Постанова 4814 № 554/10325/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10325/20 Номер провадження 22-ц/814/892/21Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю.С. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Виконавчого комітету Полтавської міської ради на його, позивача, користь моральну шкоду в сумі 23 615 грн., заподіяну порушенням його прав на доступ до публічної інформації. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він, ОСОБА_1 , звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Полтави вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач не наддав відповідь на запит щодо публічної інформації. Внаслідок протиправної бездіяльності, що встановлена рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (справа №440/1973/20), йому завдано моральну шкоди, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого він мав погане самопочуття, пригнічений настрій. Також це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Розраховуючи розмір моральної шкоди позивач виходив з того, що порушення його прав має триваючий характер, тому за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, а саме з квітня 2020 року по серпень 2020 року, просив нарахувати відшкодування моральної шкоди у розмірі мінімальної заробітної плати, який станом на січень 2020 року становив для працездатних осіб 4 723 грн., стягнувши на його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 23 615 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 200 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи,просив оскаржуване судове рішення змінити, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає визначений до стягнення розмір моральної шкоди необґрунтованим та таким, що не відповідає позиції Європейського суду з прав людини (справа «Недайборщ проти Російської Федерації»), а також встановлений без урахування практики судів у подібних спорах (рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року у справі №750/7355/20, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2020 року у справі №569/14945/20, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2020 у справі №127/19592/20). Також просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 01 вересня 2020 року №216/3521/16-ц, згідно якої визначено, що виходячи з положень ст. ст.16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Вказував, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано що він звернувся до відповідача, як учасник бойових дій, який розраховував на першочергове отримання земельної ділянки під будівництво, яка пільгою визначена законом. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України, справа розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2020 року ОСОБА_1 направив до Виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території м. Полтави вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний запит отримано відповідачем 23 березня 2020 року. Згідно з резолюцією секретаря Полтавської міської ради Шамоти О.С. надати відповідь доручено начальнику Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Трегубову Ю.О., який листом від 27 березня 2020 року надав відповідь на запит ОСОБА_1 . При цьому Виконавчий комітет Полтавської міської ради не повідомив запитувача інформації про направлення його запиту належному розпоряднику. Позивач, вказуючи на фактичне ненадання відповідачем відповіді на його запит на отримання публічної інформації, звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №440/1973/20 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо неповідомлення ОСОБА_1 про направлення запиту на отримання публічної інформації від 21 березня 2020 року (вх. №04.2.2-09/102-зі від 23 березня 2020 року) на розгляд Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру. Зобов`язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради повідомити ОСОБА_1 про направлення запиту на отримання публічної інформації від 21 березня 2020 року (вх. №04.2.2-09/102-зі від 23 березня 2020 року) на розгляд Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 у справі №440/1973/20 залишено без змін. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення права позивача на доступ до інформації та тривале її ненадання встановлений рішенням суду, що є законною підставою для відшкодування моральної шкоди. Проте вимоги щодо розміру відшкодування є надмірними. Визначаючи до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 200 грн., суд першої інстанції враховував відсутність належних та допустимих доказів, що запитувана позивачем інформація має для нього надважливе значення, займає провідне місце у його житті, а негативні емоції, спричинені неправомірною поведінкою відповідача, мали наслідком значні душевні страждання та призвели до погіршення стану здоров`я. Оскільки відшкодування моральної шкоди не має бути формою заробітку та не повинно призводити до збагачення особи, визначений до стягнення розмір моральної шкоди відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Нормою ст.1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно роз`яснень, наведених у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду по справі №180/1560/16-а від 08 квітня 2020 року, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України. Обґрун-тування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд, ґрунтуючись на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх доказів, вірно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 грн. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та обґрунтування права на відшкодування моральної шкоди, як способу захисту суб`єктивного цивільного права. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що розмір моральної шкоди в сумі 23 615 грн. є завищеним та таким, що не підтверджений належними доказами, в тому числі, причинно-наслідковим зв`язком між протиправними діями відповідача, на які посилається позивач, як на причину моральних страждань. При цьому апеляційний суд бере до уваги, що відповідь на запит про надання публічної інформації органом місцевого самоврядування позивачу була надана, а порушене право відновлено. Тоді як відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер, що не може бути спростовано посиланням на рішення судів першої інстанції, які не мають для суду апеляційної інстанції преюдиційного значення. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Дряниця Ю.В. Пилипчук Л.І.