Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3730/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3730/20 Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що наявні в матеріалах справи. 31 березня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року розгляд справи було призначено на 11 травня 2021 року. Проте, справу 11 травня 2021 року було знято з розгляду, у зв`язку з перебуванням одного із членів колегії у відпустці та призначено наступне судове засідання на 25 травня 2021 року. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 25.05.2021 року було винесено протокольну ухвалу. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат, з 20.11.1993 та з травня 2007 позивач отримує пенсію за віком. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області за 2017 рік позивачу було нараховано єдиний внесок в розмірі 8448,00 грн., у 2018 році за рік в цілому нараховано 9828,72 грн. (за календарний квартал сума єдиного внеску складає 2457,18 грн.), в 2019-році за 3 квартали 2019 року сума нарахування становить - 8262,54 грн. (за календарний квартал сума єдиного внеску складає 2754,18 грн.). Всього нараховано єдиного внеску за 2017-2019 р.р. в розмірі 26539,26грн. З матеріалів справи встановлено, що позивач протягом 2019 року сплатила єдиний соціальний внесок, що підтверджується квитанціями: квитанція від 07.08.2019 на суму 2760,00 грн.; квитанція від 08.08.2019 на суму 7674,00 грн;квитанція від 09.08.2019 на суму 2700,00 грн; квитанція від 12.08.2019 на суму 5145,00 грн; квитанція від 12.08.2019 на суму 2752,00 грн; квитанція від 17.08.2019 на суму 1095,00 грн;квитанція від 10.09.2020 на суму 216,00 грн; квитанція від 11.09.2019 на суму 1446,36 грн; квитанція від 08.10.2019 на суму 2755,00 грн; квитанція від 15.01.2020 - оплата ЄСВ за 3-4 квартали 2019 у сумі 2755,00 грн. У зв`язку із тим, що позивач сплатила єдиний внесок з порушенням установлених законодавством строків, 25.09.2019 Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло рішення №0122435806/874 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму на суму 12449,47 грн. (в т.ч.: штрафні санкції на суму 4757,02 грн. та пеня в сумі 7696,55 грн., яка нарахована за період з 20.04.2018 до 11.09.2019). Вказане рішення 27.09.2019 відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке вручено ОСОБА_1 25.10.2019. Оскільки позивач недоїмку по єдиному внеску не сплатила, то Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало узгоджену (з буквою "У") вимогу № Ф-10223-10-У від 16.12.2019 на загальну суму боргу по єдиному внеску в розмірі 12448,65 грн. Вказана вимога 14.04.2020 надіслана на примусове виконання до Другого відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Вважаючи вимоги про сплату ЄСВ та рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та пені протиправними, позивач звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган правомірно нарахував позивачу єдиний внесок за 2017-2019 в розмірі 26539,26 грн., а також за порушення установлених строків сплати єдиного внеску прийняв рішення №0122435806/874 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені в розмірі 12449,47 грн., тому доводи позивача про неправомірне нарахування їй єдиного соціального внеску, оскільки вона є пенсіонером за віком, є безпідставними. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464). Положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, за змістом частини 4 статті 4 Закону № 2464 законодавчими підставами для звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску за себе є: якщо вона є пенсіонером за віком або інвалідом; отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Єдиним виключенням з цієї норми є добровільна участь фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску законодавець не пов`язує та не ставить у залежність від виду призначеної/отримуваної пенсії пенсіонером (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку. Таким чином, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку їй призначено та яку вона отримує відповідно до закону, має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону № 2464. Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 814/779/17 та від 19.04.2019 року у справі № 819/538/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17 . Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є самозайнятою особою та здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката), а також є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому є звільненою від сплати єдиного внеску. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності договору на добровільну участь ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та відповідачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надано. Отже, враховуючи те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а відтак є звільненою від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №806/2169/16 (адміністративне провадження №К/9901/45232/18). З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо винесення вимог про сплату боргу: від 20.08.2019 № Ф 41818-17 на суму 23785,00 грн.; про сплату ЄСВ за 3-4 квартали 2019 в сумі 5510,00 грн.; рішення №0122435806/874 від 25.09.2019; вимогу №Ф-10223-10У від 16.10.2019 про стягнення пені та штрафу в розмірі 12448,65 грн. є протиправними, а туму колегія суддів приходить до висновку про скасування спірних вимог та рішень. Водночас, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо визнання дій відповідача дискримінаційними не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до ст.245 КАС України суд не наділений такими повноваженнями. Крім того, апелянт просить суд зобов`язати відповідача повернути протиправно стягнуті з ОСОБА_1 кошти в сумі 29514 грн та кошти за послуги банку в розмірі 10% від сплаченої суми, а також виконавчий збір в сумі 1437,31 грн. Щодо повернення коштів в розмірі 29514 грн, які були сплачені позивачем на виконання спірних вимог відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (Порядок №6), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323. Відповідно до пункту 3 Порядку №6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону; рахунок 3719 - відповідні не бюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України. У випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу (п.4 Порядку №6). Пунктом 5 Порядку №6 визначено, що повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Приписами п.6 Порядку №6 передбачено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. В силу п.7 Порядку №6 у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації. Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови. У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності. Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. Таким чином, на переконання колегії суддів позивач з метою повернення помилково сплачених коштів має право звернутись до податкового органу із відповідною заявою з метою їх повернення. Також, колегія суддів вважає що вимога позивача про повернення виконавчого збору в сумі 1437,31 грн. не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається із квитанції яка міститься в матеріалах справи(а.с.43), ОСОБА_1 було сплачено виконавчий збір на рахунок Другого міського відділу ДВС Хмельницького управління юстиції у розмірі 1437, 40 грн., який не є стороною у справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що з метою повернення вищевказаних коштів, позивач не позбавлена можливості звернутись до Другого міського відділу ДВС Хмельницького управління юстиції у встановленому законом порядку. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України). Враховуючи, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1681.60 грн, а за подання апеляційної скарги - 2522.40 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4204 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо винесення вимог про сплату боргу: від 20.08.2019 № Ф 41818-17 на суму 23785,00 грн.; про сплату ЄСВ за 3-4 квартали 2019 в сумі 5510,00 грн.; рішення №0122435806/874 від 25.09.2019; вимогу №Ф-10223-10У від 16.12.2019 про стягнення пені та штрафу в розмірі 12448,65 грн. протиправними. Скасувати вимоги про сплату боргу від 20.08.2019 № Ф 41818-17 на суму 23785,00 грн.; про сплату ЄСВ за 3-4 квартали 2019 в сумі 5510,00 грн. Скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0122435806/874 від 25.09.2019; вимогу №Ф-10223-10У від 16.12.2019 про стягнення пені та штрафу в розмірі 12448,65 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрати на сплату судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири гривні ). В решті в задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.