Постанова 4851 № 520/11332/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 р.Справа № 520/11332/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. (ухвалене суддею Зоркіною Ю.В., повний текст якого складено 16.11.2020 р.) по справі № 520/11332/18 за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 12.12.2018 р. Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (в подальшому ДП "Укрспецвагон") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок ДП "Укрспецвагон" надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); зобов`язати відповідача підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ДП "Укрспецвагон" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 50408796,33 грн. на поточний банківський рахунок Товариства, та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3986665,69 грн. на рахунок ДП "Укрспецвагон" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р., адміністративний позов ДП "Укрспецвагон" задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок ДП "Укрспецвагон" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); зобов`язано Офіс ВПП ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ДП "Укрспецвагон" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 50408796,33 грн. на поточний рахунок ДП "Укрспецвагон" та з ПДВ у розмірі 3986665,69 грн. на рахунок ДП "Укрспецвагон" в системі електронного адміністрування ПДВ; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10.02.2020 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. у справі № 520/13332/18 скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 р., постановленими без виходу до нарадчої кімнати замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та залучено у якості третьої Головне управління ДПС у Харківській області. Відповідач до суду апеляційної інстанції надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без мін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до контролюючого органу з заявами № 1/8665 та № 1/8666 від 14.08.2018 р. про перерахунок надміру сплачених коштів, сплачених як податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 68506095,23 грн. та сплачені як податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 12745910,47 грн. За результатами розгляду вищевказаних заяв, листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 40253/10-28-10-50-07-22 від 27.09.2018 р. позивача повідомлено, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" створено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплено в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. ДП "УКРСПЕЦВАГОН" ввійшов до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця" (дод. 1 до Постанови Кабінету міністрів України від 25.06.2014 № 200). Згідно із пунктОМ 3 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, у разі, коли внаслідок припинення юридичної особи шляхом реорганізації частина її зобов`язань чи заборгованості залишається непогашеною або у платника обліковуються складові суми переплат, до ІКП юридичних осіб засобами програмного забезпечення переносяться відповідні облікові показники з дотриманням хронології їх виникнення на підставі одного із документів: рішення про узгодження плану реорганізації платника податків; передавального акта; розподільчого балансу. Після отримання відповідних документів підрозділами Офісу буде в автоматичному режимі здійснено відображення зазначених сум переплат у листі на відповідні інтегровані дані ПАТ Українська залізниця. На виконання п. 3 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 листом № 1/8674 від 04.10.2018 р. позивачем направлено до контролюючого органу копію передавального акту від 03.08.2015 р. та заключного передавального акту від 01.12.2015 р. та заяви № 1/8676, № 1/8677 від 04.10.2018 р. про повернення надмірно перерахованих коштів. За результатами розгляду вищевказаних заяв, листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 43569/10/28-10-50-07-22 від 22.10.2018 р. позивача повідомлено, що у наданих документах відсутня інформація, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником по судовим спорам, так як інтереси організації у судових справах представляє ДП «УКРСПЕЦВАГОН». Крім того, на даний час проводиться апеляційне оскарження акту документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Укрспецвагон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 29.02.2016 р., питань дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2014 р. по 29.02.2016 р. за № 40/28-09-14-04 від 29.04.2016 р. на суму: № 0000491400 від 10.10.2016 р. на загальну суму 10558681 грн. (податок на прибуток); № 0000481400 від 10.10.2016 р. на загальну суму 6305143,50 грн. (податок на додану вартість); № 0000141400 від 10.10.2016 р. на загальну суму 86478429 грн. Також повідомлено, що на теперішній час тривають судові оскарження по наступних актах перевірках: акт перевірки від 25.05.2015 р. № 117/28-09-40-00-14, ППР № 0000114000 від 26.05.2015 р. на загальну суму 500253 грн.; акт перевірки від 19.05.2011 р. № 1407/40-028, ППР № 0000630840 від 09.06.2011 р. на суму 906135 грн.; акт перевірки від 12.02.2014 р. № 35/40-00-14, ППР № 0000134000 від 28.02.2014 р. на загальну суму658718 грн., ППР № 0000144000 від 28.02.2014 р. на суму 325500 грн.; акт планової перевірки від 09.07.2013 р. № 16/40.1, ППР № 0000654001 від 25.07.2013 р. на загальну суму 1104189 грн., ППР № 0000664001 від 25.07.2013 р. на загальну суму 68910648,5 грн.; акт перевірки від 29.08.2011 р. № 1946/40-028, ППР № 00001250840 від 21.09.2011 р. на загальну суму 1218751 грн., ППР № 00001240840 від 21.09.2011 р. на суму 1481701 грн. У разі повернення підприємству надмірУ сплачених грошових зобов`язань, а винесення постанови суду відбудеться на користь Харківського управлінням Офісу великих платників податків ДФС, у ДП «Укрспецвагон» виникає податковий борг. З метою уникнення податкового боргу, контролюючим органом запропоновано розглянути питання щодо повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість після судового оскарження. Не погоджуючись з бездіяльністЮ відповідача щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення надмірно перерахованих коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із наявністю суми податкового боргу у платника податків ДП «Укрспецвагон», позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення ДП «Укрспецвагон» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, є такими що не підлягають задоволенню в зв`язку з їх невідповідністю вимогам, що встановлені п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України (норми Податкового кодексу України застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України. Згідно із п. 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до п. п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункти 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України). Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 Податкового кодексу України). Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Законами України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції зазначених законів), на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзаци 1, 2 підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України). На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України). Згідно із абзацом 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з вимогами пунктів 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 р. №

26. Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01.02.2017 р. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 р., за якими станом на 01.01.2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України. Право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом, зокрема і з такої підстави, як відсутність правового регулювання Тимчасового реєстру заяв, запровадження якого передбачено пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Проте, відповідно до п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Норму цього пункту слід застосовувати у системному зв`язку з нормою пункту 102.4, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг), в порівнянні із сумою його податкових зобов`язань за податковий (звітний) період. Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 р. (справа № 520/3210/19). Судовим розглядом встановлено, що надміру сплачена сума з податку на прибуток підприємств, виникла у позивача 20.03.2014 р., у зв`язку виключенням з облiку донарахованих сум, згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/3351/13. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р., позов платника задоволено, скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення, а саме податкове повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 19.11.2010 р., № 0000632310/1 від 24.12.2010 р. про визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44818339 грн., в т.ч. 22409169 грн. за основним платежем та 22409170 за штрафними (фінансовими) санкціями. На час проведення виключення з обліку донарахованих сум, в ІКП платника з податку на прибуток відсутня заборгованість по донарахованим сумам по податковим повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 19.11.2010 р., № 0000632310/1 від 24.12.2010 р., визначені податкові зобов`язання позивачем сплачені в попередніх календарних періодах. Переплата з податку на прибуток позивача виникла в 2014 році, а з заявами про повернення надміру сплачених грошових коштів платник податків звернувся до контролюючого органу в 2018 році. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача про повернення бюджетного відшкодування заявлені поза межами строку давності, так як з позовом до суду позивач звернувся лише 12.12.2018 р., у зв`язку з чим позивач втратив право вимоги щодо зазначеної суми бюджетного відшкодування. Неприйняття рішення контролюючим органом щодо заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування не виключало право позивача на бюджетне відшкодування. Доводи щодо неправомірної поведінки контролюючого органу, пов`язаної із зволіканням узгодження заявлених до відшкодування сум також не впливають на строкові межі права позивача на отримання бюджетного відшкодування. Крім того, доводи позивача, що він звертався до контролюючого органу з заявою про повернення йому надміру перерахованих коштів 07.03.2017 р., суд вважає помилковими, оскільки під час звернення до суду з вказаним адміністративним позовом 12.12.2018 р. заява платника від 07.03.2017 р. не була предметом розгляду справи в суді, що є фактичною зміною підстав позову, не пов`язана зі зміною фактичних обставин справи, та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, що не допускається при новому розгляді справи в суді першої інстанції. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 по справі № 520/11332/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.06.2021 року