Постанова 4870 № 914/216/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" листопада 2021 р. Справа №914/216/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Процевич Р.Б. розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго б/н від 14.06.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2106/21 від 22.06.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 (суддя Ділай У.І., повний текст складено 24.05.2021) у справі № 914/216/21 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ до відповідача: Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго (надалі ЛКП Залізничнетеплоенерго), м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 208103,34 грн за договором №6452/18-КП-21 від 04.10.2018 за участю учасників справи: від позивача: Єгоров В.С. адвокат (довіреність №14-14 від 15.01.2021) від відповідача: не з`явилися ВСТАНОВИВ: АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛКП Залізничнетеплоенерго про стягнення заборгованості в розмірі 208103,34 грн за договором №6452/18-КП-21 від 04.10.2018. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/216/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто ЛКП Залізничнетеплоенерго на користь АТ НАК Нафтогаз України 178281,07 грн пені, 8037,69 грн інфляційних втрат, 16209,42 грн 3% річних, 5575,16 грн збитків та 3121,55 грн судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, пені та збитків, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ЛКП Залізничнетеплоенерго оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, не враховано надані ним докази та аргументи. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не було враховано того, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, таким чином, у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків. Окрім того, ЛКП Залізничнетеплоенерго звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення пені суд першої інстанції не врахував інтереси обох сторін, фінансового становища відповідача, того, що сума основного боргу є погашеною, статусу відповідача. З огляду на викладене, ЛКП Залізничнетеплоенерго просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/216/21 скасувати та ухвалити нове, яким зменшити суму пені на 90% та відмовити у стягненні збитків повністю. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 справу №914/216/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЛКП Залізничнетеплоенерго на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/216/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2021. Ухвалою суду від 03.08.2021 розгляд апеляційної скарги ЛКП Залізничнетеплоенерго відкладено на 31.08.2021. 31.08.2021 судове засідання по розгляду апеляційної ЛКП Залізничнетеплоенерго на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/216/21 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Кордюк Г.Т. в період з 09.08.2021 по 03.09.2021 у відпустці та перебуванням судді Скрипчук О.С. в період з 18.08.2021 по 02.09.2021 у відпустці. Ухвалою суду від 06.09.2021 призначено розгляд справи на 28.09.2021. В судовому засіданні 28.09.2021 оголошено перерву у розгляді справи №914/216/21 до 09.11.2021. В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/5033/21 від 15.07.2021), зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача участі уповноваженого представника в судовому засіданні 09.11.2021 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 04.10.2018 між АТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ЛКП Залізничнетеплоенерго (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 6452/18-КП-21, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах договору. Крім того, між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від 22.10.2018, Додаткову угоду №2 від 27.10.2018, Додаткову угоду №3 від 02.11.2018, Додаткову угоду №4 від 29.11.2018, Додаткову угоду №5 від 20.03.2019, Додаткову угоду №6 від 26.03.2019, Додаткову угоду №7 від 23.04.2019, Додаткову угоду №8 від 24.04.2019, Додаткову угоду №9 від 20.05.2019, Додаткову угоду №6 від 26.05.2019, Додаткову угоду №10 від 29.05.2019, Додаткову угоду №11 від 24.06.2019, Додаткову угоду №12 від 26.06.2019, Додаткову угоду №13 від 23.07.2019, Додаткову угоду №14 від 29.07.2019, Додаткову угоду №15 від 21.08.2019, Додаткову угоду №16 від , 28.08.2019, Додаткову угоду №17 від , 12.09.2019, Додаткову угоду №18 від 26.09.2019. Відповідно до пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями. Обсяг природного газу, що передається споживачу передбачено пунктом 2.1. договору. Пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Відповідно до пункту 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі. Пунктом 3.10. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. Згідно з п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до умов п.8.2. договору у разі невиконання відповідачем умов п.6.1. цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 3994869,04 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, долученими до матеріалів справи. Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань несвоєчасно здійснював оплату за переданий позивачем газ. Оскільки відповідач неналежним чином здійснював взяті на себе зобов`язання, позивач згідно з п. 8.2. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 17 8281,07грн, а також, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, - 3% річних в сумі 16209,42 грн та інфляційні втрати в сумі 8037,69 грн та звернувся до суду за захистом порушеного права. Крім того, звертаючись з позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що відповідач порушив умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу в березні вересні 2019 року, а тому на підставі п.3.13 та 5.7. договору, п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу просить стягнути з ЛКП Залізничнетеплоенерго збитки в сумі 5575,16 грн збитків. В обґрунтування заявлених збитків позивач вказує на таке. Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: - Якщо фактичний об`єм (обсяг використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період. - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1. договору; Ц ціна природного газу за цим договором; К коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7. договору (в редакції додаткової угоди № 4) передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13. договору, здійснюється наступним чином: - постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п.2.1. договору, розраховує збитки відповідно до п.3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. договору; - постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2. договору споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. договору. Відповідно до підп.4) п.6.3. договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п.2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Як зазначається у позовній заяві, станом на момент звернення позивача до суду відповідач збитки в добровільному порядку не відшкодував. З огляду на викладене, звертаючись до суду з даним позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути також в відповідача збитки у розмірі 5575,16 грн. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як зазначалося вище, 04.10.2018 між сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу №6452/18-КП-21. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 ЦК України). Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі невиконання відповідачем умов п.6.1. цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з поданим розрахунком, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 178 281,07 грн. Суд першої інстанції, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача з оплати отриманого природного газу за спірним договором, здійснивши перевірку розрахунку пені, визнав обґрунтованим таке нарахування за спірний період. На підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені, на 90% від заявленої суми. Розглянувши клопотання про зменшення розміру пені, місцевий господарський суд відмовив в його задоволенні, посилаючись на те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу, окрім того, відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування важкого матеріального стану. Статтею 233 ГК України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. За визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Дослідивши заяву про зменшення пені суд апеляційної інстанції встановив, що в обґрунтування на зменшення розміру пені відповідач покликається на те, що ЛКП Залізничнетеплоенерго використовує природний газ для виробництва теплової енергії у гарячій воді, яка в подальшому споживається усіма категоріям споживачів. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки залежить від здійснення споживачами розрахунків за теплову енергію. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що основна заборгованість за природний газ вже погашена. Також ЛКП Залізничнетеплоенерго просить суд врахувати, що тарифи на послуги з теплопостачання безпосередньо залежать від цін на паливно-енергетичні ресурси, зокрема природний газ. В умовах запровадження ринку природного газу вартість цього ресурсу для підприємств ТКЕ змінюється щомісяця відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 №867. Підприємства ТКЕ зобов`язані застосовувати до кінцевих споживачів діючі тарифи з урахуванням Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) - відтермінування затвердження типових угод про надання послуг з теплопостачання та їх укладення, заборона нарахування кінцевим споживачам 3% річних, інфляційних втрат, неустойки на період дії карантину тощо. Так, постійне коливання, в т.ч. і зростання вартості природного газу та послуг з розподілу природного газу, при незмінності тарифів на теплопостачання унеможливлює вчасний і повний розрахунок за спожитий природний газ. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що ЛКП Залізничнетеплоенерго знаходиться в складному майновому стані, що підтверджується інформаційною довідкою підприємства та звітом про фінансовий стан за 2020 рік. При цьому кредиторська заборгованість підприємства за 2020 рік складає 153,799 млн.грн., тоді як дебіторська заборгованість підприємства за звітний період складає 100,738 млн.грн. (різниця становить понад 50 млн.грн. непокритої заборгованості). Відповідно до частини 3 статті 24 та частини 1, частини 4 статті 63 Господарського кодексу України, унітарні комунальні підприємства діють на основі комунальної власності територіальної громади. Як вимагає частина 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Також діяльність підприємства залежить від здійснення розрахунків за надані комунальні послуги усіма споживачами, зокрема населенням. Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є виробництво теплової енергії, а тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, фінансове становище відповідача, беручи до уваги, що сума основного боргу є погашена, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені на 50%. З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення з відповідача пені в розмірі 89140,54 грн, замість присудженої до стягнення 178281,07 грн, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. При цьому, задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Відповідно до ч.5 ст.225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17. Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню останнім перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VI Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на які посилається позивач, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою (яку наведено у вказаному пункті). Тобто, у вищевказаних спеціальних нормах Правил дійсно передбачено відшкодування збитків у разі недотримання споживачем погодженого обсягу споживання газу. Водночас, як вбачається із вказаних норм, у них йдеться про право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків, що узгоджується з вищенаведеними нормами цивільного та господарського законодавства, якими врегульовано відшкодування збитків. Але, положень, з яких би вбачалося, що вищевказані загальні норми цивільного та господарського законодавства не підлягають застосуванню і що наявність підстав для відшкодування збитків не підлягає доведенню не містять ані Закон України "Про ринок природного газу", ані Правила, ані умови укладеного між сторонами договору з додатками до нього. Крім того, п.3.13 Договору та п.п.1, 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачають можливість відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Вказане вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо розгляду спору в подібних правовідносинах, викладеною в постанові від 25.08.2021 року у справі № 911/3215/20, в якій суд касаційної інстанції зазначив про правомірність відмови у стягненні збитків за недотримання споживачем підтверджених обсягів природного газу - оскільки позивачем не доведено наявності з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення. Аналогічної позиції Верховний Суд дотримався у постанові від 21.09.2021 року у справі № 904/6992/20 та постанові від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20. З вищенаведеного вбачається, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків. Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 5575,16 грн через відсутній склад цивільного правопорушення. В цій частині рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права внаслідок неповного з`ясування обставин справи та встановлення складових цивільного правопорушення, тому в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 3121,55 грн у задоволенні позову слід відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати. Приписами ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 89140,54 грн пені та 5575,16 грн збитків. Так, за змістом ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, колегія суддів зазначає, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі № 914/216/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 89140,54 грн пені та 5575,16 грн збитків. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4А, ідентифікаційний код 20784943) 125,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4А, ідентифікаційний код 20784943) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3038,21 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст постанови складено 17.11.2021. Головуючий-суддя Н.М. Кравчук Судді Г.Т. Кордюк О.С. Скрипчук