Постанова 4850 № 200/11551/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року справа №200/11551/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року в справі № 200/11551/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В., повний текст судового рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов`язання надати органу казначейства висновок щодо суми надміру сплачених грошових зобов`язань за платежем погашення заборгованості з ЄСВ у розмірі 27451,83 грн,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС, податковий орган), в якому просила зобов`язати відповідача надати органу казначейства висновок щодо суми надміру сплачених грошових зобов`язань за платежем погашення заборгованості з ЄСВ у розмірі 27451,83 грн на підставі заяви від 24.06.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 20 вересня 2018 сплатила 27451,83 грн за платежем єдиний внесок та штрафні санкції, визначені вимогою ГУ ДФС від 27.08.2018 № Ф 940-25. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року визнано протиправною та скасовано вимогу від 27.08.2018 № Ф 940-25. У зв`язку із наведеним, позивач 24.06.2019 звернувся до податкового органу із заявою про повернення коштів надміру зарахованих до бюджету. Однак, відповідач у поверненні коштів відмовив з тих підстав, що рішення суду про скасування вимоги не містить обов`язку ДФС повернути сплачені кошти (а.с. 4-6). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області подати органу казначейства висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених коштів за платежем погашення заборгованості з ЄСВ у розмірі 27451,83 грн на підставі її заяви від 24.06.2019. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тож на нього покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати вказаний внесок відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Сплативши визначені у вимозі від 27.08.2018 № Ф 940-25 недоїмку та штрафні санкції ОСОБА_1 виконала вказаний вище обов`язок, не скориставшись наданою п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пільгою. Також апелянт наголошує, що сплачені позивачем кошти не є сплаченими помилково або надміру в розумінні Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, тому вони не підлягають поверненню (а.с. 68-70). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Згідно з матеріалами справи ГУ ДФС 27.08.2018 сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 940-25 на суму 27451,83 грн. Вказану суму ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі в добровільному порядку 20 вересня 2018 року. Однак, за результатами оскарження вимоги від 27.08.2018 у судовому порядку рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року в справі № 200/9843/18-а визнано протиправною та скасовано оскаржувану вимогу. Рішення набрало законної сили 29 травня 2019 року. 24 червня 2019 року позивач звернувся із заявою до податкового органу про повернення надміру сплачених коштів у сумі 27451,83 грн. Однак відповідач листом від 16.07.2019 № 56159/10/05-99-44-10 відмовив у такому поверненні, оскільки в рішенні суду відсутнє будь-яке посилання щодо зобов`язання списати суми нарахувань, що призвели до виникнення боргу, вказаного у вимозі. Вважаючи протиправними дії ГУ ДФС, які перешкоджають їй повернути надміру сплачені кошти, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Статтею 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. За приписами абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом № 2464-VI покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за № 193/28323 (далі Порядок № 6). Пунктом 3 Порядку № 6 регламентовано, що помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника. Відповідно до пункту 5 Порядку № 6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних, (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Пунктами 6, 7 та 8 Порядку № 6 передбачено, що повернення Коштів здійснюються на підставі заяви платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації. Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови. У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності. Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства. Таким чином, з наведених вимог Порядку № 6 вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, зобов`язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Разом з тим, передумовою вчинення податковим органом цих дій є визнання відповідних коштів помилково або надміру сплаченими. Дослідивши матеріали справи в сукупності із нормами чинного податкового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За визначеннями, наведеними у пункті 3 Порядку № 6, неналежний платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску; помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника. Перелік платників ЄСВ визначено статтею 4 Закону № 2464-VІ, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якої платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. ОСОБА_1 належить саме до зазначеної категорії платників ЄСВ, зміни до статті 4 Закону № 2464-VІ в частині виключення з переліку платників тих, які перебувають на обліку органів доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, не вносились, а тому колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що він є неналежним платником єдиного внеску як на підставу для повернення сплачених сум ЄСВ. Слід зауважити, що пунктом 9-4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ заборонено саме притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, втім, вказана правова норма не містить заборони щодо виконання такого обов`язку платником добровільно. Внесені зміни надали можливість суб`єкту господарювання самостійно обирати правомірний вид поведінки з урахуванням власних умов здійснення господарської діяльності. Чіткий алгоритм дій для суб`єкта господарювання, який вважає за необхідне скористатися наданим законом механізмом звільнення від обов`язку зі сплати ЄСВ, встановлено у п. 9-4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ, і останній не передбачає можливості повернення вже сплачених сум. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що чинне законодавство, яке регулює питання сплати ЄСВ суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку органів доходів і зборів, що розташовані на території проведення АТО, є суперечливим та допускає неоднозначне трактування в частині надання платнику права повернути як надміру чи помилково сплачені кошти, самостійно перераховані на відповідний рахунок на підставі вимоги податкового органу. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року в справі № 200/14533/18-а. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. Керуючись статями 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року в справі № 200/11551/19-а задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року в справі № 200/11551/19-а скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов`язання надати органу казначейства висновок щодо суми надміру сплачених грошових зобов`язань за платежем погашення заборгованості з ЄСВ у розмірі 27451,83 грн відмовити. Повний текст судового рішення складено та підписано 29 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів М. Г. Сухарьок А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук