Постанова 4855 № 640/18033/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18033/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби УкраїниГоловного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просила: - визнати протиправними дії Державної податкової служби України, у частині нехтування рішеннями судів, відмови у розгляді по суті скарг - заперечень на рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування; - зобов`язати Державну податкову службу України відмінити рішення №0181424204 від 18.06.2020 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування; - стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві неправомірно утримані з пенсії позивача кошти у розмірі 9847,28 гри., 587,33 грн., як компенсацію судових витрат, як це визначено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 по справі №640/39/19 та 391,08 грн. індексу інфляції та 3% компенсації за користування грошима, згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю нарахування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки позивач, як пенсіонер, звільняється від сплати за себе такого внеску. Стверджує, що рішення ГУ ДПС у м. Києві №0181424204 від 18.06.2020 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування є неправомірним, оскільки прийняте без наявності на те законних підстав. Пояснює, що Державна податкова служба України при розгляді скарг - заперечень позивача на прийняті ГУ ДПС у м. Києві рішення, свідомо знехтувала рішеннями судів, якими податкова вимога за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування визнана незаконною та скасована. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0181424204 від 18.06.2020. Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС в м. Києві, оформлену листом від 20.05.2020 №13806/Г/26-15-33-09-10, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зобов`язано Головне управління ДПС в м. Києві підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачену суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. У разі несвоєчасної сплати самостійно визначеного зобов`язання такі особи несуть відповідальність згідно з положеннями статті 25 Закону №2464. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таким чином, за твердженням податкового органу, прийняте рішення про застосування до позивача штрафних санкцій є правомірним. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , з 26.11.2008 перебувала на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець до 24.02.2017 (24.02.2017 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності). З 04.06.2006 знаходиться на пенсії за віком, відповідно має статус ФО-Пенсіонер з 04.06.2006. 21.01.2015 позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік з самостійно визначеною базою нарахування (січень-грудень 2015 року). У зв`язку з несплатою у граничні строки вказаної суми єдиного соціального внеску, відповідачем винесено податкову вимогу від 02.07.2018 № Ф-6160-03, якою зазначено, що станом на 30.06.2018 загальна суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 8 653,89 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась з позовом до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/39/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві при винесенні податкової вимоги від 02.07.2018 р. № Ф-6160-03. Вирішено вийти за межі позовних вимог та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2018 р. № Ф-6160-03. В решті позову відмовлено. Присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 587,33 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980). 27.01.2020 позивач звернулась до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою - вимогою про добровільне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/34/19 та повернення незаконно утриманих з її пенсії грошових коштів у розмірі 9847,28 грн., компенсації судових витрат у розмірі 587,33 грн., сплати 950,00 грн. індексу інфляції та 3% за користування грошима. Розглянувши звернення позивача, Головне управління ДПС у м. Києві, листом від 26.02.2020 №10052/ФОП/26-15-33-09-10, повідомило, що 02.12.2019 державним виконавцем закінчено виконавче провадження №57888080 у зв`язку з стягненням заборгованості згідно з вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2018 №Ф-6160-03 в повному обсязі. Також зазначило, що станом на дату надання відповіді у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску не обліковується. В частині повернення сум єдиного внеску рекомендувало позивачу подати заяву щодо перерахунку коштів за формою згідно з додатку1 до Порядку з оригіналом або завіреною копією розрахункового документа (квитанцією, платіжним дорученням). 16.04.2020 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено рішення № 0058354204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 238,8 грн. за період з 23 липня 2013 року до 22 жовтня 2014 року, штраф у розмірі 1014,36 грн. за період з 10 лютого 2015 року до 29 жовтня 2019 року, а також нараховано пеню у розмірі 13904,3 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач оскаржила його в адміністративному порядку, направивши скаргу від 22.05.2020 № б/н (вх. № 19614/6 від 26.05.2020) до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 15.06.2020 № 19188/6/99-00-06-03-01-06, яким оскаржуване рішення скасувала, а скаргу платника податків - задовольнила частково. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника податків, винести та направити нове рішення згідно з вимогами чинного законодавства. 18.06.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та рішення ДПС України від 15.06.2020 № 19188/6/99-00-06-03-01-06 було винесено рішення № 0181424204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 119,4 грн. за період з 23 липня 2013 року до 26 вересня 2019 року, штраф у розмірі 1014,36 грн. за період з 10 лютого 2015 року до 29 жовтня 2019 року, а також нараховано пеню у розмірі 11318,03 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач оскаржила його в адміністративному порядку, направивши скаргу від 01.07.2020 № б/н (вх. № 26531/6 від 06.07.2020) до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 21.07.2020 № 23314/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу позивача залишено без розгляду, оскільки питання порушене в скарзі є фактично повторним та вже вирішено по суті у розумінні п. 7 розділу І Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату боргу недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2015 року № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 178/28308. Не погоджуючись із прийнятим рішенням та вважаючи дії податкового органу щодо відмови у розгляді по суті її скарг та не повернені сум єдиного внеску протиправними, позивач звернулась з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплачених коштів, оскаржувана відмові відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язуваного характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI). Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3). Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4). Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Пунктів 6 та 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом. Відповідно до частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01 січня 2015 року - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум. Частиною п`ятою статті 9 Закону №2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Згідно з абзацом другим частини третьої статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органу доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску визначена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323 (далі-Порядок №6). Відповідно до пункту 3 Порядку №6 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: - помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; - надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону). Згідно з пунктом 5 Порядку №6 повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Абзацами першим та другим пункту 6 Порядку №6 визначено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. Відповідно до пункту 7 Порядку №6 у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації. Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови. У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності. Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 8 Порядку №6 на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства. Колегія суддів встановила, що за результатами розгляду заяви позивача про повернення помилково сплачених коштів Головне управління ДПС в м. Києві листом від 20.05.2020 №13806/Г/26-15-33-09-10 відмовило позивачу у поверненні грошових коштів, посилаючись на наявність у неї заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. Разом з тим, беручи до уваги те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/39/19 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2018 № Ф-6160-03 на підставі якої державним виконавцем було здійснено стягнення з пенсії позивача заборгованості, а також підтвердження судовими рішеннями звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску, то в силу вимог Закону №2464 та Порядку №6 остання має право на повернення безпідставно стягнених коштів. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмову Головного управління ДПС в м. Києві, оформлену листом від 20.05.2020 №13806/Г/26-15-33-09-10, у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З урахуванням тієї обставини, що відповідач безпідставно відмови у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплачених коштів, оскаржувана відмові відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язуваного характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Таким чином суд першої інстанції правильно зобов`язав Головне управління ДПС в м. Києві підготувати висновок про повернення позивачу помилково сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма