Постанова 4850 № 200/11957/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року справа №200/11957/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Сізонов Є.С, за участі представника відповідача Вірченка Ю.М., розглянув апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в справі № 200/11957/20-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В., у повному обсязі складено 03 березня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної Комісії приватних виконавців про визнання протиправними дій і рішення суб`єктів владних повноважень,- УСТАНОВИВ: 18.12.2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування оформлене протоколом від 08.12.2020 року № 47 рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 2 місяця, визнання протиправним та скасування наказ Міністерства юстиції України "Про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення". 02 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними дій і рішення суб`єктів владних повноважень, шляхом заборони Міністерству юстиції України до набрання законної сили рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.12.2020 року, оформленого протоколом № 47 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним. На засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулося 08.12.2020 року було оголошено рішення про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на два місяця. Зазначена обставина є підставою для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності. Оскільки введення в дію рішення тягне за собою наслідки фактичного накладення на виконавця стягнення, що призведе до блокування роботи останнього, а у разі скасування оскаржуваного рішення запис про застосування стягнення залишиться в реєстрі - існує пряма необхідність забезпечити позов шляхом зобов`язання (заборони) Міністерство юстиції України утриматися від дій по видачі наказу про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії. На думку заявника не застосування такого заходу забезпечення позову унеможливлює відновлення порушених прав приватного виконавця у випадку задоволення позову. Також звертає увагу суду на те, що отримання виконавцем основної винагороди від здійснення своєї професійної діяльності є - єдиним джерелом доходу. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, задоволено, забезпечено позов шляхом заборони Міністерству юстиції України до набрання законної сили рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.12.2020 року, оформленого протоколом № 47 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було наведено обґрунтування очевидності порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та втрат. Судом першої інстанції не враховано, що рішення Дисциплінарної комісії є актом індивідуальної дії, при оскарженні якого застосування заходів забезпечення позову є недоцільним. Окрім того, у разі задоволення позову, рішення суду щодо визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії не потребує виконанню, оскільки воно встановлює лише його правомірність або неправомірність. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач до суду не прибув. Позивач надав до суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з його хворобою та бажанням брати особисту участь у розгляді справи. Положеннями ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу. Вказані норми кореспондуються зі ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, нормами якої встановлено відкладення розгляду справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Дослідивши клопотання ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року про призначення справи до розгляду явка сторін та третіх осіб в судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, позивач скористався правом надавати пояснення до суду апеляційної інстанції шляхом надання відзиву на апеляційну скаргу, а наявні в суду матеріали є достатніми для розгляду цієї справи. Окрім цього, судом враховано, що в межах цього апеляційного провадження оскаржується ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, у той час як безпосередньо позов вирішено по суті 15 квітня 2021 року. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Положеннями частини першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. З аналізу наведених правових норм випливає, що метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову. Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Як вбачається з матеріалів справи, спірним є рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.12.2020 року, яке оформлено протоколом № 47, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 (свідоцтво про право здійснення діяльності приватного виконавця № 0250 від 27.11.2018 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності. Колегія суддів вважає, що фактично метою звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову, є зупинення дії дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами окремого судового розгляду. З матеріалів справи вбачається, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржуване рішення вважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, задоволення даної заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення шляхом зупинення діяльності Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 та заборони його реалізації, є фактично продовженням виконання скаржником своїх службових обов`язків. Проте, ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № ЗД/380/35/20. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви приватного виконавця про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення. За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно застосовані заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.12.2020 року, яке оформлено протоколом № 47, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 (свідоцтво про право здійснення діяльності приватного виконавця № 0250 від 27.11.2018 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності, до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що порушення наведених норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. Керуючись статтями 139, 292, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в справі № 200/11957/20-а - скасувати. У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити. Повний текст постанови складений 26 квітня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Л.В. Ястребова Судді: А.В. Гайдар І.Д. Компанієць