Постанова 4855 № 640/21137/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21137/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021року у справі №640/21137/18 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач), з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві повернути позивачеві помилково сплачені грошові кошти у 2018 році в загальній сумі 2457,18 грн, які ним були помилково перераховані відповідачу як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за його дружину ФОП ОСОБА_2 з карткового рахунку позивача. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у контролюючого органу не було підстав для зарахування помилково сплачених коштів в рахунок погашення боргу позивача, зважаючи на те, що останній не здійснює підприємницьку діяльність з 27.12.2016. Звернув увагу, що на момент припинення підприємницької діяльності у позивача не було боргів з податків та зборів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належних сум коштів, сплачених згідно квитанцій № 804584953645 від 14.02.2018 та № 80748490772 від 15.03.2018 та № 810184775656 від 11.04.2018, та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 352,40 грн сплаченого судового збору. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що правові підстави у поверненні ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. відсутні, зокрема, у зв`язку з тим, що Позивач ( ОСОБА_1 ) у розумінні статті 43 ПК України не є платником податків, оскільки призначення платежів які просив повернути Позивач - це єдиний соціальний внесок, який було сплачено ОСОБА_1 в інтересах ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ). Це підтверджується платіжними дорученням, наданими Позивачем разом з позовною заявою, у яких в графі «призначення платежу» зазначено « 101; НОМЕР_3 ;сплага ЄСВ 2018р. 819,06 грн. ФОП ОСОБА_2 ». Тобто, з боку контролюючого органу не було порушено прав позивача, оскільки не було правових підстав для повернення ОСОБА_1 коштів, які були сплачені в інтересах ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на рахунок ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 ОСОБА_1 зі свого карткового рахунку перерахував на рахунок ДПІ у Печерському районі на рахунок ОСОБА_2 : 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за лютий 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ; 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за березень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ; 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за квітень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 . ОСОБА_1 10.05.2018 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою про повернення помилково сплачених коштів згідно квитанцій № 804584953645 від 14.02.2018 та № 80748490772 від 15.03.2018. так, як зазначені кошти були зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Листом від 17.05.2018 № 2855/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в довідковому розрахунку штрафних санкцій у платника обліковується штрафна санкція з єдиного внеску. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 7 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування заява залишається без задоволення у зв`язку з наявністю у платника фінансових санкцій. ОСОБА_1 16.05.2018 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою про повернення помилково сплачених коштів згідно квитанції № 810184775656 від 11.04.2018. Листом від 21.05.2018 № 2919/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в довідковому розрахунку штрафних санкцій у платника обліковується штрафна санкція з єдиного внеску. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 7 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування заява залишається без задоволення у зв`язку з наявністю у платника фінансових санкцій. ОСОБА_1 26.05.2018 повторно звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою, у якій зазначив, що на момент припинення підприємницької діяльності позивачем було проведено звірку з інспектором та встановлено, що станом на 27.12.2016 за останнім обліковувалась штрафна санкція по ЄСВ в сумі 208,28 грн та переплата по ЄСВ в сумі 305,34 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив контролюючий орган: зробити взаємозалік між надлишково сплаченою ним сумою по ЄСВ в 2016 році в сумі 305,34 грн на суму штрафних санкцій 208,28 грн, а залишок повернути з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699; перерахувати помилково сплачені грошові кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 , ід. код НОМЕР_3 з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699. Листом від 01.06.2018 № 3061/р/26-55-13-01 ДПІ у Печерському районі повідомило ОСОБА_1 , що згідно бази даних ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 обліковується штрафна санкція з єдиного соціального внеску. ОСОБА_1 14.06.2018 скерував до Кабінету Міністрів України скаргу, у якій просив зобов`язати керівництво ДПІ у Печерському районі: зробити взаємозалік між надлишково сплаченою ним сумою по ЄСВ в 2016 році в сумі 305,34 грн на суму штрафних санкцій 208,28 грн, а залишок повернути з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699; перерахувати помилково сплачені грошові кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 , ід. код НОМЕР_3 з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого ДПІ у Печерському районі на його картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322699. За результатами розгляду скарги, Головне управління ДФС у м. Києві направило на адресу позивача лист від 02.07.2018 № 31468/Р/26-15-13-03-10, у якому зазначило, що згідно даних електронної бази ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються фінансові санкції за