Постанова 4809 № 386/1108/20

ПОСТАНОВА Іменем України 28 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 386/1108/20 провадження № 22-ц/4809/716/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року у складі судді Гарбуз О.С. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк посилався на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 21.02.2018. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому був збільшений до 1700 грн. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідачка при укладання договору надала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. 14.06.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 26.10.2020 року має заборгованість у розмірі 19030,68 грн, з яких: 12773,28 грн заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 12773,28 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 911,40 грн заборгованість за простроченими відсотками; 5346 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Позивач просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року у позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо збільшення кредитного ліміту, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) норма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У заяві відповідача від 21 лютого 2018 року не вказано бажаний кредитний ліміт по платіжній картці кредитка, розмір кредиту не визначено та не зазначена процентна ставка, а також відсутні будь-які дані про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, можливість збільшення кредитного ліміту та збільшення суми коштів, які надаються в кредит. Виписка по картці № НОМЕР_1 за період з 21.02.2018 до 01.03.2020 та довідки позивача про надання відповідачу картки із зазначеним номером рахунку, які не підписані відповідачем, самі по собі не підтверджують обставини отримання картки відповідачем з таким номером та отримання кредиту, шляхом використання картки, оскільки підписані лише представником позивача. Суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що позичальник висловив свою згоду на укладення договору підписом у анкеті-заяві та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування. Позивач звертає увагу на те, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Отже, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків з боржника. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що 21 лютого 2018 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій відповідач не зазначив ні розмір кредиту, ні номера кредитної картки (а.с. 11). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 12-58). На підтвердження факту отримання кредиту ОСОБА_1 , позивачем надано виписку по картці № НОМЕР_1 за період з 21.02.2018 до 01.03.2020, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача і довідку про надання відповідачу картки із зазначеним номером рахунку (а.с. 9-10, 67). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.10.2020 становить 19030,68 грн, яка складається з: 12773,28 грн - заборгованості за тілом кредиту, 911,4 грн - заборгованості за простроченими відсотками та 5346 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України(а.с. 6-8). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Так, судом встановлено, що 21.02.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001). Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено до 1700 грн. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача. Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт було змінено: 21.02.2018 0,00 грн; 11.05.2018 1700 грн; 19.01.2019 0,00 грн (а.с.9) Крім того, відповідно до довідки про видачу кредитних карток 21.02.2018 ОСОБА_1 було видано кредитну картку з № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/21 року (а.с. 10). Також, вбачається, що після чергового збільшення кредитного ліміту позичальник користувався кредитними коштами (а.с. 67). Тобто, зазначене свідчить про інформованість позичальника про збільшення його кредитного ліміту, а його активні дії щодо використання кредитних коштів - про згоду на таке збільшення. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що виписка по рахунку відповідача не містить жодних даних щодо збільшення кредитного ліміту за межі 1700 грн. Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 1700 грн. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Стосовно вимог про стягнення процентів згідно ст. 625 ЦК України колегія суддів виходить з наступного. За наявності простроченої заборгованості по кредиту в позивача виникло право вимагати сплати процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, що було ним зроблено. Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував підстави вимог позивача про стягнення процентів, не перевірив їх належним чином, неправильно визначив закон, який регулює правовідносини сторін в цій частині. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов`язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору. Позивач у своєму розрахунку просив стягнути з відповідача проценти у розмірі 84% річних. На підтвердження того, що сторони договору визначили самостійно розмір процентів річних на випадок застосування ст. 625 ЦК України, позивач надав витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, як частину укладеного між ним і відповідачем кредитного договору та які розміщено в мережі Інтернет за адресою: www.privatbank.ua. Проте, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Наданий позивачем витяг не містить відомостей про підписання відповідачем саме таких Умов надання кредиту. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду робить висновок, що позивач має право вимагати стягнення з відповідачки тільки трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 6-9), банк розрахував і вимагав стягнути проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01 вересня 2019 року по 26 жовтня 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зробити свій розрахунок за цей період. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий банком, заборгованість за процентами виникла за 422 день, та, оскільки суд стягує тіло кредиту в розмірі 1700 грн, то стягненню за три відсотка річних підлягає 59 грн (1700 х 3:100:365 х 422 = 297,12 де 1700 сума простроченої заборгованості, 422 кількість днів прострочення з 01.09.2019 по 26.10.2020) Отже, всього сума трьох процентів річних за визначений позивачем час прострочення виконання зобов`язання складає 59,00 грн і підлягає стягненню з відповідача. Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками колегія суддів вважає зазначені вимоги недоведеними, враховуючи наступне. Мотивуючи заборгованість за простроченими відсотками, позивач посилається на Умови та Правила надання банківських послуг та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна». Однак, суд не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки умови та правила надання банківських послуг та тарифи не містять підпису відповідача. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Як і у справі № 342/180/17, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, так і в цій справі відсутні дані про те, що саме такі Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач на час укладення договору з позивачем, тобто станом на 21 лютого 2018 року. Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір,а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві відсоткової ставки, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1700 грн та стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 59,00 грн. В решті позовних вимог слід відмовити. Судові витрати понесені позивачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн (а.с. 5; а.с.118). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 483 грн із розрахунку: 19030,68 грн (заявлені вимоги): 1759 грн (задоволені позовні вимоги) = 9,2% від 5255 грн сплаченого судового збору = 483 грн. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 1700,00 грн та відсотків згідно ст. 625 ЦК України в сумі 59,00 грн і відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення прострочених відсотків. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 59 (п`ятдесят дев`ять) гривень та 483 (чотириста вісімдесят три) гривні в рахунок компенсації понесених витрат по сплаті судового збору. В задоволенні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за простроченими відсотками відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко