Постанова 4807 № 333/3772/20

Дата документу 07.06.2021 Справа № 333/3772/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/3772/20 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/1682/21 Холод Р.С. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Гончар М.С. Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Черкашина Івана Івановича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, посилаючись на те, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2018 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 100 грн., щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що малолітній ОСОБА_3 з 01 березня 2020 року по теперішній час проживає разом з ним та повністю знаходиться на його утриманні. Ним створено всі необхідні умови для проживання та виховання дитини, надано сину все необхідне для розвитку та навчання. Вказує, що він оплачує спортивну секцію, забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками. Відповідач жодним чином не опікується дитиною та її вихованням. Акцентує, що змінився його сімейний стан, і виникли суттєві обставини, що змінюють перерозподіл права та обов`язків батьків дитини між собою. Згідно довідки Комунарського ВДВС заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті аліментів на утримання сина за період з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року становить 10 242 грн. Враховуючи те, що дитина проживає разом з ним та знаходиться на його утримання, всі витрати він несе самостійно, а з нього продовжують стягнення аліментів, вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 . Посилаючись на зазначені обставини просив суд звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнутих заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2018 року на період з 01.03.2020 року по 01.02.2021 року. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року у задоволені позову відмовлено. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Черкашин І.І. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи та надані докази по справі. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд дійшов помилкового висновку що нібито позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, з яким та де проживає дитини на час розгляду справи. Не взято до уваги наявність постанов про визнання відповідача винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.184 КУпАП, факт звернення відповідача до суду з позовом про відібрання малолітньої дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір`ю. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно до п. 1.ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанціях за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони по справі фактично перебували у шлюбних відносинах у період з 2013 по 2018 р.р. без офіційної реєстрації шлюбу. Від спільного проживання сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 100 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 22.08.2018 року. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до положень статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Законодавець не обмежує суд при прийнятті рішення про звільнення від сплати аліментів тільки вказаними двома підставами та наголошує, що при наявності інших обставин, що мають істотне значення, компетентні органи можуть прийняти таке рішення. В сімейному законодавстві не надається хоча б приблизного переліку таких обставин, отже, суд при розгляді кожної справи має самостійно вирішувати це питання з огляду на подані пояснення, докази та інтереси сторін. З аналізу положень статей 179-181 СК України вбачається, що аліменти підлягають використанню на утримання дитини, а тому припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. Верховний Суд у своїй Постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) наголосив на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України, за положеннями якої якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Звертаючись до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що ухвалою Вільняньського районного суду Запорізької області від 22.02.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір`ю, як на доказ того, що дитина з 01.03.2020 року і по теперішній час проживає разом з батьком та повністю знаходиться на його утримання. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, доданим документам та прийшов до вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до ст.180 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За приписами ст. 141 СК мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодних належних та допустимих доказів про те, з ким та де проживає дитина на час розгляду справи позивачем не надано. Слід зазначити, що короткочасне не проживання матері з малолітньою дитиною зумовлене об`єктивними обставинами, а також непорозумінням між сторонами по справі, що призводило до конфліктних ситуацій. Питання про визначення місця проживання дитини з батьком, позивач ОСОБА_1 не ставив. При вирішенні питання стягнення аліментів, суд виходить з того, з ким проживає дитина (ч.3 ст. 182 СК). Відповідно до п.17 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черкашина Івана Івановича залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 07 червня 2021 року. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: М.С. Гончар Е.А Онищенко