Постанова 4824 № 755/12996/21

справа № 755/12996/21 головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В. провадження № 22-ц/824/14450/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, ОСОБА_1 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, - в с т а н о в и в : У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києваз позовом до ТОВ «Схід Фінанс», у якому просив: скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 39712761 від 09 грудня 2020 року, за ТОВ «Схід Фінанс». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. здійснена державна реєстрація права власності ТОВ «Схід Фінанс» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договори іпотеки № № 1720, 1281, які зазначені в інформаційній довідці як підстава державної реєстрації права власності, не є законною підставою для такої реєстрації у порядку статті 34 Закону України «Про іпотеку», оскільки ці договори іпотеки не є договорами про задоволення вимог іпотекодержателя та не містять відповідного застереження. Крім того, відповідачем не дотриманий порядок позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. 22 лютого 2021 року приватним нотаріусом Михайловою Н.О. здійснена державна реєстрація права власності на впірну квартиру за ОСОБА_1 . Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна та накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У мотивування вимог заяви зазначено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно продана ТОВ «Схід Фінанс» ОСОБА_1 , позивачем оспорюється право власності відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до здійснення наступних реєстраційних дій зі спірною квартирою та істотно ускладнить та/або унеможливить виконання рішення суду щодо поновлення прав позивача на указану квартиру, які порушені у результаті неправомірної державної реєстрації речового права, за захистом якого він звернувся до суду. При цьому позивач на момент відчуження спірної квартири ОСОБА_1 з приміщення цієї квартири виселений не був та має реєстрацію місця проживання за адресою указаної квартири. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію права власності за відповідачем ТОВ «Схід Фінанс» на квартиру, яке оспорюється позивачем, та внаслідок якого заявник втратив право власності на об`єкт нерухомості, а тому стороною позивача обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, який забезпечить збалансованість інтересів сторін, є співмірним з вимогами позову, та спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Зауважує, що у суду першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову були відсутні належні та допустимі докази та необхідні передумови того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, оскільки позивачем оскаржується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на квартиру саме ТОВ «Схід Фінанс». При цьому суду було відомо, що власником спірної квартири є апелянт, а не ТОВ «Схід Фінанс». Позовних вимог до ОСОБА_1 , який є добросовісним набувачем квартири, у тому числі щодо оспорення його права власності на квартиру, позивачем не заявлено. Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «Схід Фінанс» та ОСОБА_1 є чинний та презумпція його правомірності не оспорена. Відтак, навіть у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , таке рішення суду не може бути виконане, оскільки ТОВ «Схід Фінанс» вже не є власником квартири. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього. Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 грудня 2020 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 09 грудня 2020 року за ТОВ «Схід Фінанс». Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2021 року право власності на указану квартиру 22 лютого 2021 року зареєстроване за ОСОБА_1 . Предметом спору у цьому випадку є захист права власності позивача на спірну квартиру шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності № 55709144 від 09 грудня 2020 року на спірну квартиру за ТОВ «Схід Фінанс». При цьому, ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у спірній квартирі, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 . Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. При цьому колегія апеляційного суду зазначає, що обставини викладені у заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, тим більше, що спірна квартира вже відчужена ТОВ «Схід Фінанс» третій особі, що також свідчить про ризик подальшого її відчуження, що може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Колегія апеляційного суду, порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (майно може бути відчужене), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявники звернулися до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що вказані заходи забезпечення позову відповідають принципу справедливості та розумності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а також принципу справедливості, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська