині суд першої інстанції закрив на підставі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. З огляду на вищенаведене, у відповідача залишилася заборгованість перед позивачем у розмірі 8190131,29 грн. Окрім того, вказане не заперечується і самим ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 ЦК України). Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Додаткової угоди №4). Згідно поданого розрахунку, позивачем за період з 27.11.2018 по 31.08.2020 заявлено до стягнення пеню в розмірі 4334791,59 грн. Суд першої інстанції, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача з оплати отриманого природного газу за спірним договором, здійснивши перевірку розрахунку пені, визнав обґрунтованим таке нарахування за спірний період. На підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, на 95% від заявленої суми (а.с. 123-127 т.І). Статтею 233 ГК України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. В обґрунтування на зменшення розміру пені відповідач покликається на те, що його майновий стан є скрутним. Так, за 9 місяців 2020 року збитки підприємства становлять 46 568,00 грн., що підтверджується даними балансу підприємства станом на 30.09.2020 та звітом про фінансові результати за 9 місяців 2020 року. Основна причина збитковості підприємства це невідповідність тарифів (державної регульованої ціни) на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії їх собівартості. Збитковість тарифів та невчасне виконання або невиконання споживачами теплової енергії своїх грошових зобов`язань перед відповідачем спричинили гострий дефіцит обігових коштів підприємства. Відповідач не здатний виконувати належним чином свої податкові зобов`язання. Так станом на 18.12.2020 загальна сума податкового боргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» становить 42 732 231,07 грн, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2020 № 6487/10/09-19-13-08-14. Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд першої інстанції врахував, що відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем. Окрім того, суд враховував збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % . З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 2 167 395,80 грн від належної до стягнення суми пені 4 334 791,59 грн., з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. При цьому задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені не може слугувати підставою для скасування рішення, що оскаржується, оскільки, як уже зазначалося, зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в цій частині. Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є … доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі. Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Як було зазначено вище, умовами договору сторони передбачили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки в порядку, визначеному в п.5.7. договору; якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період. Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 24.04.2019) сторони погодили, що постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 600,0 тис.куб.м. Згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2019 фактично був переданий газ в обсязі 323,106 тис.куб.м. Таким чином, відповідач в квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 276,894 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами. Як зазначалося вище, умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №19 від 26.09.2019) сторони погодили обсяг (об`єм) природного газу у вересні в кількості 122,8 тис.куб.м. Натомість, у вересні 2019 року відповідач фактично отримав природний газ в обсязі 145,01221 тис.куб.м., що підтверджується актом приймання -передачі від 30.09.2019. Таким чином, відповідач у вересні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 22,21221 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами. Водночас, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв`язку з цим кредитор повинен був довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв`язок; (4) вину. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов`язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди. Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні збитків в сумі 120 909,56 грн. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі №909/1081/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст постанови складено 23.07.2021. Головуючий-суддя Н.М. Кравчук Судді О.Л. Мирутенко Б.Д. Плотніцький