Постанова 4807 № 336/2426/20

Дата документу 31.05.2021 Справа № 336/2426/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/2426/20 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В. Провадження № 22-ц/807/2140/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «31» травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Гончар М.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району як орган опіки та піклування, про відібрання дитини, ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнила, до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району як орган опіки та піклування, про відібрання дитини. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на набрання ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року законної сили, вирішення заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року, визначення місця проживання дитини з нею, просила скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржує в касаційному порядку постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року про виправлення описки у справі про визначення місця проживання спільної дитини сторін, зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у вказаній справі, вимога по відібрання дитини вже перебуває на розгляду у Верховному Суді, судом першої інстанції було враховано його доводи про неможливість розгляду справи до прийняття рішення Верховним Судом. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України й виходив із того, що розгляд даної цивільної справи неможливий до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Матеріалами справи підтверджено, що в травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Верховним Судом за його касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року про виправлення описки в постанові Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі №336/3744/19. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі №336/3744/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року у цій справі скасовано та прийнято постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання відмовлено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання АДРЕСА_1 . Відібрано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька, ОСОБА_2 та повернуто дитину матері ОСОБА_1 (а.с.80). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки у постанові Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року задоволено, виключено з резолютивної частини шостий абзац про відібрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 та повернення дитини ОСОБА_1 (а.с.121). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). За приписами частини другої статті 381 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Згідно із частинами першою та другою статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Аналіз наведених норм свідчить, що підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі, оскільки ці судові рішення вже набрали законної сили. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17 (провадження № 61-612св17). За приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року (стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року, наведених положень процесуального закону та висновку Верховного Суду не врахував, неправильно вказавши як підставу зупинення провадження у цій справі касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року у іншій справі. Крім того, положенням статті 251 ЦПК України визначено, що підставою для зупинення провадження у справі є саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, у той час, як суд першої інстанції послався на доцільність зупинення провадження, але взагалі не обґрунтував, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення касаційної скарги на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі № 336/3744/19. За таких обставин, постановлена ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року про зупинення провадження у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська М.С. Гончар