Постанова 4824 № 640/9468/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада2022 року м. Київ справа №640/9468/20 провадження №22-ц/824/9988/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Міністерство юстиції України розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Міністерства юстиції України - Суботи Ольги Василівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у складі судді Хоменко В.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5; 2) зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року № 823/5, а саме записів, внесених на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» - Прошкіним О.В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У мотивування заявлених позовних вимог вказував, що отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири адресою: АДРЕСА_1 , довідався, що власником цієї квартири вказана ОСОБА_3 , а підставою для державної реєстрації став Наказ Міністерства юстиції України, серія та номер 823/5, виданий 05 березня 2020 року, про який йому жодним чином не було та не могло бути відомо. Посилався на те, що на сайті Міністерства юстиції України такий Наказ також неможливо було знайти, у зв`язку із його відсутністю. На адвокатські запити представників позивача відповідачем інформація щодо обставин видачі наказу надана не була. Уважав, що оскаржуваний Наказ винесений з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, внаслідок чого були порушені його права як власника майна та він був позбавлений права на участь у процесі розгляду та прийняття оскарженого рішення реєстратора. Відповідач не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив їм копії скарги разом із доданими до неї документами, не направив копію оскаржуваного наказу. Про наявність будь-яких рішень чи можливих підстав для зміни його права власності йому відомо не було. Жодного відчуження речових прав здійснено також не було. На підставі викладеного, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі Наказу Міністерства юстиції від 05.03.2020 № 823/5, а саме: записів, внесених на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з указаним рішенням, 02 серпня 2022 року представник відповідача Міністерства юстиції України - Субота Ольга Василівна надіслала на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову , якою відмовити у частині задоволених вимог у повному обсязі. Вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач та інші заінтересовані особи були повідомлені належним чином відповідно до норм законодавства про розгляд по суті скарги ОСОБА_3 від 27.09.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2019 року за № 33885-33-19. Вказує, що оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення. Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ, що підтверджує право власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна, останнім не доведено наявність його порушеного права оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України, оскільки державна реєстрація не є підставою для набуття права власності. Наголошує на порушенні норм процесуального права, а саме на тому, що рішення по даній справі впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , проте зазначена особа не була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 20 жовтня 2022 року апеляційним судом отримано додаткові пояснення до апеляційної скарги від представник Міністерства юстиції України - Суботи О.В., в яких апелянт посилається на те, що Міністерство юстиції України як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є не належним відповідачем у цій справі. Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про винесення спірного наказу №823/5 від 05.03.2020 року в порушення вимог Порядку та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не запрошення заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, а також позивача для розгляду скарги, не повідомлення їх належним чином про дату і час розгляду скарги, не надання позивачу копії скарг та доданих до неї документів для надання можливості подати письмові пояснення по суті скарги. Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, вказаним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як установлено судом, до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_4 на дії реєстратора Прошкіна О.В. з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію змін власника квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово заблокувати доступ реєстратора Прошкіна О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.50-51). Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 № 44887830, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. В іншій частині вимог скарги відмовлено. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації. Підставою прийняття наказу визначено: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.02.2020 за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 від 27.09.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2019 № 33885-33-19 (а.с.64). Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; Щодо тверджень суду першої інстанції про неповідомлення належним чином про час та місце розгляду скарги , колегія виходить з наступного Відповідно п. п. 5, 9, 10 до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 №1150) Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Відповідно до зазначеного, на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було викладено оголошення про те, що 06 лютого 2020 року об 11 год. 20 хв. відбудеться розгляд по суті скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 від 27.09.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2019 року за № 33885-33-19. Тип об`єкта нерухомого майна: квартира, по АДРЕСА_1 . Субєкт оскарження: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін О.В. Заінтересована сторона: ОСОБА_1 . З матеріалів справи слідує, що позивачем оскаржується наказ Мінюсту про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Ключовим за наслідками скасування наказу про скасування реєстрації квартири за ОСОБА_1 є захист права цивільного - права власності на квартиру, тобто, вже зачіпає питання права власності. Отже, зміст заявлених позовних вимог у цій справі зводиться до захисту права власності або іншого речового права позивача, з огляду на що, незважаючи на підстави позову - порушення процедури розгляду скарги, правовідносини у цьому спорі спрямовані на захист права цивільного, адже наслідком є дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було скасовано на підставі Наказу від 05.03.2020 №823/5, а саме: запису, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний №5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 . За змістом статей 15-16, 21 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або. Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту саме цивільних прав та інтересів. Вказаний спір спрямований на захист права цивільного незалежно від того, чи здійснено відповідачем розгляд скарги третьої особи з дотриманням вимог законодавства/процедури чи ні. Оскарження наказу Міністерства юстиції України безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з ОСОБА_3 , яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за позивачем права власності цього ж нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог. У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі. Як убачається з матеріалів справи, позивач вважає оспорюваний наказ необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, зазначаючи, що отримавши вищезазначений витяг йому стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Підставою для державної реєстрації став спірний наказ від 05.03.2020 № 823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», відомості було внесено до реєстру ОСОБА_7 . Позивач стверджує, що про наказ № 823/5 йому жодним чином не було відомо, неодноразові адвокатські запити про надіслання його копії залишені без задоволення, будь-якого повідомлення про наявність зазначеного документу ані позивачем, ані його представником отримано не було. Отже, фактично, існує спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру. Проте, в матеріалах справи відсутні докази набуття права власності на спірне майно позивачем, інший (попередній власник квартири) ОСОБА_3 до участі у справі не залучена, і позивач не доводить , що Міністерство юстиції України порушує його права не як власника майна і не вказує спосіб, у який його право може бути захищено. З огляду на зазначене, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту встановлення фактичних обставин та неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи. Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 523 грн. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Міністерства юстиції України - Суботи Ольги Василівни - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користьМіністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 523 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «15» листопада 2022 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик