Ухвала КАС ВС № 640/9828/20

УХВАЛА 31 травня 2021 року Київ справа №640/9828/20 адміністративне провадження №К/9901/18188/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №640/9828/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просила: - визнати протиправною та нечинною, з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498; - визнати протиправними та нечинними пункт 2 глави 1 розділу VI, пункт 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494; - визнати протиправним та нечинним, з моменту прийняття, пункт 1 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496; - визнати протиправними та нечинними підпункт 2.2 розділу II, підпункт 2 пункту 5.2. розділу V Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року,у задоволенні позову відмовлено. 19 травня 2021 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №640/9828/20. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що така підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного. Частиною 4 ст. 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. В порушення вказаних вимог, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а натомість зазначено, що скаржник звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" та ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів". При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне. Пунктом 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Верховний Суд зауважує, що за правилами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Слід зазначити, що положеннями зазначеної норми чітко окреслена форма захисту прав споживача, в межах реалізації якої така особа звільняється від тягаря судових витрат - подання споживачем до суду позовної заяви, яка спрямована на захист його порушеного права. Тому розв`язуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору особи, яка є споживачем, слід керуватися тим, що саме особи, які звертаються до суду як споживачі з відповідним позовом для захисту свої прав, звільняються від сплати судового збору на будь-якій стадії процесу, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Це не поширюється на будь-яких осіб, які вважають, що певними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень були порушені їхні права як споживача та (або) не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у таких справах, а лише на тих споживачів, хто подав позовну заяву на захист своїх прав, а також надалі апеляційну та (або) касаційну скаргу в межах того самого процесу. Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, згідно з якою системний і комплексний аналіз ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як "споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ", у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України "Про захист прав споживачів". Разом з тим, у вищенаведеній постанові зазначено, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (ст. 22 "Про захист прав споживачів", ст. 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, ст. 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом). Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №826/10597/17. Отже оскільки аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з позовними вимогами не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" при оскарженні в касаційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №640/9828/20. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у 2020 році та заявив чотири вимоги немайнового характеру. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України від 07 січня 2020 року "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 6726,40 (200% (2102,0 * 0,4)* 4) грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; призначення платежу: "*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір; символ звітності банку:

207. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава, на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої ст. 328 цього Кодексу підстави. Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. В касаційній скарзі позивач посилається на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права як на підставу касаційного оскарження судових рішень є безпідставним, оскільки скаржником не обґрунтовано наявність недосліджених доказів, нез`ясованих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 322 КАС України, а саме не відхилено кожного аргументу викладеного позивачем в апеляційній скарзі, оскільки скаржником не вказано яким саме аргументам судом апеляційної інстанції не надано оцінку. Згідно із ч. 2 ст. 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, а у даному випадку порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення. Таким чином, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями ч. 2 ст. 341 КАС України. Також, колегія суддів зазначає, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, він повинен зазначити конкретну норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність. Однак вказуючи наведене скаржник не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин). Отже, посилання на відсутність певних висновків Верховного Суду мають супроводжуватись вмотивованими аргументами неправильного застосування певної (певних) норми (норм) права у конкретних правовідносинах. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 26 квітня 2021 року у справі № 120/2243/20-а, від 12 травня 2021 року у справі № 488/1644/16-а від 14 травня 2021 року у справі № 240/16944/20 від 19 травня 2021 року у справі № 280/160/20 Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху. Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору або інші докази наявності підстав для звільнення від сплати судового збору та обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України. Керуючись ст. ст. 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №640/9828/20. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №640/9828/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними постанов. Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді Я. О. Берназюк С. М. Чиркін