Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/368/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/368/21 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення 16.03.2021 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання призначити пенсію, - В С Т А Н О В И В: 11.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155750002249 від 01.12.2020р. в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення - 17.11.2020р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155750002249 від 01.12.2020р. про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 17.11.2020р. (вх. № 1205) про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 908,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення віку 3 роки застосується початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Апелянт посилався на те, що ОСОБА_1 згідно документів пенсійної справи у період з 01.09.1981 року по 25.07.1986 року навчався на денному відділенні Львівського сільськогосподарського інституту, тому початкова величина не застосовується. Також апелянт зазначив, що згідно даних зазначених у довідці виконкому Локницької сільської ради Зарічанського району Рівненської області від 30.12.2020 року № 895 та даних трудової книжки період проживання ОСОБА_2 , у вказаній зоні становить 4 роки, а тому зниження пенсійного віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе лише на 2 роки. З огляду на викладене апелянт вважає, що ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком лише після досягнення 58 років. Апелянт вважає, що позивач не має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому оскаржуваним рішенням йому було відмовлено у призначенні такої, у зв`язку з відсутність необхідної тривалості періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відчуження. З огляду на все вищезазначене апелянт просив в апеляційній скарзі скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3) серії НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Місцем народження позивача є село Нобель Зарічненського району Рівненської області, що підтверджується актовим записом про народження № 12 від 03.07.1964 р., складеним Нобелівською сільською радою Зарічненського району Рівненської області. Судом також встановлено, що 17.11.2020р. позивач звернувся до Роздільнянського відділу обслуговування громадян із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням відповідача № 155750002249 від 01.12.2020р. за результатами розгляду поданих документів позивачу відмовлено в призначенні пенсії та зазначено, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення складає 4 роки (початкова величина не застосовується, а тому право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку він набуде при досягненні 58 років. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення поданого ОСОБА_1 позовом, з огляду на наступне: Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі Закон №796-XII). Статтею 55 Закон №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. * Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. З матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.07.1981р. по 09.02.1989р. позивач був членом колгоспу ім. Пархоменко Зарічненського району Рівненської області. Позивача було направлено на денну форму навчання до Львівського сільськогосподарського інституту на факультет «механізація сільського господарства», який позивач закінчив та 25.07.1986р. отримав диплом серії НОМЕР_2 . Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що після отримання диплому 25.07.1986р. він повернувся до рідного села та турбувався про стан здоров`я своїх батьків. Також позивач зазначив, що наприкінці липня 1986 року ним було подано документи на реєстрацію місця проживання, але його зареєстровано лише 05.08.1986р., оскільки зазначений процес потребував здійснення відповідної процедури. Згідно довідки Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області від 30.12.2020р. (вих. № 895), ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав у селі Нобель Зарічненського району Рівненської області, яке відноситься до ІІІ радіаційно-забрудненої зони гарантованого (добровільного) відселення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.08.1986р. по 25.02.1989р., дійсно проживав у селі Нобель Зарічненського району Рівненської області без реєстрації з 28.07.1986р. по 05.08.1986р. У рішенні про відмову у призначенні пенсії позивач зазначив, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення складає 4 роки, однак, при цьому дійшов висновку, що початкова величина в даному випадку застосуванню не підлягає. В свою чергу, слід звернути увагу на наступне: Згідно із ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Статтею 11 Закону № 796-XII визначено, що до осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать, зокрема: - особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; - особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Згідно ст.14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: - постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; - постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Згідно зі ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII). З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №404/5266/16-а(2-а/404/29/17). Звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач надав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до 3 категорії, яке підтверджує статус позивача як потерпілого громадянина, що постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що довідкою Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області від 30.12.2020р. (вих. № 895), підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у селі Нобель Зарічненського району Рівненської області, яке відноситься до ІІІ радіаційно-забрудненої зони гарантованого (добровільного) відселення без реєстрації з 28.07.1986 року по 05.08.1986 року та після реєстрації з 05.08.1986 року по 25.02.1989 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем дотримано вимоги Порядку 22-1: надано як копію посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, так і довідку про періоди проживання на відповідній території у селі Нобель Зарічненського району Рівненської області, однак вказаним документам не було надано належної оцінки відповідачем. Зважаючи на зазначене, колегія суддів доходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155750002249 від 01.12.2020р. про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно обрано спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 17.11.2020р. (вх. № 1205) про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. Однак, при цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання призначення позивачу пенсії зі зниженим віком пов`язується з тривалістю та періодом його постійного проживання чи роботи саме у зоні посиленого радіологічного контролю. Виходячи з цього судом застосовано і норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які стосуються осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю. Однак, як вбачається з довідки Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області від 30.12.2020 року місцем проживання позивача у спірний період було село Нобель Зарічненського району Рівненської області, яке відноситься до ІІІ-ої радіаційно-забрудненої зони гарантованого (добровільного) відселення. Крім того, згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991 р. N 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", село Нобель Зарічненського району Рівненської області є саме зоною гарантованого добровільного відселення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, відповідно до ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 16.03.2021 року, та викласти її у редакції даної постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення суду першої інстанції в редакції даної постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук