LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/5053/22

від 21.06.2024 · Господарська

УХВАЛА 21 червня 2024 року м. Київ cправа № 910/5053/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д., розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Сівакова В.В.) від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.) від 18.04.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.) від 02.05.2024 у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 46 450 666, 33 грн. ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2022 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач) про стягнення 46 450 666,33 грн збитків.

2. Позов обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 1907000468 від 23.12.2019, позивач сплатив відповідачу 1 272 868 062,17 грн у рахунок послуг перевищення замовленої (договірної) потужності в точках виходу з газотранспортної системи та 1 300 426 011,82 грн у рахунок добових небалансів за період з 01.05.2020 по 31.05.2021. Проте, позивачем було встановлено, що відповідач відніс на позивача обсяг природного газу в розмірі 5 123 573,13 куб.м, який був відібраний споживачем у період з 01.05.2020 по 31.05.2021 без укладеного з позивачем договору, у зв`язку з чим позивачем було надмірно сплачено відповідачу 46 450 666,33 грн, з яких 45 685 953,99 грн оплата за небаланси та 764 712,34 грн оплата за перевищення замовленої потужності.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що: - відповідач при замовленні потужностей на період з травня 2020 року по травень 2021 року не передбачив подачу природного газу для виробників теплової енергії, Оператор ГТС, у відповідності до умов договору транспортування природного газу та згідно положень Кодексу ГТС, визначив використані такими споживачами обсяги природного газу в перевищені потужностей та в щодобових небалансах за вказаний газовий період, так як підстави для визначення таких обсягів газу у вищезазначений період як несанкціоновано відібраних були відсутні; - Оператором ГТС у відповідності до положень Кодексу ГТС та нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, було правомірно віднесено обсяги спожитих виробниками теплової енергії природного газу в період з травня 2020 року по травень 2021 року на постачальника із спеціальними обов`язками - АК "НАК "Нафтогаз України"; - відсутність укладеного договору постачання природного газу між позивачем та споживачами, які є виробниками теплової енергії не звільняє позивача в силу покладених на нього спеціальних обов`язків від обов`язку постачання таким споживачам природного газу та не свідчить, що відібраний такими споживачами у період з 01.05.2020 по 31.05.2021 газ в розмірі 5 132 573,13 куб.м є несанкціонованим, оскільки виробники теплової енергії значаться в Реєстрі споживачів постачальника - позивача; - звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на необхідність захисту його прав шляхом стягнення сплачених ним відповідачу на виконання умов договору коштів, однак за встановлених обставин, позивач просить захистити його права, факту порушення яких - не встановлено.

5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 182 525,00 грн.

6. Суд апеляційної інстанції врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та дійшов висновку, що заява відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції є обґрунтованою, документально доведеною та не спростованою позивачем, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвокатів. 7. 04.06.2024 позивач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

8. Верховний Суд, залишає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без розгляду, оскільки позивач звернувся з касаційною скаргою 04.06.2024 в межах строку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 288 ГПК України.

9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що: - суд апеляційної інстанції порушив норму пункту 13 частини першої, частину чотирнадцяту статті 32 ГПК України, оскільки справу розглянув і вирішив неповноважним складом суду (підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини першої статті 310 цього Кодексу); - суд апеляційної інстанції порушив норми частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини першої та сьомої статті 270 ГПК України, оскільки пропустив стадію дослідження доказів, перейшовши до судових дебатів, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, витяги з Інформаційної платформи (підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу); - суд апеляційної інстанції порушив норми статей 269 та 270 ГПК України, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20, від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, від 06.06.2023 у справі № 910/17390/21, від 20.07.2022 у справі № 921/607/21, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21(підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); - суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 712, 714 ЦК України, частини п`ятої статті 265 ГК України, пункту 5 глави 1 розділу І, глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункту 1 частини другої статті 13 ЗУ "Про ринок природного газу" оскільки дійшли помилкового висновку щодо можливості постачання природного газу за відсутності укладеного договору поставки, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22, від 15.06.2022 у справі № 640/9828/20, від 11.01.2022 у справі № 911/117/21, від 924/207/20 (підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); - суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 12 ЗУ "Про ринок природного газу", і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права в контексті постачання природного газу за відсутністю договору постачання (підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

14. Водночас у касаційній скарзі скаржник посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України № 921-р від 29.09.2019 "Деякі питання опалювального сезону 2019/20 року"; застосування норми пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС та пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС щодо правил здійснення алокації та посилання судів на існування окремих положень законодавства; порушення судом апеляційної інстанції норм статті 273 ГПК України, однак в цих частинах скаржник не визначив підстави/підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху для надання можливості скаржнику уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга в зазначеній частині.

15. Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

16. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

17. В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення. При цьому, підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на процесуальне порушення з передбачених пунктом 1 частини першої та частини третьої статті 310 цього Кодексу, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

18. Зазначення у касаційній скарзі цієї підстави касаційного оскарження, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

19. Отже, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, підстави касаційного оскарження, визначені скаржником, а також те, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги,

описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому Суд зазначає, що скаржнику необхідно уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та/або вимоги касаційної скарги.

20. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

21. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

22. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23. Також 11.06.2024 позивач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 182 525,00 грн.

24. Верховний Суд зазначає, що оскільки додаткове рішення, як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, то з метою їх спільного розгляду, питання щодо відкриття касаційного провадження на оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 буде вирішуватися після усунення виявлених недоліків в касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у цій справі. Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 910/5053/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 14, 17-19); - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»