Постанова 4855 № 580/1459/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1459/21 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №580/1459/21 (розглянуто у порядку письмового провадження) за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування вимоги,- В С Т А Н О В И Л А : У березні 2021 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 11.03.2021 ВП №63705513. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем перевищено надані законом державному виконавцю повноваження, оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду №580/1187/20 від 02.11.2020 про повернення грошових коштів, виділених на житлову субсидію ОСОБА_1 , на особові рахунки надавачів послуг за період з 01 грудня 2014 року до 30 квітня 2019 року виконати неможливо з поважних причин в наслідок відсутності механізму відшкодування, а тому виконавче провадження підлягає закриттю. З даних підстав, позивач вважає, що і перерахування на депозитний рахунок відділу Центрального міжрегіонального управління юстиції у Черкаській області (м.Київ) виконавчого збору у сумі 20000 грн та штрафу в розмірі 5100 грн також є протиправним. Вказує, що частково рішення суду виконане у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду 12 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що департамент соціальної політики Черкаської міської ради (далі - департамент) листом від 19.03.2021 повідомив відповідача про часткове виконання судового рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Сума коштів знятих з організацій-надавачів послуг з 01.12.2014 року по 31.01.2019 року склала 30341,01 грн. Розмір переплачених коштів, отриманих у готівковій формі з 01.02.2019 по 30.04.2019 року склав 3512,47 грн. Кошти у розмірі 3 521,47 грн. нараховані в листопаді 2020 року та виплачені під час фінансування субсидії за листопад 2020 року на рахунок відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк». Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 10 липня 2020 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/1187/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, зокрема зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повернути грошові кошти, виділені на житлову субсидію ОСОБА_1 , на особові рахунки надавачів послуг за період з 01 грудня 2014 року до 30 квітня 2019 року. У провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває на виконанні виконавче провадження №63705513 щодо примусового виконання виконавчого листа від 02 листопада 2020 року №580/1187/20, виданого Черкаським окружним адміністративним судом про зобов`язання позивача у цій справі повернути грошові кошти, виділені на житлову субсидію ОСОБА_1 , на особові рахунки надавачів послуг за період з 01 грудня 2014 року до 30 квітня 2019 року. Виконавче провадження відкрите згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. від 23 листопада 2020 року, після набрання 16 жовтня 2020 року законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в справі №580/1187/20. Відповідачем 23 листопада 2020 року винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні на загальну суму 20000грн. В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивача виконавчого збору. Так, 21 січня 2021 року відповідач виніс постанову, якою на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф в сумі 5100,00грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця. Крім того, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) Вельган О.В. від 21.01.2021 ВП №63705513 про накладення штрафу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі №580/355/21 відмовлено повністю у задоволенні позовної заяви Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови від 21.01.2021 ВП №63705513 про накладення штрафу. Так, 11 березня 2021 року за вих №2289 державним виконавцем винесено вимогу щодо негайного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду №580/1187/20 та негайне перерахування на депозитний рахунок відділу Центрального міжрегіонального управління юстиції у Черкаській області (м.Київ) виконавчого збору у сумі 20 000 грн. і штраф в розмірі 5100 грн. Позивачем 18 березня 2021 року за вих №1686/28-5/01-10 направлено лист про неможливість виконання рішення суду. Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою відповідача позивачем подано позовну заяву до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, зобов`язаний сформувати і подати до 1 вересня регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в коштах для погашення кредиторської заборгованості. Доказів вчинення відповідних дій позивач до суду не надав. Отже, позивачем не доведено, що боржник вжив всі належні від нього заходи щодо виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин 1 - 3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Колегією суддів встановлено та не заперечується апелянтом, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21 січня 2021 року винесено постанову, якою на боржника (позивача по даній справі) у виконавчому провадженні, накладено штраф в сумі 5100,00грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця. Так, вищезазначену постанову Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради оскаржено до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі №580/355/21, яке набрало законної сили 10 березня 2021 року, відмовлено повністю у задоволенні позовної заяви Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови від 21.01.2021 ВП №63705513 про накладення штрафу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції сформованими на підставі приписів частини 4 статті 78 КАС України, що факт невиконання рішення суду у справі N 580/1187/20 та відповідно правомірність накладення на боржника - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради штрафу за невиконання без поважних причин боржником судового рішення встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому, ці обставини не підлягають доказуванню у даній справі. Статтею 75 Закону N 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином накладення штрафу в подвійному розмірі є наслідком повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк. Суд першої інстанції звернув увагу, що постанови державного виконавця від 23 листопада 2020 року про стягнення виконавчого збору на суму 20000грн., а також 21 січня 2021 року про накладення штрафу в сумі 5100,00грн. не скасовані. Крім того, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII). Так, належними діями позивача стало б виконання рішення суду по справі №580/1187/20 в строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі №360/3573/20 та від 20 травня 2021 року по справі №480/4549/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Так, апелянт зазначає, що до часу отримання постанови державного виконавця від 23 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження частково виконав судове рішення за період з 01.02.2019 до 30.04.2019 в розмірі 3521,47грн. Вказані кошти нараховані в листопаді 2020 року та виплачені під час фінансування субсидії за листопад 2020 року на рахунок відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк". Однак, докази виконання судового рішення в частині повернення грошових коштів за період з 01.12.2014 до 31.01.2019, тобто саме повного його виконання відсутні. Згідно з пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Установлено, що невикористані залишки коштів за надані житлові субсидії та пільги на оплату житлово-комунальних послуг, що утворилися на кінець бюджетного періоду 2019 року на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих в органах Казначейства, суб`єкти господарювання перераховують в останній робочий день такого періоду на поточні рахунки, відкриті в банківських установах на їх ім`я. Затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2020 №656 затверджено Порядок використання у 2020 році коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Виплата пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі", для погашення заборгованості за надані не у грошовій формі пільги та житлові субсидії населенню (далі - Порядок №656). Відповідно до пункту 1 Порядку №656 він визначає механізм використання у 2020 році коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Виплата пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі" (далі - бюджетні кошти), для погашення заборгованості за надані не у грошовій формі пільги та житлові субсидії населенню. Згідно з пункту 2 Порядку №656 бюджетні кошти спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) та вивезення рідких нечистот, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами (далі - кредиторська заборгованість), що виникла станом на 1 січня 2020 року. Відповідно до пункту 3 Порядку №656 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Пунктом четвертим Порядку №656 визначено, що погашенню за рахунок бюджетних коштів підлягає кредиторська заборгованість, що виникла станом на 1 січня 2020 р., яка відображена органами Казначейства у річній бюджетній звітності про виконання місцевих бюджетів за формою № 7 мб "Звіт про бюджетну заборгованість", затвердженій наказом Мінфіну від 17 січня 2018 р. №

12. Згідно з пункту 5 Порядку №656 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення оновлюють акти звіряння розрахунків за надані пільги та житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з виконавцями послуг і звіряють їх із даними органів Казначейства щодо відповідності обсягам кредиторської заборгованості, відображеної у звіті, зазначеному у пункті 4 цього Порядку. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення формують і подають до 1 вересня регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в коштах для погашення кредиторської заборгованості. Відповідно до пункту 6 Порядку №656 регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж через три робочих дні після їх надходження подають Мінсоцполітики узагальнені заявки в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Згідно з пункту 7 Порядку №656 Мінсоцполітики протягом семи робочих днів після надходження узагальнених заявок щодо потреби в коштах на погашення кредиторської заборгованості перераховує відповідні кошти на рахунки регіональних органів соціального захисту населення, відкриті в Казначействі. Відповідно до пункту 8 Порядку №656 регіональні органи соціального захисту населення не пізніше ніж наступного робочого дня після отримання коштів від Мінсоцполітики перераховують кошти на рахунки структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, відкриті в органах Казначейства. Пунктом дев`ятим Порядку №656 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення протягом двох робочих днів після надходження коштів на їх рахунки перераховують відповідні кошти на відкриті в банківських установах поточні рахунки виконавців житлово-комунальних послуг, об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, щодо яких мають непогашені бюджетні зобов`язання за надані пільги та житлові субсидії населенню станом на 1 січня 2020 року. Згідно з пункту 10 Порядку №656 ведення бухгалтерського обліку, відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов`язань в органах Казначейства та операції, пов`язані з використанням бюджетних коштів, здійснюються в установленому законодавством порядку. Відповідно до пункту 11 Порядку №656 складення і подання фінансової та бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку. Зважаючи, що постанови уряду є підзаконним нормативно-правовим актом, на період їх чинності підлягають безумовному застосуванню, оскільки відповідно до вимог ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, зобов`язаний сформувати і подати до 1 вересня регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в коштах для погашення кредиторської заборгованості. Доказів вчинення відповідних дій позивач до суду не надав. Отже, позивачем не доведено, що останнім вживалися всі належні від нього заходи щодо виконання рішення суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога державного виконавця прийнята в межах повноважень визначених зокрема ст. 13 та 18 Закону №1404-VIII, а тому скасуванню не підлягає. Щодо доводів апелянта про не можливість виконання рішення рішення суду в частині, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач по даній справі звертався до суду першої інстанції з заявою про роз`яснення рішення суду по справі № 580/355/21. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев Я. М. Собків