сплату єдиного внеску не в повному обсязі за 2013 рік. Зважаючи, що функцію адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів з 01.10.2013 згідно Закону України від 04.07.2013 № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", для з`ясування правомірності виникнення фінансових санкцій ГУ ДФС у м. Києві направило запит до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо уточнення сплати, нарахувань та поданих звітів з єдиного внеску за період до 01.10.2013. Після отримання інформації, інтегровану картку платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 буде приведено у відповідність згідно норм чинного законодавства. ОСОБА_1 12.08.2018 звернувся зі скаргою до Кабінету Міністрів України, у якій просив, зокрема, зобов`язати керівництво ДПІ у Печерському районі, керівництво Головного управління ДФС у м. Києві повернути грошові кошти по сплаті ЄСВ в сумі 1040,93 грн, по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1116,16 грн, помилково сплачені кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 . За результатами розгляду скарги, Головне управління ДФС у м. Києві направило на адресу позивача лист від 27.08.2018 № 44288/Р/26-15-13-03-10, у якому зазначило, що згідно наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у листі від 26.07.2018 № 46609/05 в 2013 році ФОП ОСОБА_1 було виставлено розрахунок мінімального страхового внеску за кожен місяць як для фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування на загальну суму 2388,06 грн, сплачено єдиний внесок в сумі 2388,06 грн та станом на 01.10.2013 до ДПІ у Печерському районі передано переплату в сумі 1597,93 грн, яка виникла за 2012 рік. Згідно даних електронної бази ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 сплата єдиного внеску в 2013-2014 роках не обліковується, що спричинило виникнення недоїмки. Під час аналізу інтегрованої картки платника було виявлено, що ДПІ у Печерському районі в 2014 році було здійснено помилкове коригування вхідного сальдо, яке було передане управлінням Пенсійного фонду. Зважаючи на викладене, ГУ ДФС у м. Києві направлено запит до ДФС України для надання доступу до коригування сальдо розрахунків за єдиним внеском для коректного відображення даних в картці платника. ОСОБА_1 13.08.2018 звернувся з повторною заявою до ДПІ у Печерському районі м. Києва, у якій просив повернути грошові кошти по сплаті ЄСВ в сумі 1040,93 грн, по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1116,16 грн, помилково сплачені кошти в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані помилково як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 . Листом від 11.09.2018 № 49772/Р/26-15-13-03-10 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення заяви останнього до приведення у відповідність картки платника. ОСОБА_1 31.08.2018 звернувся до Кабінету Міністрів України зі скаргою. Листом від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення заяви останнього до приведення у відповідність картки платника. Також додатково повідомлено, що інтегрована картка платника ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб закрита 07.06.2017 і на момент закриття останньої переплата з єдиного податку відсутня. ОСОБА_1 15.09.2019 повторно звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві про повернення помилково сплачених коштів в загальній сумі 2457,18 грн, які були перераховані як сплата єдиного соціального внеску 14.02.2018 в сумі 819,06 грн, 15.03.2018 в сумі 819,06 грн та 11.04.2018 в сумі 819,06 грн за дружину - ФОП ОСОБА_2 . Відповідь Головного управління ДФС, викладена у листі від 24.09.2018 № 54570/Р/26-15-13-13-10, повністю дублює зміст відповіді, викладеної у листі від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10. ОСОБА_1 22.09.2018 звернувся до Кабінету Міністрів України зі скаргою. Державна фіскальна служба України, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 22.09.2018, листом від 04.10.2018 № 15423/Р/99-99-13-02-01-14 повідомила останнього, що підстав для повернення помилково сплачених коштів немає. Обґрунтовуючи свою правову позицію, ДФС зазначила, що по ФОП ОСОБА_1 здійснено щоквартальні нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,00 грн, за IV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн, за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн, які сплачено частинами 14.02.2018, 16.03.2018, 11.04.2018 та зараховано до інтегрованої картки платника відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464. ОСОБА_1 20.11.2018 звернувся до ДПІ у Печерському районі з заявою, у якій останній просив надати довідку по сплаті єдиного податку та єдиного соціального внеску. Листом від 29.11.2018 № 78572/Р/26-15-13-14-15 Головне управління ДФС у м. Києві порекомендувало ОСОБА_1 звернутись до органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації для отримання інформації про фактичну сплату єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2013. Не погодившись з діями відповідача, що полягають у відмові в поверненні помилково сплачених коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення частково позовних вимог, суд першої інстанції виходив, що сплачені позивачем кошти згідно квитанцій від 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 є помилково сплаченими, відповідно у відповідача не було правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням статті 1 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI): єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Частиною першою статті 4 Закону N 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: - роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу"; патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства; інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; - члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; - особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що 27.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Таким чином, з 27.12.2016 позивач не має обов`язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вбачається з матеріалів справи, що 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 ОСОБА_1 зі свого карткового рахунку перерахував на рахунок ДПІ у Печерському районі: 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за лютий 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ; 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за березень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ; 819,06 грн з призначенням платежу: сплата ЄСВ за квітень 2018 року, ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 . Згідно з частиною дев`ятою статті 25 Закону N 2464-VI у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Таким чином, вказаною нормою встановлено пряму заборону делегування повноважень зі сплати єдиного внеску третім особам, відповідно позивач не є належним платником єдиного внеску за свою дружину - ФОП ОСОБА_2 . За змістом частини тринадцятої статті 9 Закону N 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З аналізу наведених положень вбачається, що помилково сплачені суми єдиного внеску або зараховуються в рахунок майбутніх платежів, або повертаються платнику. Також частиною шостою статті 25 Закону N 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. За визначенням пункту 3 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 N 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за N 193/28323 (далі - Порядок N 6): надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску, його територіальні органи; помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника. Відповідно до пунктів 5-8 Порядку N 6 повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719. У разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації. Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови. У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності. Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства. З аналізу наведених положень вбачається, що наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій є однією з підстав для відмови у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів. Відповідач у наведених вище листах-відповідях стверджує, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються фінансові санкції за сплату єдиного внеску не в повному обсязі за 2013 рік. ДФС України під час розгляду звернення позивача стверджує, що по ФОП ОСОБА_1 здійснено щоквартальні нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,00 грн, за IV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн, за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн, які сплачено частинами 14.02.2018, 16.03.2018, 11.04.2018 та зараховано до інтегрованої картки платника відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464. Поряд з цим, як зазначає сам відповідач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у листі від 26.07.2018 № 46609/05 повідомлено Головне управління ДФС у м. Києві, що в 2013 році ФОП ОСОБА_1 було виставлено розрахунок мінімального страхового внеску за кожен місяць як для фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування на загальну суму 2388,06 грн, сплачено єдиний внесок в сумі 2388,06 грн та станом на 01.10.2013 до ДПІ у Печерському районі передано переплату в сумі 1597,93 грн, яка виникла за 2012 рік. При цьому, відповідач у листах від 12.09.2018 № 50891/Р/26-15-13-13-10 та № 54570/Р/26-15-13-13-10 від 24.09.2018 зазначає, що під час аналізу інтегрованої картки платника було виявлено, що ДПІ у Печерському районі в 2014 році було здійснено помилкове коригування вхідного сальдо, яке було передане управлінням Пенсійного фонду. Встановлені обставини свідчать про те, що виникненню у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій, пені, передувало помилкове коригування вхідного сальдо ДПІ у Печерському районі. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 20.01.2012 "Рисовський проти України", ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Розглядаючи вказану справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки. З аналізу матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недбалість працівників ДПІ у Печерському районі при коригуванні вхідного сальдо, не може нести негативних наслідків для позивача, таких як зарахування помилково сплачених коштів в рахунок погашення недоїмки. Відповідачем не надано, як до суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів для приведення у відповідність до чинного законодавства та фактичним обставинам інтегрованої картки позивача. У свою чергу, позивачем надано до матеріалів справи докази сплати єдиного внеску за 2013 рік. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок недбалості відповідача, сплачені позивачем кошти згідно квитанцій від 14.02.2018, 15.03.2018 та 11.04.2018 є помилково сплаченими, відповідно у відповідача не було правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Викладеними нормами Податкового кодексу України та Порядку N 6 встановлено особливий порядок повернення помилково сплачених коштів, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суперечить наданим повноваженням контролюючому органу. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції, з метою захисту порушеного права позивача вийшов за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення позивачеві належних сум коштів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час її розгляду. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк