Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 357/9639/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/9639/21 Головуючий у І інстанції - Бебешко М.М. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капрала поліції Гоменюка Сергія Сергійовича, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в сумі3 400, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що прямував до знайомого майстра у зв`язку з тим, що мопед зіпсувався та не працював, в той час до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції, при цьому, посвідчення водія у нього дійсно не було,оскільки він не керував мопедом, а вів його в руках. Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами у справі жодним чином не доведено та не спростовано твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом. Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання її незаконною. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти стягнення судових витрат за рахунок його бюджетних асигнувань. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2021 поліцейським СРПП ВПД № 1 Білоцерківського РУП капралом поліції Гоменюк С.С. винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400,00 грн. З постанови вбачається, що 01.08.2021 о 20:30 в м.Узин по вул.Московській, водій керував моторолером Хонда Діо, реєстраційний номер б/н, належність - ОСОБА_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, як наслідок, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що саме позивач керував транспортним засобом без посвідчення водія вказаної категорії, в той час як той заперечує це, стверджуючи, що він тримав мопед в руках. Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Відповідно до ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, а отже порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Вирішуючи питання щодо правомірності та обґрунтованості відповідних висновків патрульної поліції, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.1.10 ПДР вказано, що водій-особа, яка керує транспортним засобом, має посвідчення водія на право керування. Відповідно до ст.32 Закону №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або/ документів, що підтверджують відповідне право особи тільки, у зв`язку із тим, що для цього є відповідні підстави. Підпунктом 2.1 «а» Розділу 2 Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, в тому числі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому, згідно ч.2 ст.126 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не має права керування таким транспортним засобом. В свою чергу, ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вказує позивач,він не керував мопедом, а вів його в руках, тому вважає, що нести відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП він не повинен, оскільки постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху. Як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.02.2019 у справі№404/4467/16-а, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. З оскаржуваної постанови вбачається, що вона не містить посилання на доказ вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , тобто не містить доказів про те, що позивач 01.08.2021 керував транспортним засобом - мопедом Хонда, при цьому не маючи посвідчення відповідної категорії. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач ані під час розгляду судом першої інстанції, ані на стадії апеляційного розгляду не надав жодних належних доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження позивача. Крім того, необґрунтованими є доводи апелянта в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки судовим рішенням було стягнуто за рахунок його бюджетних асигнувань лише витрати зі сплати судового збору. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова