Постанова 4807 № 334/7500/20

Дата документу 04.06.2021 Справа № 334/7500/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/7500/20 Головуючий у 1 інстанції Бредіхін Ю.Ю. Провадження № 22-ц/807/2001/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Гончар М.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району до ОСОБА_1 про стягнення суми, - В С Т А Н О В И ЛА: У грудні 2020 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач звернувся 08.10.2018 року до позивача із заявою про призначення житлової субсидії. Разом із заявою відповідач надав декларацію про доходи, витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, де зазначив, що до складу осіб, які зареєстровані у будинку, входять - ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка) та ОСОБА_4 (онука). Відповідачем було зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаною адресою тільки зареєстровані, а не мешкають. Відповідними рішеннями відповідачу призначено житлову субсидію. 21.10.2019р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління із заявою про призначення житлової субсидії. 22.10.2019 соціальним працівником був складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №3343 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже 18 років мешкають в Празі, Чеська республіка. Також зазначено, що син відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працюють в Празі. У зв`язку з цим рішенням комісії від 24.12.2019 протокол №74 відмінено нарахування субсидії з жовтня 2019 року. Та вирішено утримати субсидію з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. з підстав надання недостовірних даних, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру. Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надмірно перерахованої субсидії у сумі 6 744,87 грн. та судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам справи, які узгоджуються дослідженими ним доказами та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 08.10.2018 року до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про призначення житлової субсидії. Разом із цією заявою, позивачем подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 08.10.2018 року. У вказаній декларації відповідач вказав, що у житловому приміщенні крім нього також зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка) та ОСОБА_4 (онука). Рішенням комісії про призначення субсидії від 01.10.2018 року, виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично в ньому проживають, на підставі отриманих довідок, відповідачу зроблено розрахунок на одну особу. Рішенням про призначення субсидії від 17.11.2018 розраховано та призначено субсидію на жовтень 2018р. в сумі 140,73грн. Рішенням про призначення субсидії від 22.11.2018 розраховано та призначено субсидію на листопад 2018р. в сумі 1040,57грн. Рішенням про призначення субсидії від 19.12.2018 розраховано та призначено субсидію на грудень 2018р. в сумі 1140,04грн. Рішенням про призначення субсидії від 24.01.2019 розраховано та призначено субсидію на з січня 2019р. по березень 2019р. в сумі 1353,48грн. Рішенням про призначення субсидії від 12.04.2019 розраховано та призначено субсидію на квітень 2019р. в сумі 363,09грн. 21 жовтня 2019 року відповідач повторно звернувся до позивача із заявою про призначення житлової субсидії та подав відповідну декларацію у якій так само вказав, що його син, невістка та онука зареєстровані, але фактично не проживають у житловому приміщенні. 22 жовтня 2019 року соціальним працівником складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №3343 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже 18 років мешкають в Празі. Також зазначено, що син відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працюють в Празі. Рішенням комісії від 24.12.2019 протокол №74 відмінено нарахування субсидії з жовтня 2019 року, та вирішено утримати субсидію з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. з підстав надання недостовірних даних, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру. Спеціалістом управління зроблено перерозрахунок субсидії, сума якого склала 6744,87 грн. Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють. Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 року №848 затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій. Відповідно до п.2 вказаного Положення, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Згідно із пунктом 13 Положення про порядок призначення житлових субсидій для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (у разі наявності). Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що для прийняття рішення про призначення особі житлової субсидії та обрахунку її розміру ключовими є кількість членів домогосподарства та рівень їх сукупного доходу. Згідно п. 9 Положення про порядок призначення житлових субсидій до складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідачем порушено вимоги пункту 7 Положення, відповідно до якого житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами. При цьому у позові зазначено, що відповідач ввів його в оману, не повідомивши про факт перебування його сина, невістки та онуки протягом останніх 18 років за межами країни. Колегія судді не погоджується яз вказаним твердженням позивача з огляду на наступне. Законодавство визначає членами домогосподарства осіб, які обов`язково відповідають критерію фактичного проживання у житловому приміщенні (будинку), тобто ці особи обов`язково мають споживати відповідні комунальні послуги на компенсацію яких й призначається субсидія. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка) та ОСОБА_4 (онука) не є членами домогосподарства відповідача, адже вони не споживають жодних комунальних послуг у помешканні відповідача. Звертаючись з заявою про призначення субсидії відповідач зазначив про те, що син, невістка та онука не проживають із ним. Вказане підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №3343 від 22.10.2019 року. З матеріалів справи вбачається, що згідно рішень про призначення субсидії відповідачу зроблено розрахунок на одну особу, що так само відповідає дійсним обставинам, адже користувачем відповідних комунальних послуг виступав одноособово відповідач. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що син, невістка та онука відповідача не є членами домогосподарства відповідача, оскільки фактично не проживають у будинку відповідача. Колегія суддів звертає увагу, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 1,6ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів в обґрунтування доводів про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. За таких обставин,колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 червня 2021 року. Головуючий Судді: