Постанова 4814 № 552/2202/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2202/23 Номер провадження 22-ц/814/3925/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про стягнення моральної шкоди УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. В обґрунтування позову зазначав, що він звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, а саме: надати інформацію про наявність на території Полтавського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування. Відповідач не надав відповідь на запит. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 440/18519/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року, щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку на надання інформації на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року на отримання публічної інформації. Позивач вказував, що протиправними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як особистості, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем відповіддю на його запит порушило його законні права та було сприйнято ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити, як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін. Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про стягнення моральної шкоди відмовлено. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказував, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, шо місцевим судом не враховано вимоги Закону України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», що протиправними діями ГУ Держгеокадастру у Полтавській області йому було завдано моральної шкоди. Судом не було враховано практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, зокрема, ст. 46 Європейської конвенції, висновки у справі «Ромашов проти України» та інші справи; висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 216/3521/16, 920/715/17 та вимоги загальної декларації з прав людини та конвенції ради Європи про доступ до офіційних документів. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; 03.08.2023 до апеляційного суду від представника відповідача, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 17 квітня 2019 року (а.с. 4). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 440/18519/21, яке набрало законної сили 06 квітня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (а.с. 5-6). Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 13.10.2021. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 13.10.2021 на отримання публічної інформації. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13.10.2021 на отримання публічної інформації. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 13 жовтня 2021 року позивач направив до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію про наявність на території Полтавського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування. Зазначений запит Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області отримано 18.10.2021, що підтверджується інформацією із веб-сайту Укрпошти згідно з посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за результатами відстеження відправлення за номером 1800106765022 та зареєстровано відповідачем 18.10.2021, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції за №Б-1201/0/5-21. 20.10.2021 за №1487/6-21 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області підготувало на ім`я позивача лист. Водночас, жодного з документів на підтвердження направлення позивачу відповіді на запит до суду не надано. Твердження позивача стосовно того, що відповідь на запит про публічну інформацію ним не отримано у п`ятиденний термін, не спростовані відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що зазначений запит розглянутий. Запитувана інформація викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.10.2021 за №1487/6-21, яким повідомлено, що форми звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), що діяли до 01.01.2016, передбачали лише сукупний обрахунок (без виокремлення за цільовим призначенням) земель, які не надані у власність та користування. Проте доказів направлення зазначеного листа позивачу відповідачем не надано (а.с. 5-6). За правилами частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Таким чином, місцевим судом установлено, що рішенням адміністративного суду у справі № 440/18519/21, яке набрало законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача та порушення права позивача на своєчасне отримання відповіді на інформаційний запит. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивач вимагає відшкодування йому моральної шкоди у зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді на його запит про наявність вільних земельних ділянок на території Полтавського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва, що викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття та пригнічений настрій. Запитувану інформацію позивач обґрунтовує своїм правом на першочергове забезпечення земельними ділянками, як учасника бойових дій. Але, позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру. Сам лише факт ухвалення рішення Полтавським окружним адміністративним судом від 30 серпня 2022 року не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачу моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування моральної шкоди. Вказаним рішенням Полтавський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді запиту ОСОБА_1 , зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року на отримання публічної інформації. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його запиту. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено. Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 , адміністративний суд лише констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства щодо ненадання відповіді у встановлений законом строк на запит позивача. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту його права. Відповідачем є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області орган державної влади. Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою. Але позивач просить суд стягнути 50 000 грн з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, тобто з конкретної юридичної особи, а не з держави. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 200 ЦК України суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. У відповідності з вимогами частини першої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Частиною другої вказаної статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Статтею 56 Конституції Україникожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За положеннями статті 129-1 Конституції Україниобов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі статтею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначено, що згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) дійшла висновку про те, що необхідною умовою для притягнення Держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушень прав позивача у сфері інформації, що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за № 440/18519/21, що набрало законної сили. Цим рішенням безумовно підтверджено факт винних, протиправних діянь відповідача у сфері інформації відносно позивача. Зазначена обставина є достатнім фактом для висновку про заподіяння позивачу цим порушенням моральної шкоди. Висновки місцевого суду в тій частині, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди є помилковими. Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є обґрунтованими. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з позовної заяви, позивач прохав стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. У відповідності з вимогами ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)). Місцевий суд однією з підстав для відмови в позові зазначив, що обов`язок відшкодувати моральну шкоду у відповідності з вимогами ст. 56 Конституції України законом покладено на Державу, до якої позивачем позовних вимог не заявлено. Апеляційна скарга не містить взагалі жодних доводів на спростування зазначеного висновку місцевого суду, як одну з підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Скаржником не спростовуються висновки місцевого суду в частині відсутності обов`язку Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду. Апеляційний суд, так само як і місцевий суд, не вправі самостійно змінювати зміст позовних вимог у справі, враховуючи, що позивач позовних вимог до Держави (як самостійного учасника цивільних правовідносин) не заявляв. З цих підстав місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позову, однак, враховуючи мотивувальну частину даної постанови, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2023 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову відповідно до мотивувальної частини даної постанови. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді В.П. Пікуль В.М. Триголов