Постанова 4824 № 759/16673/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021року м. Київ Справа № 759/16673/19 Провадження: № 22-ц/824/8055/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Іванової І.В., Левенця Б.Б., секретар Гулієв М.Д.о, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Крестьянінової Лідії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кириленко Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про витребування майна з незаконного володіння, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.2012 року між ним та ПАТ «Астра банк» (далі - банк) був укладений кредитний договір № 150199036975001, згідно умов якого банк йому надав відновлюваний кредит в межах ліміту - 600 000 гривень зі сплатою 20.49 % річних за користування кредитом на строк до 22.11.2016 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та ПАТ «Астра банк» був укладений іпотечний договір № 1561 від 22.06.2012 року, яким було передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . 02.12.2013року між ПАТ «Астра банк» та ПАТ«Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договором, про що він, позивач, був повідомлений.17.11.2014 року він отримав лист-вимогу від ПАТ «Дельта Банк» про погашення ним простроченої заборгованості, яка виникла перед банком, у тридцятиденний термін. У разі незадоволення вимоги банк повідомив, що буде вимушений захищати свої майнові права, шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було визнано неподаною і повернуто подавачу. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року залишено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки без розгляду. В 2017року він, ОСОБА_1 , дізнався про те, що банк зареєстрував право власності на належну йому квартиру за собою без будь-якого рішення суду. 18.10.2018 року право власності на квартиру, яка булапродана на аукціоні № 1078 від 18.10.2018 року, було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, а в подальшому, 12.11.2018 року право власності було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу № 859 від 12.11.2018 року. Вважає, що право власності на квартиру було зареєстровано за банком з порушенням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надсилало йому письмової вимоги, передбаченоїст. 35 Закону України «Про іпотеку», тобто, квартира вибула з його власності поза його волею, іншим шляхом, а тому відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_2 шляхом її виселення з даного житлового приміщення. За наведених обставин, позивач просив суд витребувати із чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_2 житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення її з даної квартири. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням суду, адвокат Крестьянінова Л.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право власності на квартиру було зареєстровано за банком з порушенням вимог чинного законодавства, без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надсилало позивачу письмової вимоги, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кравець О.С. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що правочин, на підставі якого спірне майно вибуло із власності позивача, а також подальші правочини щодо купівлі-продажу спірної квартири, відповідають вимогам закону, оскільки у встановленому законом порядку не визнані недійсними. Також позивачем не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами факту порушення проведеної ПАТ «Дельта-Банк» процедури звернення стягнення на нерухоме майно. В судовому засіданні ОСОБА_5 та його адвокат Крестьянінова Л.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити. Адвокат Кравець О.С. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник ПАТ «Дельта Банк»в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи бувповідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 22.06.2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Астра банк» укладено кредитний договір № 150199036975001, згідно умов якого банк надав позичальнику відновлюваний кредит в межах ліміту - 600 000гривень з розрахунку 20.49 % річних за користування кредитом на строк до 22.11.2016 року (т. 1 а.с. 15-21). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_6 та ПАТ «Астра банк» був укладений іпотечний договір № 1561 від 22.06.2012 року, яким було передано в іпотеку, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, належну ОСОБА_7 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 22-25). 02.12.2013 року між ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договором, про що ОСОБА_1 було повідомлено09.12.2013 року (т. 1 а.с. 26). 17.11.2014 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Дельта Банк» лист-вимогу про погашення в тридцятиденний термін простроченої заборгованості, яка виникла у нього перед банком. Банк повідомив, що у разі незадоволення вказаної вимоги,буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу (т. 1 а.с. 27-28). Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Літвіновим А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28561074 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк» на підставі іпотечного договору від 22.06.2012 року (т. 1 а.с. 37). 18.10.2018 року право власності на житлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні (т. 1 а.с. 35-36). 12.11.2018 року право власності на кв. АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 859 від 12.11.2018 року (т. 1 а.с. 90-94). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 придбана відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2018року у особи, яка також на відповідній правовій підставі володіла даною квартирою та мала право її відчужувати. Доказів того, що вказане майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом матеріали справи не містять, рішення про державну реєстрацію права власності вказаної квартири за ПАТ «Дельта Банк» є чинним, а тому законних підстав для витребування майна з володіння відповідачки в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України немає. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті(ст. 89 ЦПК України). Згідно п. 3.1 іпотечного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі задоволення свої вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього договору. Відповідно до п. 5.7 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотеко держателем права звернення за вибором іпотекодержателя відбувається: за згодою сторін договору; за виконавчим написом нотаріуса; за рішенням суду; за вибором іпотеко держателя може бути здійснено в позасудовому порядку згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку». Отже, умовами договору іпотеки було передбачено право іпотекодержателя за наявності порушення виконання боржником (іпотекодавцем) умов кредитного або іпотечного договорів, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, яким банк і скористався. У 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В., третя особа: ПАТ «Дельта банк», про скасування рішення про реєстрацію права власності. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Отже, рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова О.В. № 28561074 від 02.03.2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк» на підставі іпотечного договору від 22.06.2012 року є чинним, а відтак не можна вважати, що звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки відбулося не з волі іпотекодавця. Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовою підставою набуттявідповідачкою у власність квартири АДРЕСА_1 є договір купівлі-продажу від 12.11.2018 року, укладений між нею, ОСОБА_2 , та продавцем ОСОБА_3 ОСОБА_3 на момент укладення договору була законним власником квартири на підставідоговору купівлі-продажу квартири від 18.10.2018 року. Отже, відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру у відповідності із законодавством та за наявності правової підстави. Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З матеріалів справи слідує, що дійсність договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2018 року у встановленому законом порядку не оспорювалась, тобто, вказаний договір є чинним, не визнавались недійсними і торги (аукціон) від 05.10.2018 року, на яких ПАТ «Дельта банк» реалізувало належну йому квартиру. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для витребування майна з володіння відповідачки ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України є правильним. Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За наведених підстав, апеляційна скарга адвоката Крестьянінової Л.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Крестьянінової Лідії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.В. Іванова Б.Б. Левенець