Постанова 4855 № 356/383/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 356/383/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лялик Р.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Березанського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року (повний текст складено 14 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Андрійченка Ярослава Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Березанського районного суду Київської області з позовом до ГУ НП в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Андрійченка Я.О., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.02.2020 серія БАА №364839 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. Рішенням Березанського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року позов задоволено частково, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 364839 від 08.02.2020, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн за ч.2 ст.122 КУпАП, винесену поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Андрійченком Я.О. скасовано, адміністративну справу щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ НП в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки не ввімкнення аварійної сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку, а тому відсутні підстави для застосування санкції, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2020 поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Андрійченком Я.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 364839, відповідно до якої 08.02.2020 року о 23 годині 10 хвилин в Київській області, м. Березань, вул. Героїв Небесної Сотні, позивач керував автомобілем марки Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому не підсвічувався номерний знак, чим порушив п.2.9.в, 30.2 ПДР України, також водій після зупинки працівниками поліції після зупинки не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР України, внаслідок чого останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у сумі 425,00 грн (а.с.8). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність в них достатніх належних та достовірних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій або бездіяльності, які утворюють склад правопорушення в розумінні ст.9 КУпАП, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України). Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Пунктом 2.9.в ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до п.30.2 ПДР України забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Положеннями п.9.1.ґ ПДР України попереджувальними сигналами є увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда. Згідно з п.9.9.б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ним, зокрема, п.9.9.б ПДР України, оскільки він під час вимушеної зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. Колегія суддів звертає увагу, що диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами, до яких належить аварійна сигналізація, виключно при початку руху чи зміні його напрямку. Натомість, ввімкнення/не ввімкнення аварійної сигналізації під час вимушеної зупинки транспортного засобу працівниками поліції не можна вважати таким, що відбувається при початку руху чи зміні його напрямку, а тому порушення п.9.9.б Правил дорожнього руху України не охоплюється диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП. В той же час, в постанові серії БАА № 364839 зазначено, що позивач керував авто, в якому не підсвічувався номерний знак, однак жодних належних та допустимих доказів вчинення вказаного порушення ПДР позивачем матеріали справи не містять. Також спірна постанова не містить посилань на застосування поліцейським ст.36 КУпАП, відповідно до якої при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, та якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Нормами ч.ч. 1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Колегія суддів зазначає, що хоча ст.258 КУпАП і передбачає винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, але не забороняє скласти такий протокол, який в розумінні КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення та має підтверджувати або спростовувати наявність складу адміністративного правопорушення та винність особи, якщо вона заперечує та оспорює факт вчинення такого правопорушення. Позивач заперечує порушення ним п.2.9.в, 30.2 ПДР України та зазначає, що на транспортному засобі, яким він керував, було справне освітлення номерного знаку, в той же час, жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України надано не було, а тому правомірність винесення оскаржуваної постанови відповідачами не доведено. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №364839. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині не задоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення. Рішення Березанського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Текст постанови виготовлено 31 травня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма