Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/4164/20

01.06.21 22-ц/812/1107/21 Єдиний номер справи 489/4164/20 Провадження 22-ц812/1107/21 Головуючий по 1 інстанції Губницький Д.Г. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2021р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Шаманська Н.О., Ямкова О.О., секретар судового засідання Горенко Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021р. за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, встановила: У вересні 2020р. ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" пред`явило позов до ОСОБА_2 про стягнення 7048,59 грн. заборгованості за комунальні послуги. Позивач зазначав, що є виробником та виконавцем комунальної послуги з централізованого опалення для будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрована і проживає в цьому ж будинку в кімнаті №173, але незважаючи на надані щомісяця квитанції-повідомлення не бажає здійснювати оплату за надані послуги. Посилаючись на те, що відповідач в досудовому порядку не побажала погасити заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, позивач просив стягнути з неї 7048,59 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021р. позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» 7048,59 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 7048,59 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_2 , є споживачем послуг з централізованого опалення, які надає ДП НВКГ «Зоря»-«Мапшроект». Згідно витягу про державну реєстрацію прав Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 14.11.2011р. №32038092 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить одна кімната у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.10.2011р, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.10.2011р. №801 ОСОБА_2 на праві приватної власності належать житлові приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,7 кв. м. За даними технічного паспорту на приватизовану кімнату № НОМЕР_2 у гуртожитку АДРЕСА_1 , на праві приватної власності ОСОБА_2 належить житлове приміщення загальною площею 27,7 кв.м, що включає кімнату житловою площею 17,3 кв.м та частину приміщень спільного користування загальною площею 10,4 кв.м, до яких відповідно до плану кімнати №173 входять коридори, хол, кладова, кухня, вмивальня, вбиральні, душові, балкон. З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача в розмірі 7048,59 грн. за послуги з централізованого опалення включає період з жовтня 2016р. по березень 2019р. З`ясувавши, що відповідач має 7048,59 грн. Заборгованості за послуги з централізованого опалення, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав, передбачених ст.ст.526,610,611 ЦК, ст.68 ЖК УРСР, ст.19 Закону «Про теплопостачання», ст.ст.7-9 Закону «Про житлово-комунальні послуги», п.18,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджено постановою КМУ від 21.07.2005р. №630) для ухвалення рішення на користь позивача. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування позовної давності не можна визнати обґрунтованими, тому що у період з жовтня 2016р. по березень 2017р. заборгованість щомісячно погашалась відповідачем за рахунок наданої їй субсидії, а тому судом вірно до спірних правовідносин застосовані положення ст.264 ЦК. Аргументи в апеляційній скарзі щодо опалювальної площі також були предметом дослідження суду першої інстанції і наданим сторонами доказам з цього приводу дана оцінка у відповідності з вимогами ст.89 ЦПК. Так, згідно розрахунку позивача за основу для нарахування відповідачу плати за послуги з централізованого опалення бралась опалювальна площа 27,46 кв.м., з якої виключено балкон площею 0,24 кв.м (27,7 кв.м - 0,24 кв.м), що узгоджується з п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, так як ці Правила є більш пізніми за часом прийняття і спеціальними за предметом регулювання (поширюються на відносини між суб`єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг, і споживачами, які отримують послуги з централізованого опалення) на відміну від Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників (затверджено постановою КМУ від 08.06.1996р. №619). До того ж згідно правовстановлюючих документів на квартиру відповідач є співвласником приміщень спільного користування, які з`єднані з опалювальними приміщеннями дверними отворами, що також виключає можливість застосування вказаного нормативного акту. Долучення до матеріалів справи квитанцій-повідомлень про заборгованість за послуги з централізованого опалення не призвели до неправильного вирішення спору, так як в рішенні суду відсутнє посилання на ці документи. Що ж стосується тверджень про недоведеність факту направлення рахунків на оплату комунальної послуги, то до позовної заяви долучалось повідомлення про наявність заборгованості станом на 01.07.2019р. з доказами його відправлення рекомендованим листом на адресу відповідача. Відсутність в матеріалах справи доказів відправлення щомісячних рахунків, самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідачем споживались послуги з централізованого опалення, що свідчить про наявність між сторонами правовідносин. Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 01 червня 2021р. Головуючий: Судді: