Постанова 4801 № 146/346/20

Справа № 146/346/20 Провадження № 22-ц/801/1092/2021 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 28 травня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» на заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Пилипчука О.В., повний текст якого складено 22 січня 2021 року в справі №146/346/20 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» (відповідач), про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, встановив: ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, посилаючись на те, що на підставі державного акту від 20.12.2001 року серія ІІІ-ВН 030815, він є власником земельної ділянки площею 2,0973 га, кадастровий номер 0523981500:03:000:0099, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. В 2006 році між ним та ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 10 років, який був зареєстрований у Томашпільському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис про його державну реєстрацію. В 2014 році до нього звернувся представник ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та повідомив про необхідність підписання нового договору оренди землі, надавши його із заповненням граф олівцем. Копії вказаного договору йому надано не було. При цьому відповідач продовжив ухилятися від сплати орендної плати за користування належною позивачу на праві власності земельною ділянкою, що триває з 2008 року по даний час. Задля уточнення інформації, яку повідомили йому односельчани, він звернувся 14.02.2020 з запитом до Державного земельного кадастру у Томашпільському районі на який йому було надано витяг про належну йому земельну ділянку у якому містилась інформація про те, що 01.10.2014 реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області було зареєстровано договір оренди строком на 30 років. Оскільки відповідач протягом тривалого часу і систематично не сплачує орендну плату, просив розірвати договір оренди землі № 30/В площею 2,1000 га від 09.12.2013 року, який укладений між ним та ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 01 жовтня 2014 року, номер запису 7193056; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 30/В площею 2,1000 га від 09.12.2013, який укладений між ним та ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 01 жовтня 2014 року, номер запису 7193056. Заочним рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі № 30/В, який укладений 09 грудня 2013 року щодо земельної ділянки площею 2,1000 га між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 01 жовтня 2014 року, номер запису: 7193056. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі № 30/В, який укладений 09 грудня 2013 року щодо земельної ділянки площею 2,1000 га між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 01 жовтня 2014 року, номер запису: 7193056. Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із: 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) сплаченого судового збору та 10000 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просило його скасувати та ухвали нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що свій обов`язок по сплаті орендної плати товариство виконало і вважає відсутнім систематичне порушення такого обов`язку, оскільки 25.05.2020 та 10.09.2020 орендна плата здійснена товариством поштовим переказом та шляхом перерахування на картковий рахунок позивача. Крім того, вважає, що суд припустився помилки задовольняючи вимогу про скасування державної реєстрації договору оренди землі, оскільки відповідно до змін до ЗУ «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2013 реєструвалось право оренди землі, а не договір оренди землі. Вказує на те, що відповідачем документально не підтверджено та не доведено, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн відповідають обсягу наданих послуг і виконаних робіт, оскільки в матеріалах справи відсутній договір на правничу допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), детальний розрахунок опису робіт. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Дунаєв І.Б. просить залишити рішення суд без змін. Представник відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Представник позивача - адвокат Дунаєв І.Б. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 0518710202020 від 14.02.2020 на підставі державного акта від 20.12.2001 № ІІІ-ВН 030815 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0973 га, що знаходиться на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0523981500:03:000:0099 (а.с. 6). Згідно умов договору оренди землі від 09 грудня 2013 року № 30/В, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», орендодавець ОСОБА_1 надає належну йому, а орендар ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» приймає в строкове платне користування, земельну ділянку з цільовим призначенням, визначеним Державним актом серії ІІІ-ВН № 030815 площею 2,10 га, яка знаходиться на території Вилянської сільської ради. Даний договір укладено строком на тридцять років (а.с. 39-40) Відповідно до п. 4.1,4.4 договору, орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі готівкою через касу підприємства, або в натуральній формі, або відробітковій формі надання послуг, у строк до 20 грудня кожного поточного року. Розмір орендної плати на рік становить не менше ніж 3,0 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 2.4 договору, а саме в грошовій формі 1420,32 грн на рік, або в натуральній формі 10,45 центнерів зерна в рік. Згідно п. 12.4 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Як слідує із акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» прийняв в строкове платне користування ділянку розміром 2,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради, яка належить орендодавцю на праві приватної власності (а.с. 40). Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення правовідношення. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно за статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення цього договору. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. У пункті "д" частини першої статті 1411 ЗК України також передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що зазначені положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Зазначена правова позиція сформульована Верховним Судом України в постанові від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12. Підстав відступити від цієї правової позиції під час розгляду справи Верховним Судом не встановлено. Відповідно до змісту пункту 13.3 договору оренди землі його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно з положенням частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що відповідач протягом тривалого часу систематично не сплачував орендну плату за землю. За своєю правовою природою поняття "несвоєчасна сплата" означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у аналізованій справі, у строк, передбачений договором оренди землі. Так, пунктом 4.3 договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, тобто до 31 грудня кожного року дії договору оренди землі. Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У цьому випадку такою подією є виплата орендної плати саме до 31 грудня кожного року. Таким чином, у досліджуваних правовідносинах невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати. Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Системний аналіз зазначених положень законодавства та порядок врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема положень ЦК України, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору. У зобов`язанні з виплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою позивач є кредитором, відповідач є боржником. З огляду на це в частині виконання цього зобов`язання саме відповідач був зобов`язаний довести його належне виконання, вчинене вчасно та у повному обсязі. У матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження, а відповідно, судом першої інстанції не встановлено обставин того, що відповідач нараховував або вживав заходи для того, щоб позивач отримав орендну плату за 2006-2018 роки. Надання відповідачем копій платіжного доручення від 25 травня 2020 року № 5581 про перерахування до центру поштового зв`язку № 6 м. Тульчин 37 870,91 грн, як плату за оренду земельних паїв згідно реєстру № ЗД0000000522 від 25.05.2020, копії реєстру безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання № ЗД000000522 від 25.05.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 призначався переказ у сумі 3 415,49 грн як виплата орендної плати за 2019 рік (позичка) та копії платіжного доручення № 8142 від 10 вересня 2020 року, за яким ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» направило ОСОБА_1 переказ грошових коштів в сумі 11 955,90 грн як орендна плата за оренду земельного паю за 2020 рік (а.с. 75, 76, 77, 78, 79) не є доказом виконання умов договору у вигляді щорічної сплати орендної плати відповідно до п. 4.4. договору оренди землі, за умовами якого орендна плата сплачується орендарем у строк до 20 грудня кожного поточного року, оскільки така сплата проведена вже в ході розгляду справи судом першої інстанції. А тому доводи апеляційної скарги про відсутність систематичного порушення обов`язку по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги про те, що суд припустився помилки задовольняючи вимогу про скасування державної реєстрації договору оренди землі, і не взяв до уваги зміни у Законі України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2013, за змістом яких слідує, що реєструвалось право оренди землі, а не договір оренди землі. Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. З набранням чинності Законом України від 07.07.2011 №3613-VI «Про державний земельний кадастр» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів. Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначені у статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення. При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов`язків. У постанові від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду відзначила, що відзначила, що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" N 161-XIV були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідно статтю 6 Закону України «Про оренду землі» доповнено частиною п`ятою такого змісту: право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Таким чином, з урахуванням викладених норм поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки. Поняття "державна реєстрація договору оренди землі" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до 01 січня 2013 року, а поняття "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли після 01 січня 2013 року. Проте як скасування державної реєстрації договору оренди землі, так і скасування реєстрації відповідного права мають наслідком припинення відповідного правовідношення, тобто права оренди, що виникло на підставі відповідного договору. Апеляційний суд відхиляє також доводи апеляційної скарги про неправильність судового рішення в частині стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Так, при розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України ). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу. Звернувшись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, ОСОБА_1 набув статусу учасника справи - позивача, з правами, передбаченими положеннями статей 43, 49 ЦПК України і скористався правом, передбаченим статтею 58 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс-19). Наявність договірних відносин між адвокатом Дунаєвим І.Б. та ОСОБА_1 підтверджується ордером серії ВН №145509, квитанцією №23/04/2 від 23.04.2020 про оплату правової допомоги в сумі 10 000 грн згідно з договором про надання правової допомоги №26/2020 від 10.04.2020 . Відповідно до положення частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» . Частиною другою, четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Відповідно до п. 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року N 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Відповідно до положення про ордер на надання правової допомоги, ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. З огляду на зазначене, наявні у матеріалах справи ордер та квитанція є належними доказами оплати ОСОБА_1 за надану адвокатом правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Оскільки апеляційна скарга не містить інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного, земельного та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення. Суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» залишити без задоволення, а на заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко І.В.Міхасішин