Постанова Харківський апеляційний суд № 641/1911/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Харків справа № 641/1911/20 провадження №22-ц/818/1883/21 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С. сторони у справі: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідачі Головне Управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Боговського Д.Є. (повний текст рішення складений 25 листопада 2020 року), УСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , діючи у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом, у якому просили: - захистити їх конституційне право на компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та тривалою бездіяльністю посадових осіб поліції; - постановити рішення щодо поновлення порушеного права по кримінальному провадженню № 120162205220540000799, визнаному у 2017 році постановою Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 641/4242/17-ц, шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, 3000 грн; - постановити рішення щодо поновлення порушеного права по кримінальному провадженню № 12016220540000756, визнаному у 2017 році постановою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2018 у справі № 641/6757/17, шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, 10000 грн; - стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 101350 грн, завданої посадовими особами поліції внаслідок прийняття незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб поліції, не виконання рішень суду, прийняття незаконних і неправомірних рішень, протиправної тривалої бездіяльності під час розслідування кримінальних проваджень, ігнорування звернень родини ОСОБА_6 про допомогу, внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, знищення та приховування доказів злочину, відверту допомогу злочинцям та скоєння злочинів самою поліцією. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що у провадженні Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції (надалі ГУ НП) в Харківській області (надалі Слобідський ВП) перебувають декілька кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) на підставі заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про вчинення відносно них кримінальних правопорушень. Деякі з указаних заяв внесені до ЄРДР лише після звернення позивачів до суду зі скаргами щодо зобов`язання посадових осіб поліції внести відомості до ЄРДР. Численними судовими рішеннями на стадії досудового розслідування було визнано незаконними рішення та бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП, встановлювалось упереджене ставлення слідчого до своїх обов`язків та суд зобов`язував Слобідський ВП замінити слідчого. Постановами прокуратури неодноразово визнавалась незаконність прийнятих Слобідським ВП рішень про закриття кримінальних проваджень, ці постанови скасовувались. Фактично працівники поліції не здійснювали досудове розслідування у кримінальних провадженнях, у яких ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є потерпілими, приймали незаконні та невмотивовані рішення про закриття кримінального провадження, чим змушували позивачів відстоювати законні інтереси в суді. В рамках цивільного провадження позивачами подавались позови до ГУ НП в Харківській області та Державної казначейської служби України (надалі ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями поліції. За результатами розгляду цивільної справи № 641/4242/17-ц на користь ОСОБА_2 було стягнуто з Державного бюджету України у якості відшкодування моральної шкоди 3000 грн. За результатами розгляду цивільної справи № 641/6757/17 на користь ОСОБА_1 було стягнуто з Державного бюджету України у якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10000 грн. Навіть після встановлення судовими рішеннями в указаних цивільних справах факту порушення посадовими особами Слобідського ВП конституційних прав позивачів та спричинення їм моральних страждань, посадові особи Слобідського ВП продовжують порушувати права позивачів: судові рішення слідчих суддів за результатами розгляду скарг позивачів не виконуються, кримінальні провадження закриваються без проведення будь-якої слідчої дії, не надається у визначені законом строки можливість потерпілим ознайомлюватися із матеріалами кримінальних проваджень. Своїми тривалими неправомірними діями і довгостроковою неправомірною бездіяльністю поліція завдала моральної шкоди, розмір якої позивачами оцінений у 101 350 грн. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покладені на рахунок держави. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.3 а.с. 87-97). Рішення суду мотивоване тим, що неодноразове прийняття посадовими особами Слобідського ВП незаконних постанов про закриття кримінального провадження та їх бездіяльність, що виразилася у невиконанні вказівок слідчих суддів, направлених на забезпечення швидкого та повного розслідування знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачам моральними стражданнями. Наявними судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується неправомірність дій посадових осіб Слобідського ВП, в тому числі тривала протиправна бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про злочини, надмірна тривалість досудового розслідування у кримінальних провадженнях за їх заявами, неодноразове прийняття слідчими рішень про закриття кримінальних проваджень у спосіб, який вочевидь для заявників демонструє ігнорування їх доводів. У зв`язку з такою тривалістю кримінальних проваджень позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змушені відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до їх звичайної діяльності та призводить до моральних страждань. У дійсній справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень слідчих, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК України) перевірки заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про злочини, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. Не погодившись з рішенням суду ГУ НП в Харківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду від 16.11.2020 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення (т.3 а.с. 101-106). В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд уважав установленими. Вказує, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача. Процесуальні рішення, на які ОСОБА_2 посилається як на бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП, інше визначення слідчим обсягу та характеру дій при проведенні досудового розслідування, є предметом оскарження відповідно до правил статті 24 КПК України. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Позивачі не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їм працівниками поліції моральної шкоди. Позивачі обмежилися лише загальними посиланнями на бездіяльність та незаконність дій посадових осіб органу досудового розслідування та завдання їм моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні погіршення здібностей позивачів або позбавлення можливості реалізовувати свої навички та бажання, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків, наявність причинного зв`язку між протиправними діями слідчого та можливим завданням такої шкоди. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Послалися на те, що ГУ НП в Харківській області в апеляційній скарзі проти викладених позивачами обставин не заперечили, пославшись лише на загальні норми, що регулюють спірні правовідносини. Протиправність дій працівників Слобідського ВП стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 установлена судовими рішеннями у попередніх цивільних справах, які набрали законної сили. Посилання відповідача на інші судові рішення у справах не можуть ураховуватися судом, оскільки судові рішення не були надані відповідачем у якості доказів в установленому законом порядку. При цьому позивачі у відзиві на апеляційну скаргу послалися на те, що суд першої інстанції не вирішив питання стосовно частини позовних вимог, які заявлялися в позовній заяві та стосовно яких ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надавали докази. Тому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги і при розгляді апеляційної скарги ГУ НП в Харківській області та має змінити рішення суду в частині нерозглянутих позовних вимог. Також у відзиві позивачі в порядку статті 93 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) поставили ГУ НП в Харківській області десять питань. І 25.05.2021 звернулися до Харківського апеляційного суду з клопотанням про застосування до апелянта заходів процесуального примусу в вигляді накладення штрафу у зв`язку з ненаданням ним відповідей на питання, зобов`язати ГУ НП в Харківській області Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ГУ НП в Харківській області належить залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України). Відповідачі з апеляційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року не зверталися, тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 не переглядається. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року у справі № 641/4242/17-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року (т.2 а.с. 38-47), з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 стягнуто 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Судовими рішеннями установлено, що підставою для відшкодування шкоди на користь ОСОБА_2 є встановлена ухвалами слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2016 року та від 13 січня 2017 року протиправна бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП у частині невиконання своїх службових обов`язків у кримінальному провадженні № 12016220540000799. Так, ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2016 року скасовано постанову слідчого Слобідського ВП від 17 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 12016220540000799, оскільки слідчим не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (т.1 а.с. 79-80). Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 січня 2017 року встановлено факт тривалого повільного розслідування кримінального провадження №12016220540000799 (т.1 а.с. 161-162). Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду з дійсним цивільним позовом, ОСОБА_2 послався на те, що ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року була скасована постанова старшого слідчого Слобідського ВП від 25.09.2017 про закриття кримінального провадження № 12016220540000799. При цьому судом було встановлено не виконання слідчим ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.12.2016, постанова про закриття не містить показів допитаної ОСОБА_7 , відсутні висновки експертизи № 251-216 (т.1 а.с. 93-95). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року була скасована постанова старшого слідчого Слобідського ВП від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001274. Суд установив, що в постанові слідчий послався на показання ОСОБА_8 , яка в даному кримінальному провадженні допитана не була. Задовольнивши клопотання ОСОБА_2 від 05.03.2018 про витребування з Державної прикордонної служби України доказів, жодних на виконання вказаного клопотання не вчинив (т.1 а.с. 109-110). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року була скасована постанова слідчого Слобідського ВП від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001954. Судом було встановлено, що слідчим не виконано ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року про необхідність перевірки показів потерпілого та свідка на місці, встановлення наявності та характеристики майна, що стало предметом злочину (т.1 а.с. 113-114). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 листопада 2018 року була скасована постанова старшого слідчого Слобідського ВП від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220540000799. Суд послався на те, що слідчому необхідно в межах кримінального провадження виконати дії, а саме: перевірити покази ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . 12.03.2016 ОСОБА_2 , дослідити відеозапис події від 12.03.2016, наданий ОСОБА_2 , виконати ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Юр`євої А.М. від 19.12.2016, ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Фатєєвої Н.І. від 14.12.2017, а також провести інші необхідні слідчі дії щодо з`ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення об`єктивної істини обсязі та в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке у будь-якому випадку має бути належним чином мотивованим з всебічним аналізом доводів заявника (т.1 а.с. 118-120). Двадцять шостого та двадцять сьомого березня 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зверталися до начальника Слобідського ВП зі скаргами на ненадання для ознайомлення, зокрема, кримінального провадження № 12016220540000799 (т.2 а.с. 28-30). І лише на скаргу від 10.04.2018 вони отримали відповідь, що з матеріалами кримінального провадження № 12016220540000799 можливо ознайомитися 16.04.2018 о 15 годині в приміщенні Слобідського ВП (т.2 а.с. 33-34). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2019 начальник Слобідського ВП був зобов`язаний надати ОСОБА_2 для ознайомлення матеріали кримінального провадження № 12016220540000799 та № 12016220540002416 (т.1 а.с. 208-209). П`ятого червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до т.в.о. начальника Слобідського ВП із клопотанням виконати ухвалу суду від 21.05.2019 та надати йому матеріали кримінального провадження № 12016220540000799 та № 12016220540002416 для ознайомлення (т.2 а.с. 37). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2019 скасовано постанову т.в.о. СВ Слобідського ВП від 17.04.2019 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334 (т.2 а.с. 125-127). Суд установив, що ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 була скасована постанова слідчого про закриття кримінального провадження та в ухвалі суду зазначено, що доводи ОСОБА_10 , викладені в заяві про скоєння кримінального правопорушення, а також викладені у скарзі належним чином не перевірено, не в повній мірі виконані ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.03.2017 та 15.06.2017. Після скасування постанови слідчого матеріали кримінального провадження не містять відомостей про виконання ухвали слідчого судді від 24.05.2018. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до статті 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій) є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, є правом сторони кримінального провадження і за своєю сутністю є механізмом здійснення судового контролю під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України. Відповідну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17-ц (провадження № 61-7053зпв18), у постанові від 13 червня 2019 року справа № 554/1870/18-ц (провадження № 61-8385св19) та у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 522/239/18 (провадження № 61-44860св18). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, Верховний Суд у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 522/239/18 (провадження № 61-44860св18), від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18) та від 21 лютого 2019 року у справі № 520/1665/18 (провадження № 61-46894). Колегія суддів погоджується із доводом апеляційної скарги про те, що виключно скасування постанов про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди особі. Проте у дійсній цивільній справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що моральна шкода на користь ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню тому, що навіть після встановлення судовими рішеннями у справі № 641/4242/17-ц протиправності бездіяльності слідчих Слобідського ВП у кримінальному провадженні № 12016220540000799, посадові особи відділу продовжили не виконувати ухвали слідчого судді щодо належного збирання доказів та проведення досудового розслідування. Слідчі також не надавали матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Переліченими вище ухвалами встановлено, що й за іншими кримінальними проводженнями за заявами ОСОБА_2 ухвалами суду була встановлена бездіяльність слідчих Слобідського ВП, зокрема, у кримінальному провадженні № 12015220540001334. Тому суд першої інстанції правомірно, врахувавши засади розумності та справедливості, дійшов висновку про те, що тривалою бездіяльністю слідчих Слобідського ВП Лютому О.Л. завдана моральна шкода, на відшкодування якої належить стягнути 10 000 грн. Посилання відзиву ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на необхідність застосувати положення ч.4 ст. 367 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційної скарги й змінити рішення місцевого суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, не заслуговують на ухвалу. Частина четверта ст. 367 ЦПК України охоплює випадки звернення особи з апеляційною скаргою та встановлення при її розгляді апеляційним судом порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Вказану частину статті не можливо застосувати до заперечень на рішення суду особи, яка рішення суду в апеляційному порядку не оскаржила. Згідно з ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Оскільки стаття 360 ЦПК України встановлює, що відзив на апеляційну скаргу належить до прав учасника справи, а не її обов`язків, надання відповіді на відзив не може бути визнане судом обов`язком сторони. Тому підстав для застосування до ГУ НП в Харківській області заходів процесуального примусу немає. Клопотання позивачів від 25.05.2017 задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене вище, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу ГУ НП в Харківській області належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 7 червня 2021 року. Головуючий - О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук