Постанова 4873 № 28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2021 р. Справа№ 28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Грека Б.М. Сотнікова С.В. за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В. у присутності представників сторін: від АТ "ВТБ Банк": Соколовська К.П. - довіреність №315 від 29.03.2021 від ТОВ "Тридента Агро": Леонов К.Ю. - ордер серії КВ №080430 від 23.04.21 від ТБ "Київська Універсальна": Кравченко Р.С. - керівник, витяг з ЄДР розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) (суддя: Івченко А.М.) за заявою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" в особі арбітражного керуючого Гусара І.О. треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1. Товарна Біржа "Київська Універсальна"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Окружна Еліт" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 28/29-б-43/212-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) у задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання результатів аукціону недійсними відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "ВТБ Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро", проведеного 13.11.2019 року, а також договір купівлі-продажу, укладений з переможцем вказаного аукціону, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Копитова О.С., Сотніков С.В. 08.04.2021 року суддею Копитовою О.С. заявлено самовідвід від розгляду справи №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20), який мотивовано наявністю обставини, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи. Ухвалою суду від 08.04.2021 року задоволено подану заяву про самовідвід та відведено суддю Копитову О.С. від розгляду справи №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20), а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 року апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Сотніков С.В. Ухвалою суду від 12.04.2021 року поновлено АТ "ВТБ Банк" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №28/29-б-43/212-2012(910/15995/20), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 29.04.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. У поданих до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Тридента Агро" та представник ТБ "Київська Універсальна" просять відмовити у її задоволенні. Ухвалою суду від 29.04.2021 року відкладено розгляд справи на 27.05.2021 року на підставі положень ст. 216 ГПК України. Представник скаржника в судовому засіданні 27.05.2021 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро", проведеного 13.11.2019 року, а також договір купівлі-продажу, укладений з переможцем вказаного аукціону. Представники ТОВ "Тридента Агро" та ТБ "Київська Універсальна" в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 27.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство). Разом з тим, 21.04.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року. У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Таким чином, станом на дату звернення АТ "ВТБ Банк" з відповідною позовною заявою та на дату розгляду справи в суді першої інстанції Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність. Разом з тим, оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 28/29-б-43/212-2012 про банкрутство ТОВ "Тридента Агро", провадження у якій порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року. Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 472 155 132,33 грн. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року у даній справі боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Гусара І.О. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі №28/29-б-43/212-2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 04.06.2020 рок, ліквідовано банкрута - ТОВ "Тридента Агро", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, провадження у справі №28/29-б-43/212-2012 закрито. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 скасовано. 20.10.2020 року АТ "ВТБ Банк" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро", проведеного 13.11.2019 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро". В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення ліквідатором банкрута та організатором аукціону вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині підготовки та проведення аукціону з продажу майна банкрута. На думку АТ "ВТБ Банк", мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів (ст.ст. 58-68 Закону про банкрутство), що вплинуло на їх результати, оскільки покупці, які мали заінтересованість і могли заявитись на торги та придбати нерухоме майно за кращою ціною, не заявились, бо не знали про існування торгів. Крім того, за твердженням позивача, за результатами реалізації заставного майна боржника ліквідатором не проведено розрахунок із заставним кредитором. За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) у задоволенні поданої банком заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована відсутністю порушень з боку ліквідатора та організатора аукціону під час проведення спірного аукціону, які є підставою для визнання його результатів недійсними. Доводи скаржника, на які останній посилається в обґрунтування поданої апеляційної скарги на зазначену вище ухвалу місцевого господарського суду, частково є аналогічні доводам поданої суду першої інстанції заяви про визнання недійсними результатів спірного аукціону. Додатково, у якості підстав для задоволення позовних вимог, скаржником в апеляційній скарзі також зазначено, що місцевим господарським судом не перевірено, чи сплачувались учасниками спірного аукціону гарантійні внески за участь в аукціоні, тобто не з`ясовано, чи існувала реальна конкуренція між учасниками аукціону з метою продажу спірного лоту за найвищою ціною та чи допуск до участі в аукціоні відповідав вимогам законодавства про банкрутства. Крім того, за твердженням скаржника, судом не перевірено додержання ліквідатором та переможцем аукціону вимог ст.ст. 71, 75 Закону про банкрутство щодо порядку проведення розрахунків за придбане на аукціоні майно та складення передавального акту, за яким здійснюється передача майна, відчуженого на аукціоні, а також не надано оцінки протоколу проведення аукціону та про поетапне зниження ціни лоту на крок аукціону. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне. Згідно із частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Частинами 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Відповідно до частини 5 статті 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Згідно з частиною 1 статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Статтями 65, 66 Закону про банкрутство передбачено, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості. При цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. Таким чином, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону). Відповідно до ст. 58 Закону про банкрутство організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником. Під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні. Відповідно до положень ст. 59 наведеного закону, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт. на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску: можливість надання переможцю податкової накладної, продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв`язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред`являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв`язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону.

2. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця. На виконання вимог вищезазначених статей, організатором аукціону опубліковано оголошення за №60784 від 03.07.2019 року на сайті Вищого господарського суду та на сайті Мін`юсту про проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро" (лот № 1), який призначено на 02.08.2019 року. Як вбачається із даного оголошення, заяви на участь в аукціоні приймаються Організатором в робочі дні з 10:00 до 15:00 з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону до 10.07.2019 року, тобто протягом 7 днів. В силу ч. 1 ст. 55 Закону про банкрутство аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі: - відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника; - коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість); - несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно. Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання. Станом на 11.07.2019 року до організатора аукціону не надійшло жодної заяви про участь в аукціоні, з огляду на що останнім 11.07.2019 року опубліковано повідомлення про результати аукціону. Із тексту даного повідомлення вбачається, що аукціон по лоту № l, призначений на 02.08.2019 року, визнаний таким, що не відбувся, згідно положень статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв`язку із відсутністю заяв на участь в аукціоні (останнім терміном прийому заяв визначено 15:00 год. 10.07.2019 року включно). Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що організатором аукціону не порушено вимог закону про банкрутство щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону та результатів такого аукціону. Надалі, організатором аукціону на веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України опубліковано оголошення про проведення аукціону №61023 від 12.07.2019 року з продажу майна боржника, призначеного на 13.08.2019 року. Як вбачається із тексту даного повідомлення, заявки на участь в аукціоні приймаються в робочі дні з 10:00 до 15:00 до 19.07.2019 року, тобто протягом 7 днів. Станом на 19.07.2019 року до організатора аукціону не надійшло жодної заяви про участь в аукціоні, з огляду на що останнім 19.07.2019 року опубліковано повідомлення про результати аукціону. Як вбачається із тексту даного повідомлення, аукціон по лоту №l, призначений на 13.08.2019 року, визнаний таким, що не відбувся, згідно положень статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв`язку із відсутністю заяв на участь в аукціоні (останнім терміном прийому заяв визначено 15:00 год. 19.07.2019 року включно). Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що організатором аукціону не порушено вимог закону про банкрутство щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону та результатів такого аукціону. Надалі, організатором аукціону на веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України опубліковано оголошення про проведення аукціону №63195 від 09.10.2019 року з продажу майна боржника, призначеного на 13.11.2019 року. Як вбачається із тексту даного оголошення, заявки на участь в аукціоні приймаються в робочі дні з 10:00 до 15:00 до 16.10.2019 року, тобто протягом 7 днів. За результатами проведеного 13.11.2019 року аукціону було визначено переможця та 14.11.2019 опубліковано повідомлення №02-01/1311 про результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро". Лот № 1 реалізовано за ціною - 7 855 864,74 грн., без ПДВ. Дослідивши зміст вказаних оголошень та оголошення, яке розміщено на нерухомому майні, на відповідність їх вимогам ст.ст. 58-59 Закону про банкрутство, судом встановлено, що організатором аукціону дотримано усіх вимог закону та зазначено усі відомості, передбачені чинним на момент проведення аукціону законодавством. Потенційні учасники проведеного аукціону мали достатньо часу з моменту оприлюднення оголошення про його проведення на подання своїх заяв на участь у такому аукціоні, що спростовує відповідні доводи скаржника. Посилання скаржника на непроведення з ним розрахунків в межах справи про банкрутство за результатами проведення спірного аукціону судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки погашення кредиторських вимог, в тому числі заставних, у справі про банкрутство не є предметом доказування у спорі щодо визнання недійсними результатів аукціону. Судова колегія звертає увагу скаржника, що повноваження ліквідатора та організатора аукціону відповідно до положень Закону не є тотожними. Тому, дії ліквідатора при здійсненні ним своїх повноважень, вчинені як до, так і після призначення та проведення аукціону з продажу майна, не стосуються самих правил проведення аукціону та оформлення його кінцевих результатів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціонів недійсними. Таким чином, оскарження аукціону через оскарження дій ліквідатора щодо погашення/непогашення вимог заставного кредитора, які мали місце після проведення такого аукціону, не співвідносяться зі ст. 16 Цивільного кодексу України та не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсним. Водночас, колегія суддів враховує, що діяльність арбітражного керуючого Гусара І.О. під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Тридента Агро" у справі №28/29-б-43/212-2012 була предметом проведення позапланової невиїзної перевірки за скаргою АТ "ВТБ Банк", в тому числі з питань неотримання коштів від реалізації майна боржника на спірному аукціоні. Так, з наданих ліквідатором суду апеляційної інстанції додаткових документів на підтвердження своїх заперечень а саме: Довідки Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.09.2020 року №23 та Акту від 02.10.2020 року №31, вбачається, що у період з 24.09.2020 року по 30.09.2020 року включно було проведено позапланову невиїзну перевірку арбітражного керуючого Гусара І.О. у зв`язку з виконанням ним повноважень ліквідатора у справі №28/29-б-43/212-2012 про банкрутство ТОВ "Тридента Агро" за поданою АТ "ВТБ Банк" скаргою, за результатом проведення якої за висновками комісії арбітражний керуючий Гусар І.О. під час виконання ним відповідних повноважень з питань, порушених у скарзі АТ "ВТБ Банк" в особі представника Соколовської К.П. від 16.07.2020 року, діяв в межах Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства з дотриманням вимог Конституції України, ГПК України та іншого законодавства з питань банкрутства. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення поданої АТ "ВТБ Банк" заяви про визнання недійсними результатів проведеного 13.11.2019 року аукціону з продажу майна ТОВ "Тридента Агро". Стосовно додаткових доводів, які містяться в апеляційній скарзі, у якості підстав для задоволення позовних вимог, то судова колегія зазначає, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію, а також переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами, в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не перевірено, чи сплачувались учасниками спірного аукціону гарантійні внески за участь в аукціоні, тобто не з`ясовано, чи існувала реальна конкуренція між учасниками аукціону з метою продажу спірного лоту за найвищою ціною та чи допуск до участі в аукціоні відповідав вимогам законодавства про банкрутства, не перевірено додержання ліквідатором та переможцем аукціону вимог ст.ст. 71, 75 Закону про банкрутство щодо порядку проведення розрахунків за придбане на аукціоні майно та складення передавального акту, за яким здійснюється передача відчуженого на аукціоні майна, а також не надано оцінки протоколу проведення аукціону та про поетапне зниження ціни лоту на крок аукціону, судом апеляційної інстанції не розглядаються. Отже, посилання скаржника про порушення господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції по суті заявлених вимог прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Разом з тим, судова колегія наголошує, що судом першої інстанції обрано невірний вид судового рішення, а саме постановлено ухвалу замість рішення. В силу положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. З огляду на положення КУзПБ, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 року у справі № 50/311-б). Крім того, відповідно до ст. 232 ГПК України, розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Водночас, КУзПБ, на відміну від Закону про банкрутство, конкретизовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Визначені ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 року у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.02.2021 року у справі №910/11664/20). В процесуальному сенсі питання щодо визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута недійсними належить до спорів (друга група), які розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство. І, відповідно, за результатами розгляду такого спору суд ухвалює рішення. (правова позиція викладена у постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №910/10560/20). Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спору у даній справі №910/13855/19 (916/3241/19) є визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута недійсними і такий спір було розглянуто в межах провадження у справі про банкрутство за правилами позовного провадження, то, на переконання колегії суддів, в даному випадку судовий розгляд повинен був закінчитись ухваленням рішення суду, а не відповідної ухвали, як це помилково зроблено господарським судом міста Києва. В той же час судова колегія зауважує, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах „Пономарьов проти України" та „Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): „одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України"). Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України"). Аналіз наведеного свідчить, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Суперечність правозастосування щодо порядку розгляду спорів в межах справи про банкрутство чи в окремому позовному провадженні, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №926/358/19). На підставі наведеного судова колегія зазначає, що не можна скасовувати або змінювати правильно прийняту по суті заявлених позовних вимог ухвалу лише з мотивів неправильної форми судового рішення, оскільки таке рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми"). За вказаних обставин, враховуючи принцип процесуальної економії господарського судочинства, а також наведену вище практику ЄСПЛ, беручи до уваги, що прийняття оскаржуваної ухвали не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність в даному конкретному випадку підстав для скасування правильної по суті ухвали, що оскаржується, лише з формальних причин. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №28/29-б-43/212-2012 (910/15995/20) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 01.06.2021 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Грек С.В. Сотніков