Постанова 4855 № ЗПП/320/15/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № ЗПП/320/15/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника апелянта: Сабанюк І.О. заявника: ОСОБА_1 представника заявника: Коваля Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, - ВСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду в інтересах приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернувся адвокат Коваль Ростислав Олександрович із заявою про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті; - заборони Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору; - заборони Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначив, що він має намір подати позов до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця. Також, представник позивача зазначив про необґрунтованість прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців спірного рішення з огляду на відсутність будь-якого дисциплінарного проступку та не поширення дії мораторію на нерухоме майно боржника (у зв`язку з наявністю рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015р. по справі №757/33524/14-ц), що було повністю проігноровано як Міністерством юстиції України при проведенні позапланової невиїзної перевірки, так і самою Дисциплінарною комісією приватних виконавців при вирішенні питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Крім того, представник позивача Коваль Р.О. наголосив на тому, що подання Міністерства юстиції України за вих. №6283-33-21 від 19.02.2021 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтувалося лише на нібито порушенні приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №57499196 шляхом направлення заявки на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 положень підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Водночас, висновки, зазначені в поданні Міністерства юстиції України, повністю спростовуються рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 по справі №757/33524/14-ц, яке набрало законної сили, про виселення та зняття з реєстрації боржника - ОСОБА_3 - з квартири, заявка на реалізацію якої і була направлена на СЕТАМ в межах ВП №57499196. Вищевказані обставини, які свідчили про те, що на нерухоме майно боржника в межах ВП №57499196 не поширювалася дія мораторію, запровадженого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та саме рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 подавалися до Дисциплінарної комісії приватних виконавців разом із зауваженнями (запереченнями) від 04.03.2021 №265 на вищевказане подання Міністерства юстиції України. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представником Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу про забезпечення позову та відмовити в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Також, судом першої інстанції зазначено, що обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів позову до його подання щодо збереження чинною діяльності приватного виконавця та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частин першої - другої ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Також, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 року в справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Так, предметом розгляду даної справи є рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021 року в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 4 місяці. У свою чергу, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 своєю заявою, як засіб забезпечення позову до подання позовної заяви просив: - зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, заборонити Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору та заборони Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021. Відтак, фактично метою звернення скаржника до суду із відповідною заявою є зупинення дії дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами окремого судового розгляду. З матеріалів справи вбачається, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржуване рішення вважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, задоволення даної заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення шляхом зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 та заборони його реалізації, є фактично продовженням виконання скаржником своїх службових обов`язків. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 вересня 2019 року по справі №01-07/12/18 та у постанові від 18.02.2021 року по справі №ЗП/380/35/20. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, та відповідність їх вимогам частини 2 статті 150 КАС України, а тому оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242, 243, 294, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року про забезпечення позову - скасувати. У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 07.06.2021 року