Постанова 4824 № 760/25517/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 760/25517/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7823/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 01 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович про скасування рішення (запису) про реєстрації права власності та припинення права власності,- В С ТА Н О В И В : У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. в якому просив скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. від 17.08.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53633006 (номер запису про право власності 37783196 від 11.08.2020 року) щодо державної реєстрації права власності ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 2-х жилих кімнат, жила площа 29,10 кв.м., загальна площа 51,50 кв.м.; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно всі записи про право власності ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на вказану квартиру, а також припинити право власності ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на квартиру АДРЕСА_2 . Одночасно із позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , а також заборонити ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» вчиняти будь які дії щодо продажу, оренди, передачі на відповідальне зберігання, охорону чи відчуження будь яким іншим шляхом на користь будь яких третіх осіб вказаного спірного нерухомого майна. В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що накладення арешту сприятиме запобіганню порушення його прав на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову - забезпечить можливість його виконання, оскільки предметом спору в даній справі є скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Відповідачем спірної квартири, яка є предметом іпотечного договору. Вважає, що у випадку не застосування заявленого виду забезпечення позову існує реальна загроза здачі спірної квартири в оренду іншим особам та/або реєстрації місця проживання цих осіб у квартирі, а також існує ймовірність того, що відповідач буде вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження квартирою, що значно ускладнить або навіть фактично унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 власником якої є ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій». В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, директор ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» Скринник Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що на підставі договорів відступлення права вимоги до ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій»перейшли як всі права кредитора за Кредитним договором, так і всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором, в тому числі право на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема в позасудовому порядку, таким чином апелянт є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , натомість позивач не надав жодних доказів на підтвердження наміру апелянта відчужити спірну квартиру третім особам. Крім того вказує, що судом першої інстанції розглянуто питання про забезпечення позову без повідомлення відповідача та проігноровано вирішення питання зустрічного забезпечення. 21 травня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу в якій позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін посилаючись на те, що позивач оскаржує реєстрацію права власності на предмет іпотеки скаржника, тому наразі відповідач намагається здійснити перепродаж спірного нерухомого майна, а також створює перешкоди у користуванні вказаної квартири, а саме апелянт передав під охорону спірне нерухоме майно. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення, або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, предметом вказаного позову є квартира АДРЕСА_2 та складається з 2-х жилих кімнат, жила площа 29,10 кв.м., загальна площа 51,50 кв.м. На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено наявності наміру відповідача відчужити чи передатив оренду належне йому майно з метою уникнення виконання рішення суду, правильність висновків суду першої інстанції щодо накладення арешту на нерухоме майно не спростовують, оскільки обраний позивачемвид забезпечення позову - шляхом накладення арешту на спірнуквартируспрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Обраний позивачемвид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що питання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Стосовно наведених у апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків внаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18. Крім того, частиною 6 ст. 154 ЦПК України передбачене право сторони на звернення з клопотанням про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке має бути вирішене судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. При цьому у клопотанні про зустрічне забезпечення сторона має право зазначити один із видів такого забезпечення із обгрунтування саме такого виду забезпечення. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року - залишити без зміни. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлений 02 червня 2021 року. Головуючий Судді