Постанова 4813 № 509/4666/17

Номер провадження: 22-ц/813/2188/21 Номер справи місцевого суду: 509/4666/17 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Овідіопольського районного суд Одеської області від 27 березня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: 07 листопада 2017 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом, в якому зазначив, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500373388 від 20.05.2013 року на суму 19944 грн, згідно якого відповідачка отримала вказані кредитні кошти. 30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого, до останніх перейшло право вимоги до відповідача грошових коштів за вищевказаним кредитним договором, а 10.10.2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та позивачами укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, останні набули право вимоги до відповідачки коштів за вказаним кредитним договором (а.с 3-40). 27 березня 2019 року заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області (головуючий-суддя Гандзій Д.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40255,52 грн. та судовий збір у сумі 1600 грн (а.с. 48-51). 18.11.2019 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що про дати, час та місце розгляду вказаної цивільної справи вона не знала, так як не проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстрованої у встановленому Законом порядку і вказаною у позові, а постійно проживає за адресою : АДРЕСА_2 , за якою судом не направлялись повістки з викликами до суду, а тому вона не отримувала копії заочного рішення суду від 27.03.2018 р. та інших процесуальних документів, дізнавшись про ухвалене судом заочне рішення в Чорноморському ОУПФУ щодо примусового стягнення з неї 20% пенсії на погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості на подачу відзиву на позов та реалізацію свого процесуального права приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги, що вона заперечує проти позовних вимог і не визнає обставини, вказаних у позові, враховуючи, що підписана нею заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не є договором в розумінні положень ст. 626 ЦК України, так як не містить в собі всіх істотних умов договору, а тому вона не була в повному обсязі ознайомлена з умовами кредитування та підписала лише анкету-заяву без зазначення суми кредитного ліміту, виду платіжної картки, що є підставою для визнання правочину недійсним (а.с. 60-68). 20 грудня 2019 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області (головуючий-суддя Гандзій Д.М.) в задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.03.2018 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 101-104). 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила апеляційну скаргу на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2020 року. Апелянт вважає вказане рішення підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що з розрахунків кредитної заборгованості вбачається, нарахування грошових коштів за період з 20.05.2013 р.-10.10.2016 р., тобто за рамками дії кредитної угоди. Тому апелянт вважає, що дана позовна вимога ґрунтується на підставі кредитної угоди, щодо стягнення штрафних санкцій за період з 21.05.2016 р.-20.10.2016 р. у розмірі 1750 грн. є безпідставною. Крім того, апелянт звертає увагу суду на пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки позивач просив стягнути заборгованість за період з 21.05.2013 р. по 31.10.2016 р. Останню оплату по кредитним зобов`язанням позичальник здійснив у листопаді 2013 році, а з позовною заявою позивач звернувся лише 27.11.2017 році. Апелянтка пояснює, що була позбавлена можливості брати участь та скористатися своїми процесуальними правами, оскільки жодного разу не була сповіщена судом першої інстанції про розгляд справи, адже суд надсилав повістки не за місцем постійного місця проживання. Апелянтка просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, яким позовні вимоги відповідача задовольнити частково. 16.02.2021 року від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що заява про застосування позовної давності може бути розглянута якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції. При цьому позивач зазначає, що строк позовної давності починає відраховуватись з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору факторингу № 2061 ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. Тобто, як зазначає позивач, підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений - відсутні. Також позивач зазначає, що перебіг позовної давності за кредитним договором року починається зі спливом встановленого строк повного виконання кредитних зобов`язань (дата повернення кредиту - 21.05.2016 року). В судовому засіданні 29.04.2021 року представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Позивач в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача? пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором № 500373388 від 20.05.2013 року. Станом на дату винесення рішення, доказів погашення заборгованості, відповідачкою суду не надано і відповідно у суду вони відсутні. Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне. За обставинами даної справи відповідачка зверталась до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення від 27.03.2018 року. Відповідачка пояснила, що фактичне місце її проживання - АДРЕСА_3 . Також відповідачка повідомила суд, що про існування заочного рішення вона дізналася з відповіді на її заяву щодо розміру виплат пенсії від працівника Овідіопольського відділу Чорноморського об`єднаного управління пенсійного фонду України під час її повідомлення про примусове стягнення з неї 20% пенсії на погашення заборгованості. Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а саме в п. 30 суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до текстуального тлумачення наведених положень цивільного процесуального законодавства вбачається, що відповідач має право на перегляд заочного рішення в справі за умови наявності поважних причин неявки або не повідомлення про причини неявки відповідача в судове засідання. При цьому, поважність причин неявки в судове засідання оцінюється у невід`ємному взаємозв`язку з наявністю доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та на які посилається відповідач. Отже, враховуючи вище наведене в сукупності, зазначені відповідачем причини неявки в судове засідання можуть бути визнані поважними. Фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду 20.05.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 500373388 на суму 19944 грн., згідно якого відповідачка отримала вказані кредитні кошти. Дата остаточного повернення кредиту - 21.05.2016 року (а.с. 5-9). 30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого, до останніх перейшло право вимоги до відповідача грошових коштів за вищевказаним кредитним договором (а.с. 15-17). 10.10.2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та позивачами укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, останні набули право вимоги до відповідачки коштів за вищевказаним кредитним договором, включаючи основну суму заборгованості, проценти, комісії та інші платежі (а.с. 12-14,18-31). У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи відповідачка не виконувала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором № 500373388 від 20.05.2013 року в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Позивач надав до суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого відповідач має загальну заборгованість в сумі 40255,52 грн, з яких: 17631,34 грн. - основна заборгованість, 11516,43 грн - заборгованість за процентами та комісією, 11107,75 грн - пеня, штраф, неустойка за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 12). Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач провів розрахунок за період з 20.05.2013 року до 21.09.2016 року. Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Як було вище зазначено за умовами кредитного договору від 20.05.2013 року визначено строк кредитування до 21.05.2016 року. А отже нарахування заборгованості за межами цієї дати є безпідставним. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) та спеціальна позовна давність в один рік ( ст. 258 ЦК) застосовується, якщо сторони не уклали в письмовій формі договір про її збільшення (ст. 259 ЦК). Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (Велика палата Верховного Суду, постанова від 28.03.2018 року, справа № 444/9519/12). Відповідно до п. 2.6. кредитного договору платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених договором та відповідно до графіку платежів. Кредитний договір був укладений 20.05.2013 року. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 27.11.2017 року. Враховуючи наведене, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності щодо частини платежів, апеляційний суд задовольняє заяву відповідача-апелянта про застосування строків позовної давності, та з врахуванням наявних в матеріалах справи графіку погашення платежу та розрахунку заборгованості за кредитним договором частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 499,08 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 8326,8 грн, заборгованості за процентами та комісією в сумі 9872,28 грн та штраф в сумі 6300 грн. Посилання позивача щодо того, що строк позовної давності обчислюється з моменту отримання ним права вимоги до відповідача відхиляються апеляційним судом, оскільки при заміні сторони в зобов`язання матеріально-правова вимога не змінює свого змісту та не трансформується в нове зобов`язання. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції (постанова ВП ВС від 17.04.2018 року в справі № 200/11343/14-ц). Аналогічним чином й для обставин ухвалення заочного рішення, коли відповідач не брав участі в судовому засіданні, однак причини його неявки можуть бути визнані поважними та справа переглядається апеляційним судом. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, частково задовольняє заяву про застосування строків позовної давності, заочне рішення - скасовує та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Овідіопольського районного суд Одеської області від 27 березня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ : 35625014) заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 499,08 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 8326,8 грн, заборгованості за процентами в сумі 9872,28 грн, штрафу в сумі 6300 грн. Стягнути зі ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ : 35625014) судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 973,6 грн. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк 29.04.2021 року м. Одеса