Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/79/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року справа №200/79/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 200/79/20-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій ,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 № Ф-0002903306; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 № Ф-0002923306; - визнати протиправним та скасувати рішення № 0002933306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019; - визнати протиправним та скасувати рішення № 0002913306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019 на загальну суму 410 463,74 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, оскаржувані вимоги та рішення контролюючого органу були прийняті на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.12.2018 №1501/05-99-13-02\ НОМЕР_1 , який було складено за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , проведеної на підставі Наказу від 26.10.2018 №1974 (далі Наказ), який відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 200\13345/18-а визнано протиправним та скасовано. Вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваних вимог та рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 № Ф-0002903306 відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 № Ф-0002923306 відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення № 0002933306 Головного управління ДПС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0002913306 Головного управління ДПС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2019. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що якщо акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, а саме на підставі визнаного незаконними Наказу, він не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі вимоги та рішення (індивідуальні акти) не можуть бути визнані правомірними, оскільки наказ на проведення перевірки є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає про наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 до 09.04.2019 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Маріупольське управління, Північна ДПІ (Ленінський район м. Донецьк), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Згідно наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 1974 від 26 жовтня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» із посиланням на підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 8). За результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем складено Акт від 20.12.2018 №1501/05-99-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.10-14). На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 06.12.2019 винесено: вимогу №Ф-0002903306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 06.12.2019 у розмірі 209872,74 грн.; вимогу №Ф-0002923306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 06.12.2019 у розмірі 63769,75 грн.; рішення від 06.12.2019 №0002933306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 31884,88 грн.; рішення від 06.12.2019 № 0002913306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 104936,37 грн. (а.с.26-29). Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №200/13345/18-а визнано протиправним та скасовано наказ Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.10.2018 № 1974 (а.с.16-23). Приймаючи рішення про скасування оскаржуваних вимог та рішень, суд першої інстанції зазначив, що вони прийняті всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки на момент їх прийняття позивач був звільнений від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, а саме на підставі визнаного судом незаконним Наказу, він не має юридичної значимості, тому прийняті на його основі вимоги та рішення не можуть бути визнані правомірними. Оцінка суду. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Судами встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець до 09.04.2019 був платником єдиного внеску відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таким чином, вказаними приписами закону на платника покладено обов`язок щодо своєчасної та у повному обсязі сплати єдиного внеску. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди. Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Разом з цим, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі Закон №1669) визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Вказаним Законом (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни, зокрема, в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". В подальшому Законом України від 02.03.2015 №219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст.2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено. Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тоді як змін безпосередньо до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. Тобто, на час прийняття відповідачем вимог та рішень, жодних змін про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII не приймалось. На виконання приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено, зокрема, м. Маріуполь Донецької області. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО (ООС) триває. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані вимоги та рішення відповідача, прийняті всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки на момент їх прийняття позивач був звільнений від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Суд вважає незмістовним посилання апелянта, що наказ на проведення перевірки є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки такий довод не спростовує факту протиправності вимог та рішеннь відповідача та не дає підстав вважати висновок суду першої інстанції помилковими. Крім цього, контролюючий орган не позбавлений права щодо проведення відповідної перевірки позивача за умови дотримання вимог податкового законодавства. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 200/79/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 200/79/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01 вересня 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 01 вересня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко