Постанова 4803 № 201/8058/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4352/21 Справа № 201/8058/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року про забезпечення позову по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Акса Естейтдо ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації, - в с т а н о в и л а: У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Акса Естейт (далі ТОВ Акса Естейт) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації. 26 лютого 2021 року ТОВ Акса Естейт було подано заяву про забезпечення поданого ними позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м.Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м.Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно 22/100 часток квартири АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02 серпня 2002 року виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням №1/332-02. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що жодних дій, направлених на продаж майна вона не вчиняла, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість поданої ними заяви. 28 квітня 2021 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначав, що між ними існує спір, а відповідач має намір відчужити належну їй частину спірною квартири, що унеможливить виконання рішення суду. 07 червня 2021 року представник позивача ТОВ Акса Естейт адвокат Коростельов С.В. надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він захворів на коронавірус, знаходиться на лікуванні та самоізоляції, а тому не може особисто прийняти участь у судовому засіданні. На думку колегії суддів, неявка в судове засідання представника позивача, який належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та який надав відзив на апеляційну скаргу, не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вона є цілком обґрунтованою та співмірною із заявленим позивачем вимогами, зазначав про те, що позивачу стало відомо, що відповідач здійснює заходи направлені на відчуження належної їй частини майна. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Акса Естейт звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, припинення права власності іншого співвласника з виплатою йому грошової компенсації. Колегія суддів вважає, що між сторонами дійсно виник спір про право щодо частки, яка належить відповідачу. Доводи апеляційної скарги даний факт не спростовують. Колегія суддів наголошує на тому, що накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційний дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно 22/100 часток квартири відповідача, не позбавляє права останньої володіння та користування цим майном, а лише гарантує збереження права власності на нього до ухвалення рішення суду по суті спору. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.