Постанова 4857 № 380/11316/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11316/20 пров. № А/857/7817/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року про закриття провадження у справі (суддя першої інстанції Сидор Н.Т., м. Львів) В С Т А Н О В И В : 02.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання провести перерахунок та виплату заборгованості з 01 січня 2015 року по теперішній час. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року закрито провадження у справі. Не погодившись із ухвалою в частині мотивів, вважаючи таку постановлену з неправильним встановленням судом обставин справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку. Просить змінити ухвалу в частині мотивів. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що неправомірними є дії суду щодо критичного ставлення до покликання Головного управління на те, що не здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2015 пояснюється набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VIII, оскільки на час прийняття Шевченківським районним судом м. Львова постанови від 27.11.2017 у справі 466/6442/17 Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VIII вже набрав чинності, тому вказані зміни враховувались судом при вирішенні спірних правовідносин. Вказує на те, що закриваючи провадження у справі відповідно до п.4 ч.1 ст. 238 КАС України суд не повинен був надавати правову оцінку діям відповідача, оскільки не розглядав справу по суті. Зокрема, суд не повинен був досліджувати та встановлювати факт та правомірність виконання Головним управлінням постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі 466/6442/17. Отже, суд невірно вказав мотиви, з яких виніс ухвалу. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 17.05.2021 о 10:19 год, що підтверджено телефонограмою. У судове засідання позивач не з`явився. У судовому засіданні представник відповідача Сільченко О.О. підтримала вимоги апеляційної скарги та надала пояснення, аналогічні викладеним в ній. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом становлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі № 876/457/18 апеляційну скаргу Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Львові залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 без змін. На підставі вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Львова 24.10.2018 видано виконавчий лист №466/6442/17. Надалі 01.11.2018 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 57564362 з примусового виконання виконавчого листа № 466/6442/17, виданого 24.10.2018 Шевченківським районним судом м. Львова про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст.8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум. Листом від 16.01.2019 № 5031/Г-20/07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що на його вимогу проведено перерахунок державної пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 по 22.11.2015 та здійснено перерахунок державної пенсії у зв`язку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.11.2015 по даний час з врахуванням фактично виплачених сум. В результаті проведеного перерахунку на виконання рішення суду сума доплати з 01.01.2011 по 31.01.2019 становить 272 957,81 грн. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.05.2019 ВП № 57564362 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/6442/17, виданого 24.10.2018. На заяву позивача від 04.05.2020 щодо виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь листом від 26.05.2020 № 3155-3314/г-03/8-1300/20, в якій зазначило, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, яким зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Статтею 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на 01.01.2011, пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтв чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою встановлювалась у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю ІІІ групи, віднесених до 1 категорії, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зазначені норми змінені Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та виконання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих акті України», який набрав чинності 01.01.2015. В результаті проведення перерахунку на виконання рішення суду сума доплати з 01.11.2011 по 31.12.2014 становить 30 840,15 грн. Виплата нарахованої доплати з 01.11.2011 по 31.12.2014 в розмірі 30840,15 грн перерахована позивачу у квітні 2020 року. Не погоджуюсь з такими діями відповідача, 20.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі скаргою, на яку надано відповідь листом від 27.08.2020 № 5847-5907/Г-08/8-1300/20, згідно з якою доплату в сумі 30840,15 грн за період з 01.11.2011 по 31.12.2014 виплачено з урахуванням вимог Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, в квітні 2020 року. Позивач вважає здійснення відповідачем виплати пенсії тільки з 01.11.2011 по 31.12.2014 протиправним, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 не обмежено перерахунок та виплату позивачу пенсії датою 31.12.2014. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, вчиненої на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Таким чином, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Крім того приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Вищенаведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Суд апеляційної інстанції також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України. Таким чином, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 580/3376/20. Встановлено, що у розглядуваній справі фактичною підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вимогою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити заборгованості з 01 січня 2015 року по теперішній час, слугував факт здійснення перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17. Отже, при розгляді цього позову суд мав би дослідити і перевірити порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 та правомірність вчинення дій відповідача щодо перерахунку пенсії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Таким чином, для захисту порушених прав при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 позивач має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, а тому судом першої інстанції правильного закрито провадження у цій справі. При цьому суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про те, що суд закриваючи провадження у справі надав оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Так, зазначивши в оскарженій ухвалі суду, що на час прийняття Шевченківським районним судом м. Львова постанови від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VІІІ вже набрав чинності, тому вказані зміни враховувались судом при вирішенні спірних правовідносин, суд фактично надав оцінку тотожності підстав позову у даній справі. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування чи зміни. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року про закриття провадження у справі без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 01.06.2021.