Постанова 4816 № 589/3351/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м.Суми Справа №589/3351/20 Номер провадження 22-ц/816/927/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2021 року в складі судді Лєвші С.Л., ухваленого в м. Шостка Сумської області, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк»(далі - АТ «Альфа-Банк»)звернулося до суду з позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена Угода про надання особистого кредиту №501085550, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 08 липня 2020 року утворилася заборгованість в сумі 110042 грн 03 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом 64723 грн 39 коп.; заборгованості по відсоткам 15324 грн 13 коп.; заборгованості по комісії 22794 грн 51 коп.; штрафу 7200 грн 00 коп. Посилаючись на зазначені обставини АТ «Альфа-Банк» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 110042 грн 03 коп. та відшкодування судового збору у розмірі 2102 грн. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що сплачуючи заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 своїми діями підтвердив визнання ним боргу за кредитним договором, останній платіж на погашення заборгованості у розмірі 5485 грн відповідач здійснив 08 лютого 2019 року, при цьому наданий банком розрахунок заборгованості відповідач не спростував. Банк вважає, що за сукупністю доказів є очевидним виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредиту, тим більше, що розрахунок заборгованості підтверджує здійснення часткового погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором. ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), підписана угода про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: Тип кредиту кредит готівкою; Сума кредиту 72563,28 грн; Процентна ставка 16,99% річних, тип ставки фіксована; Строк кредиту 24 міс. Комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,90% від суми кредиту без ПДВ. Дата повернення кредиту 15 листопада 2020 року. Кредит надається позичальнику: для власних потреб - у розмірі 58494,16 грн, для повернення заборгованості за кредитним договором №501006877 від 15 лютого 2018 року - у розмірі 9195,46 грн, для оплати страхового платежу - у розмірі 4873,65 грн, згідно з умовами комплексного Договору добровільного страхування ризиків Позичальника №006.501085550.111 від 15 листопада 2018 року. Сторони погодили, що всі відносини між позичальником та Банком, що не врегульовані угодою, регулюються Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частино Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.com.ua. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: www.alfabank.com.ua (а.с. 7,9). Відповідно до графіку погашення кредиту, погодженого АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , розмір щомісячного платежу позичальника становить 4966,05 грн, який складається з частини тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, платежу за розрахунково-касове обслуговування (а.с. 8). Згідно з наданим банком розрахунком, на погашення суми заборгованості за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 сплатив: 18 грудня 2018 року - 4985 грн, 21 січня 2019 року 5085 грн, останній платіж внесений позичальником 08 лютого 2019 року у розмірі 5485 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором станом на 08 липня 2020 року становить 110042 грн 03 коп., з яких: заборгованість за кредитом 64723 грн 39 коп.; заборгованості по відсоткам 15324 грн 13 коп.; заборгованості по комісії 22794 грн 51 коп.; штрафу 7200 грн 00 коп. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав достатніх доказів, які підтверджують факт отримання позичальником суми кредитних коштів. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність у справі достатніх доказів отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до умов угоди, укладеної сторонами 15 листопада 2018 року. За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вбачається, що позичальник ОСОБА_1 не заперечував правомірності кредитного договору, у судовому порядку договір не оспорював, доводів на спростування факту отримання кредитних коштів відповідач у суді не висловлював. Вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на узгодження умов угоди, її підписання, а також вчинення дій на виконання умов укладеної угоди шляхом внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості є достатнім свідченням на підтвердження факту отримання позичальником кредитних коштів. Відтак він зобов`язаний повернути грошові кошти, у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором. Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк пред`явив такожвимогу щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7200 грн. Проте жодного обґрунтування підстав нарахування штрафних санкцій позивач не навів, доказів на підтвердження узгодження сторонами умов, порядку нарахування неустойки у вигляді штрафу, а також його розміру не надав. Кредитна угода від 15 листопада 2018 року укладена сторонами узгодження порядку нарахування неустойки також не містить. З її змісту вбачається, що відносини між позичальником та Банком, що не врегульовані угодою, регулюються Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частино Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.com.ua, на цьому ж сайті розміщені Тарифи, які є невід`ємною частиною Договору (а.с. 7,9). При цьому матеріали справи не містять підписаного сторонами тексту Договору, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, а також Тарифів банку. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення виконання зобов`язань за угодою. За відсутності підтвердження домовленості сторін про сплату неустойки за порушення умов угоди у визначеній чинним цивільним законодавством формі, заявлена банком вимога про стягнення штрафів є безпідставною. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, що виник між сторонами справи, на вказані обставини уваги не звернув та вирішив справу з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права,колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову АТ «Альфа-Банк» та стягнення зі ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 102842,03 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 64723 грн 39 коп.; заборгованості по відсоткам 15324 грн 13 коп.; заборгованості по комісії 22794 грн 51 коп. В іншій частині позову відмовити. Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зі ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню відшкодування фактично понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1954,86 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2932,29 грн (а.с.1, 47). Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2018 року у розмірі 102842 грн 03 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 64723 грн 39 коп.; заборгованості по відсоткам 15324 грн 13 коп.; заборгованості по комісії 22794 грн 51 коп. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1954,86 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2932,29 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук