Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4184/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4184/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 13.08.2020. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2020 з питання призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською міською державною адміністрацією (а.с.12). З копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Семенівським РВ УМВС України в Чернігівській області від 23.01.1997 року видно, шо позивач з 01.04.1991 постійно зареєстрований у м. Семенівка Чернігівської області (а.с.5). За даними відділу "Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області, викладеними в довідці від 16.02.2020 № 12-07/1655, позивач у період з 15.09.1987 по 09.04.1992, та з 04.11.1994 по теперішній час постійно проживає та працює у м. Семенівка Чернігівської області ( а.с. 13). За даними трудової книжки серія НОМЕР_3 , у період з 01.06.1988 по 09.09.1991 позивач працював в організації Будівельно - монтажний потяг № 685 тресту "Калужтрансстрой" (м. Калуга) (а.с.16). 13.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.10-11). До заяви позивачем додано: диплом, довідку про заробітну плату, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , трудову книжку серія НОМЕР_3 , довідку "Центру надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району від 16.07.2020 № 12-07/1655 про період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с.12,13). За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 06.09.2020 № 2500-0346-8/33126 відмовлено в призначенні позивачу пенсії, оскільки з поданих документів встановлено розбіжності, зокрема, позивач в один і той же період проживав і працював в різних містах, тому довідка відділу "Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області, від 16.02.2020 № 12-07/1655 не відповідає дійсності (а.с.8-9). Вважаючи зазначену відмову пенсійного органу протиправною та необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до приписів статі 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зі змісту положень статті 15 цього Закону слідує, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування. Одночасно абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі- Порядок № 22-1), визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII). Аналізуючи зміст наведених норм, Верховний Суд при розгляді аналогічних судових справ (постанова від 12.02.2020 у справі №497/1830/16-а, постанова від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, 22.03.2018 у справі №588/538/16-а) дійшов висновків, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули особливий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 до Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності трудового стажу. Відповідно до норм частини третьої та четвертої статті 65 Закону № 796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Під час розгляду даного спору по суті суд встановив, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії слугувала, на думку відповідача, розбіжність інформації в поданих позивачем документах, як такої, що мала визначити час постійного проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Суд звертає увагу, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу постраждалої особи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, проживали та працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Водночас, єдиним документом, що підтверджує такий статус та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі № 752/15346/17, від 18.06.2020 у справі № 591/4104/16-а. Натомість з матеріалів справи видно, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, яка є чинною. Тому доводи відповідача, що позивач немає права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, суд відхиляє. Посилання відповідача як на підставу правомірності своїх дій на наявність розбіжностей в поданих позивачем документах, суд також відхиляє, оскільки відповідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. У свою чергу пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані. Тому у разі розбіжностей в поданих заявником документах, пенсійний орган має використовувати надані йому повноваження, вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм правом, яке дає йому діюче законодавство не скористався та без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за формальними підставам. З урахуванням підстав для відмови позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах, що наведені в листі пенсійного органу від 06.09.2020 № 2500-0346-8/33126, слідує, що відповідачем лише враховано розбіжність інформації в документах, проте не сформовано правової обґрунтованої позиції, що таких документів було дійсно недостатньо для вирішення питання про призначення пенсії. Тобто, відмова відповідача не відповідає критерію достатньої обґрунтованості, а тому, не може бути прийнята, як рішення суб`єкта владних повноважень, ухвалене, згідно з нормами частини другої статті 19 Конституції України. При цьому документальних доказів прийняття відповідачем з цього приводу окремо оформленого рішення (індивідуального акта) матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що у спорі між сторонами мало місце вчинення суб`єктом владних повноважень (відповідачем) по відношенню до позивача протиправних дій. За положеннями частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В даному випадку, відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності вчинених дій щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку за поданою заявою. За змістом норм частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Абзацом 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2020, з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк