Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/8507/15-ц

Дата документу 26.05.2021 Справа № 334/8507/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/8507/15 Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В. Провадження № 22-ц/807/424/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Подліянової Г.С. за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересована особа:Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), боржник ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК»,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2015 року ПАТ «Фідобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2016 року був задоволений позов ПАТ «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № C_048/37_08 від 15.07.2008 року у розмірі 399 830,39 грн. На підставі даного рішення суду було видано виконавчий лист. У жовтні 2020 року ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Заява обґрунтована тим, що на виконанні Дніпровського ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження № АСВП 60112566 та 60112105 відкрите 20.09.2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «ФІДОБАНК». 25.09.2020 року між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «СПЕКРТУМ ЕССЕТС» було укладено Договір відступлення права вимоги № GL3N218881, за умовами якого ПАТ «ФІДОБАНК» відступив право вимоги, а ТОВ «СПЕКРТУМ ЕССЕТС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № C_048/37_08 від 15.07.2008 року у розмірі 399 830,39 грн. Посилаючись на вищевикладене, просило суд замінити стягувача з ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника ТОВ «СПЕКРТУМ ЕССЕТС». Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року заяву задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчих документах та подальших виконавчих провадженнях з виконання рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя у справі № 334/8507/15-ц з ПАТ «ФІДОБАНК» на ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № C_048/37_08 від 15.07.2008 року. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незастосування норм матеріального права, які у даній справі підлягають застосуванню, та порушення норми процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача,пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 399 830,39 грн., та судовий збір у сумі 5997,46 грн. 27 січня 2017 року представником ПАТ «ФІДОБАНК» були отримані два виконавчих листа. На виконанні Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження № АСВП 60112566 та 60112105 відкрите 20.09.2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «ФІДОБАНК». 25 вересня 2020 року між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «СПЕКРТУМ ЕССЕТС» було укладено Договір відступлення права вимоги № GL3N218881, за умовами якого ПАТ «ФІДОБАНК» відступив право вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКРТУМ ЕССЕТС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № C_048/37_08 від 15.07.2008 року у розмірі 399 830,39 грн. Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником ОСОБА_1 . Суд задовольняючи вимоги заяви вказав, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № GL3N218881від 25.09.2020, укладеного між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «СПЕКРТУМ ЕССЕТС» відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що є підставою для процесуального правонаступництва у процесі виконавчого провадження. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що заявником не було обґрунтовано заяву про заміну сторони стягувача є безпідставними, оскільки відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а тому наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу). Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Норма ч.1 ст.442 ЦПК України має імперативний характер, у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові від 21 березня 2018 року у справі №6-12076св18 Верховний Суд, а в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловився щодо застосування процесуальної норми про заміну сторони виконавчого провадження і суд апеляційної інстанції враховує ці висновки. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 червня 2021 року. Головуючий Судді: