Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/586/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/586/21 Номер провадження 33/814/379/21Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Журою Н.Л., за участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Коваля С.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ЛТД`Ізумруд», проживаючого АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и в: Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Згідно з постановою судді, 21 січня 2021 року о 14-45, в м. Кременчук Полтавської області, проспект Лесі Українки 13-а, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ЗАЗ 110 270 д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду відмовився в присутності двох свідків. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала Не погодившись з даним рішенням судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови та закриття справи за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено його права. Фіксація відмови від проходження огляду була проведення з порушенням вимог законодавства. Крім того вказує, що адміністративне стягнення на нього накладене поза строками встановленими статтею 38 КУпАП. Позиція учасника судового провадження в судовому засіданні В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат Коваль С.М, апеляційну скаргу підтримали з вказаних в ній підстав та просили задовольнити. Мотиви суду Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвоката на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався не в повному обсязі. Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема , такими доказами є протокол у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; відеозапис фіксації правопорушення; пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Дослідивши вказані докази, відхиливши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо невинуватості, суддя прийшов до висновку про визнання останнього винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Із таким висновком судді місцевого суду погоджується і апеляційний суд. Доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказаних висновків не спростовують. Апеляційний суд вважає неспроможними доводи автора апеляції щодо того, що йому не були роз`яснені права , передбачені ст.268 КУпАП. Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовився його підписати. Разом з тим , в ньому міститься посилання, що йому були роз`яснені його права. Не є переконливими також і доводи щодо порушення процедури перевірки ОСОБА_1 на предмет перебування у стані алкогольного сп`яніння. Із матеріалів провадження, а зокрема рапорту поліцейської Дутова О., вбачається, що у працівників поліції виникли обґрунтовані підозри, що ОСОБА_1 керує автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Із пояснень свідків, що долучені до матеріалів провадження вбачається, що йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте він відмовився. Переконливість вказаних доказів та правомірність дій працівників поліції, підтверджується відеозаписом фіксації адміністративного правопорушення, яке було предметом дослідження в суді першої інстанції. Всі інші доводи автора апеляції є тотожними із його запереченнями , наданими в суді першої інстанції, на які суддею надані вичерпні та переконливі відповіді. Водночас , накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами та штрафу, суддя припустився помилки. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-IX, який набрав чинності 17.03.2021 року, поміж іншого, статтю 38 КУпАП, було доповнено частиною шостою та відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Суддя суду першої інстанції, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення, керувався правовою нормою, що міститься в ч. 3 ст. 8 КУпАП, вважаючи, що на момент розгляду даної справи про адміністративне правопорушення частиною 6 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, накладається протягом одного року з дня його вчинення. Отже, висновок судді суду першої інстанції зводиться до того, що строки накладення адміністративного стягнення, визначені статтею 38 КУпАП, є строками процесуального права, а тому відповідно мають зворотню силу у часі та , відповідно , не погіршують становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Такий висновок судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає помилковим, з огляду на наступне. КУпАП, за своєю конструкцією, є сукупністю матеріального та процесуального права, в порівнянні з найбільш близькою галуззю права - кримінального, де матеріальне та процесуальне право розділено на: кримінальне процесуальне законодавство України (зокрема КПК України) та законодавство України про кримінальну відповідальність (КК України). Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Строки накладення адміністративного стягнення є складовою відповідальності, тобто відносяться до матеріального права, оскільки в жодному разі не встановлюють порядку його реалізації. Такий висновок випливає, зокрема, за наслідком аналізу норм КПК України( процесуального права) та КК України (матеріального права), з якого вбачається, що строки давності, які за своєю юридичною природою є аналогічними строкам накладення адміністративного стягнення, визначаються Кримінальним кодексом України, а саме статтею 49 цього Кодексу, тобто є строками матеріального права, а не процесуального. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ч.3 ст. 8 КУпАП стосується виключно провадження в справі про адміністративне правопорушення, яке ведеться на підставі Закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення є правильним. Разом з тим він жодним чином не стосується строків накладення адміністративного стягнення, які визначені ст. 38 Кодексу, оскільки вони є складовою відповідальності, а не провадження (процесу) та в свою чергу погіршують становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що суперечить вимогам статті 58 Конституції України. Як вбачається із матеріалів справи , адміністративне правопорушення , яке ставиться в провину ОСОБА_1 , було вчинене ним 21 січня 2021 року і тому щодо нього в частині строків накладення адміністративного стягнення має діяти закон, який був чинним саме на дату вчинення правопорушення. Останнім днем строку передбаченого ст.38 КУпАП ( в редакції Закону №943-ІХ), є 21.04.2021. Судове засідання відбулось 30 квітня 2021 року і саме в цей день було прийняте судове рішення, яке оспорюється, тобто поза встановленими в редакції статті 38 КУпАП, яка діяла на момент вчинення правопорушення, строками накладення адміністративного стягнення. Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню в частині накладення адміністративного стягнення із закриттям провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.ст.8,38,247 п.7 КУпАП,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП ( в редакції Закону №943-ІХ). В іншій частині постанову судді залишити без змін. Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає Суддя А.О.Рябішин