Постанова 4807 № 336/2426/20

Дата документу 14.12.2022 Справа № 336/2426/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/2426/20 Пр. № 22-ц/807/1822/22 Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В. Повний текст рішення складено 22.07.2022 року. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 із доповненнями від 22 серпня 2022 року на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, про негайне відібрання дитини ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-4), який в подальшому неодноразово уточнювала (т.с. 1 а.с. 79, т.с. 1 а.с. 102-105, т.с. 4 а.с. 126-129), в якому просила постановити рішення про негайне відібрання у батька ОСОБА_2 малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом повернення її до матері ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_3 . Батьком дитини є громадянин України ОСОБА_2 , з яким позивач не перебувала і не перебуває у зареєстрованому шлюбі, та який до квітня 2019 року більшу частину часу проживав однією сім`єю разом з позивачем за місцем її реєстрації. Розпорядженням голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 30.09.2019 року № 456р було розглянуто заяву позивача про надання право зустрічатися з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю місяця з 9.00 до 12.00, з урахуванням здоров`я дитини у приступності батька ОСОБА_2 . Натомість, вказане розпорядження відповідачем не виконується, через що ОСОБА_1 зверталася до поліції про невиконання ОСОБА_2 розпорядження від 30.09.2019 року за 456р. та за фактом неадекватної поведінки відповідача до позивача у присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 . Позивач 12 лютого 2019 року змушена була дати згоду на реєстрацію доньки за адресою батька дитини по АДРЕСА_2 . Незважаючи на обране батьками місце реєстрації дитини, фактично малолітня ОСОБА_3 з моменту повернення позивачки з пологового будинку до і квітня 2019 року проживала разом із матір`ю за її адресою та знаходилася під її доглядом. Після народження дитини відносини між позивачем та відповідачем початі поступово погіршуватися, почастішали сварки. 06 квітня 2019 року відповідач, який на той момент вже проживав разом з батьками за місцем своєї реєстрації, шахрайським шляхом забрав дитину «для проведення сеансу масажу». Але коли позивач, не дочекавшись дитини із батьком, звернулася з цього приводу до відповідача, він категорично відмовився віддавати доньку. Тобто відповідач фактично викрав дитину та самовільно змінив її місце проживання. Крім того, Запорізьким апеляційним судом прийнято постанову, яка набрала законної сили 23 грудня 2020 року, в іншій справі ЄУН 336/3744/19 за її позовом до ОСОБА_2 , якою було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем її проживання АДРЕСА_1 . Це рішення суду є обов`язковим для виконання в силу вимог ст. 129-1 Конституції України. Однак, ОСОБА_2 у добровільному порядку його не виконує, дочку їй не повертає, внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 вищезазначене судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним. Відповідно до ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Зарютіна П.В. (т.с. 1 а.с. 38). Ухвалою суду першої інстанції від 20 травня 2020 року провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження (т.с. 1 а.с. 39). Ухвалою суду першої інстанції від 27 серпня 2020 року (т.с. 1 а.с. 57-58) провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі ЄУН № 336/3744/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі ЄУН № 336/3744/19 (т.с. 1 а.с. 80; головуючий суддя (суддя-доповідач) Онищенко Е.А., судді Бєлка В.Ю., Кухар С.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року скасовано, прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання, відмовлено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання АДРЕСА_1 . Відібрано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від батька, ОСОБА_2 та повернуто дитину матері - ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в постанові Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року задоволено та виключено з резолютивної частини вищевказаної постанови 6 абзац про відібрання та повернення дитини. Ухвалою суду першої інстанції від 21 січня 2021 року (т.с. 1 а.с. 61) провадження у цій справі відновлено. Ухвалою суду першої інстанції від 29 березня 2021 року (т.с. 1 а.с. 132-133) у задоволенні клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у цій справі до прийняття остаточного рішення у касаційній інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, відмовлено. Ухвалою суду першої інстанції від 12 квітня 2021 року (т.с. 1 а.с. 158) провадження по цій цивільній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2021 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2021 року (т.с. 1 а.с. 217-222; головуючий суддя (суддя-доповідач) Дашковська А.В., судді Кримська О.М., Гончар М.С.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року про зупинення провадження у цій справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. У червні 2021 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява (т.с. 4 а.с. 35-39), в якій останній просив визначити способи участі матері, ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку спілкування доньки з матір`ю за попередньою домовленістю між сторонами у справі - двічі на тиждень у присутності батька: щочетверга з 17-30 до 19-30 та щосуботи з 10-00 до 13-00, з можливістю відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров`я дитини, бажання дитини, режиму для дитини та режиму дня навчального закладу, який відвідує дитина; перші три місяці після набрання чинності рішенням суду зустрічі матері з донькою мають відбуватись також в обов`язковій присутності психолога. Ухвалою суду першої інстанції від 24 червня 2021 року (т.с. 4 а.с. 222-223) вищевказану зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 у цій справі повернуто останньому без розгляду. Ухвалою суду першої інстанції від 24 червня 2021 року (т.с. 4 а.с. 224-226) залишено без розгляду: - подане 23 лютого 2021 року через канцелярію суду позивачем клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів від 23.02.2021 року з доданими до нього доказами за переліком відповідно до вказаного клопотання (т.с. 1 а.с. 231-233), - подане 9 березня 2021 року через канцелярію суду позивачем клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 09.03.2021 року (т.с. 2 а.с. 73-74) з доданими до нього доказами за переліком відповідно до вказаного клопотання, - додані до позовної заяви від 14.06.2021 року (т.с. 4 а.с. 126-129), поіменованої як «уточнена», що була подана позивачем 17 червня 2021 року через канцелярію суду, докази за переліком відповідно до вказаного позову; - подане 12 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідачем клопотання про виклик та допит в якості спеціалістів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.04.2021 року (т.с. 1 а.с. 141-142); - подане 12 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідачем клопотання про проведення у справі психолого - психіатричної експертизи від 06.04.2021 року (т.с. 1 а.с. 143-144); - подану 12 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідачем заяву про виклик та допит свідків від 06.04.2021 року (т.с. 1 а.с. 149-150); - подане 12 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідачем клопотання про приєднання доказів від 06.04.2021 року з диском для лазерних систем зчитування за підписом відповідача (т.с. 1 а.с. 151-152); - подане 10 березня 2021 року через канцелярію суду представником відповідача ОСОБА_7 клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи з доданими до нього доказами за переліком відповідно до вказаного клопотання,- подане 23 червня 2021 року через канцелярію суду відповідачем клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 23.06.2021 року (т.с. 4 а.с. 204-205) з доданими до нього доказами за переліком відповідно до вказаного клопотання, - подане 23 червня 2021 року через канцелярію суду районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району як органом опіки та піклування клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з доданими до нього доказами за переліком відповідно до вказаного клопотання (т.с. 4 а.с. 164-165). У липні 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді Зарютіна П.В. від розгляду цієї справи (т.с. 5 а.с. 82-84). Ухвалою суду першої інстанції від 08 липня 2021 року (т.с. 5 а.с. 85-86) вищевказаний відвід визнано необґрунтованим, відповідну заяву передано до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Ухвалою суду першої інстанції від 12 липня 2021 року (головуючий суддя Мойсеєва Г.В., т.с. 5 а.с. 250-251) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Зарютіна П.В. у цій справі відмовлено. У січні 2022 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді Зарютіна П.В. від розгляду цієї справи (т.с. 7 а.с. 192-196). Ухвалою суду першої інстанції від 27 січня 2022 року (т.с. 7 а.с. 198) вищевказаний відвід визнано необґрунтованим, відповідну заяву передано до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Ухвалою суду першої інстанції від 27 січня 2022 року (головуючий суддя Савеленко О.А., т.с. 7 а.с. 200-202) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Зарютіна П.В. у цій справі відмовлено. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року (т.с. 8 а.с. 173-178) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 8 а.с. 195-197) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та постановити нове про задоволення позову; негайно відібрати у батька ОСОБА_2 малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати її (малолітню доньку) матері ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача всі судові витрати на свою користь. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 8 а.с. 200). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15 серпня 2022 року (т.с. 8 а.с. 201), дану справу за апеляційною скаргою із доповненнями від 22 серпня 2022 року призначено до апеляційного розгляду (т.с. 8 а.с. 202) з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Від позивача ОСОБА_1 надійшли апеляційному суду доповнення від 22.08.2022 року до апеляційної скарги у цій справі (т.с. 8 а.с. 208-217). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 8 а.с. 218) доповнення від 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 до апеляційної скарги у цій справі прийнято до розгляду (т.с. 8 а.с. 218). Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 8 а.с. 228-251 в). Треті особи не скористались своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 05 жовтня 2022 року не відбувся та був відкладений (т.с. 8 а.с. 254- 255) в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про його відкладення через першу неявку останнього з поважних причин - хвороба на COVID-19 (т.с. 8 а.с. 252 а-252б). Ухвалою (т.с. 8 а.с. 255б) апеляційний суд витребував у строк до 02 листопада 2022 року у - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району - та Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органів опіки та піклування, в порядку ст. 19 СК України письмовий висновок щодо розв`язання спору про доцільність (недоцільність) відібрання дитини у батька ОСОБА_2 малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вищезазначеним позовом матері ОСОБА_1 у цій справі. В автоматизованому порядку суддею Дашковською А.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 9 а.с. 22-23). Третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, на виконання вищезазначеної ухвали надала апеляційному суду висновок (т.с. 9 а.с. 24-26), за змістом якого: «… враховуючи інтереси дитини,… в т.ч. наявність постанови Запорізького апеляційного суду від 23.12.2020 року у справі ЄУН 336/3744/19, яка вступила в законну силу 23.12.2020 року, відповідно до якої місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір`ю - ОСОБА_1 , доцільним є фактичне виконання зазначеного судового рішення шляхом передачі дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проживання разом із матір`ю - ОСОБА_1 ». Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 02 листопада 2022 року не відбувся та був відкладений (т.с. 9 а.с. 29-30) у зв`язку із заявою третьої особи у цій справі - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, (т.с. 9 а.с. 6-7), яка повідомила, що вищезазначена ухвала апеляційного суду у цій справі отримана для виконання 26.10.2022 року, згідно із рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 року № 181 «Про удосконалення механізму взаємодії виконавчих органів Запорізької міської ради з питань захисту прав дітей» - повноваження щодо підготовки висновків по факту розв`язання спору в порядку вимог ст. 19 СК України вирішуються на засіданні колегіального органу, комісії у справах захисту прав дитини при районній адміністрації, яка проводить свої засідання відповідно до регламенту роботи, але не рідше разу на місяць. Наступне засідання комісії у справах дітей при районній адміністрації буде проведено у листопаді поточного року, запитуємий висновок щодо розв`язання спору буде спрямований у терміни, передбачені вимогами чинного законодавства. У грудні 2022 року третя особи у цій справі - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, надала апеляційному суду у цій справі письмовий висновок № 22.01/01-34-720 від 08.12.2022 року (т.с. 9 а.с. 43-49), за змістом якого: орган опіки та піклування не вбачає правових підстав для відібрання дитини ОСОБА_3 у батька ОСОБА_2 . Від позивача ОСОБА_1 апеляційному суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів цієї справи додаткових доказів (т.с. 9 а.с. 50- 81). У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату відповідач ОСОБА_2 особисто (т.с. 9 а.с. 36) та через свого представника - адвоката Трачук Н.І., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, та представник третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органу опіки та піклування (т.с. 9 а.с. 38) втретє не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Як вбачається із змісту заяви відповідача ОСОБА_2 від 12.11.2022 року (т.с. 9 а.с. 49) на адресу голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, яка була додана органом опіки та піклування до його вищезазначеного письмового висновку у цій справі, останній задля збереження здоров`я та життя дитини був вимушений 12.11.2022 року виїхати за межі м. Запоріжжя до Західної України (без зазначення адреси), просить довести цю інформацію до матері дитини - ОСОБА_8 , оскільки графік побачень з дитиною тимчасово виконуватись не буде, про дату повернення на територію міста Запоріжжя орган опіки та піклування буде додатково проінформовано. Третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, через свого представника подала апеляційному суду заяву (т.с. 9 а.с. 39-41), в якій просила розглядати дану справу апеляційним судом без участі її представника, рішення винести в інтересах малолітньої дитини. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву третьої особи задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органу опіки та піклування, за присутністю представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Трачук Н.І. (т.с. 5 а.с. 146-147), позивача ОСОБА_1 , представника останньої - адвоката Щасливого О.Р. (т.с. 8 а.с. 253 а-253 б), представника третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, - Онищенко Л.А. (т.с. 9 а.с. 82). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши надані на виконання ухвали суду апеляційного суду письмові висновки органів опіки та піклування та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України та виходив із такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Відповідно ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до ст. ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Крім того, відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що з 06.04.2019 року малолітня ОСОБА_3 фактично мешкає разом із батьком ОСОБА_2 за місцем проживання останнього у АДРЕСА_4 . Дійсно, згідно з актом обстеження умов проживання від 05.06.2019 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 мешкають ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 . Вказана квартира на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року було вирішено: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем її проживання АДРЕСА_1 . При цьому, за поданим відзивом на позовну заяву ОСОБА_9 й не спростовував те, що й наразі донька проживає з ним. Позивач зазначила, що 9 червня 2019 року відділом по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було складено акт обстеження умов проживання за місцем реєстрації позивача, при цьому було встановлено, що у відповідній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 створені всі умови для проживання малолітньої дитини. Крім того, позивач посилалася на положення ст.ст. 150 та 153 СК України, у відповідності до яких мати, батько та дитина мають право та безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом та, крім того, батьки зобов`язані піклуватися про здоров дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Натомість, наполягаючи на заявлених позовних вимогах, які полягають на постановленні судового рішення про негайне відібрання у батька ОСОБА_2 малолітньої дочки ОСОБА_3 шляхом повернення її до матері ОСОБА_1 , остання посилалася саме на положення ч. 1 ст. 162 СК України, які зводяться до такого. Так, за правилами ч.1 ст. статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Проте, на думку суду першої інстанції, наразі відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. статті 162 СК України, якою передбачено відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання. Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після ухвалення 23 грудня 2020 року судового рішення про визначення з матір`ю місця проживання дитини сторін остання з позивачем не проживала та не проживає, отже відповідач в розумінні положень ст. 162 СК України самочинно не змінював місце проживання дитини ОСОБА_3 , у тому числі шляхом викрадення. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, суд першої інстанції вважав, що інші аргументи, що надані стороною позивача з доказами на їх підтвердження, не можуть бути підставами для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки останні базуються саме на положеннях ч. 1 ст. 162 СК України та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем вказаних норм матеріального права, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, як про це викладено судом вище. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає. Так, апеляційним судом встановлено, що із вищезазначеним позовом до суду позивач ОСОБА_1 на підставі ст. 162 СК України (Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків…при визначенні місця проживання дитини) звернулась ще у травні 2020 року, тобто дійсно ще до визначення місця проживання дитини, до прийняття Запорізьким апеляційним судом постанови, яка набрала законної сили лише 23 грудня 2020 року, в іншій справі ЄУН 336/3744/19 за позовом ОСОБА_1 від червня 2019 року до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання, якою було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем її проживання АДРЕСА_1 . Однак, при цьому апеляційним судом також встановлено, що у подальшому позивач ОСОБА_1 у цій справі уточнила свої позовні вимоги про відібрання дитини у батька (т.с. 1 а.с. 102-105, т.с. 4 а.с. 126-129) та додатково їх обґрунтовувала вже у тому числі вищезазначеним судовим рішенням апеляційного суду про визначення місця проживання дочки із нею, як матір`ю, яке є обов`язковим для виконання в силу вимог ст. 129-1 Конституції України, однак виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби не підлягає, та яке відповідач ОСОБА_2 , як батько у добровільному порядку не виконує, дочку матері за визначеним місцем проживання останньої не повертає, внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 вищезазначене судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги у цій справі. В силу вимог ст. 162 ч. 2 СК України дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. При цьому, відповідачем ОСОБА_2 та його представниками та третьою особою - Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органом опіки та піклування, у цій справі не доведено належними, допустимими доказами наявність обставин, передбачених ст. 162 ч. 2 ЦПК України, які б були перешкодою для повернення доньки матері за місцем проживання останньої. Встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що повернення малолітньої дитини за місцем проживання матері негативно впливатиме на її розвиток, відсутність обставин, які перешкоджають повернути дитину матері, або будуть суперечити інтересам дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, самовільні, без згоди матері ОСОБА_1 , дії відповідача ОСОБА_2 щодо зміни місця проживання дитини, невиконання останнім, як батьком, у добровільному порядку вищезазначеного судового рішення у справі ЄУН 336/3744/19 щодо визначення місця проживання дитини, для якого законом не передбаченого примусового порядку його виконання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача (матері) у цій справі про відібрання дитини у батька, поведінка якого є неправомірною, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, яка є обов`язковою для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України (постанова ВС від 24.ж10.2018 року у справі № 487/545/17 та інш.) В силу вимог ст. 19 ч. 4 СК України «…При розгляді судом спорів щодо … відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду… обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ст. 19 ч. 5 СК України). Однак, апеляційним судом було встановлено, що у матеріалах цієї справи такий письмовий висновок органу опіки та піклування відсутній, органом опіки та піклування суду першої інстанції на виконання вимог ст. 19 СК України з приводу вищезазначених позовних вимог позивача у цій справі не надавався, суд першої інстанції протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.07.2022 року (т.с. 8 а.с. 89-90) помилково відмовив у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування та дослідження останнього у цій справі (клопотання тс. 7 а.с. 242-243). Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повній та всебічній перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача, у тому числі ухвалою (т.с. 8 а.с. 255б) витребував у третіх осіб у цій справі, як органів опіки та піклування за місцем проживання матері та дитини в порядку ст. 19 СК України письмовий висновок щодо розв`язання спору про доцільність (недоцільність) відібрання дитини у батька ОСОБА_2 малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вищезазначеним позовом матері ОСОБА_1 у цій справі. На виконання вказаної ухвали апеляційному суду вказані висновки були надані: -Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, висновок (т.с. 9 а.с. 24-26), за змістом якого: «… враховуючи інтереси дитини,… в т.ч. наявність постанови Запорізького апеляційного суду від 23.12.2020 року у справі ЄУН 336/3744/19, яка вступила в законну силу 23.12.2020 року, відповідно до якої місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір`ю - ОСОБА_1 , доцільним є фактичне виконання зазначеного судового рішення шляхом передачі дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проживання разом із матір`ю - ОСОБА_1 »; - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, висновок № 22.01/01-34-720 від 08.12.2022 року (т.с. 9 а.с. 43-49), за змістом якого: орган опіки та піклування не вбачає правових підстав для відібрання дитини ОСОБА_3 у батька ОСОБА_2 . При цьому, належним доказом у цій справі є саме письмовий висновок Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 22.01/01-34-720 від 08.12.2022 року (т.с. 9 а.с. 43-49), як органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини на час розгляду цієї справи судом без згоди матері у батька. Проте, в силу вимог ст. 19 ч. 6 СК України «…Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини…». Апеляційний суд на підставі ст. 19 ч. 6 СК України не погоджується із вищезазначеним письмовим висновком Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування № 22.01/01-34-720 від 08.12.2022 року (т.с. 9 а.с. 43-49), за змістом якого: орган опіки та піклування не вбачає правових підстав для відібрання дитини ОСОБА_3 у батька ОСОБА_2 , вважає цей висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини (дівчинки) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . А в силу вимог ст. 7 ч. 8 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини… Однак, вказаний висновок Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування № 22.01/01-34-720 від 08.12.2022 року (т.с. 9 а.с. 43-49), при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи якнайкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьки якого між собою знаходяться у неприязне них відносинах, не відповідає. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Учасниками цієї справи апеляційному суду було надано численні письмові докази (відповідачем та представником останнього - т.с. 8 а.с. 245-250 в, 55-57, третьою особою, як органом опіки та піклування по Шевченківському району - т.с. 9 а.с. 8-71, 46-49, позивачем - т.с. 9 а.с. 50-81), які приймаються апеляційним судом до уваги у цій справі як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі від 13 липня 2022 року, лише в частині, які датовані датою до дати ухвалення останнього, та з останніх лише в частині, яка ще не була предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі. Однак, цими доказами не спростовується висновок апеляційного суду про необхідність задоволення позову позивача у цій справі. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 із доповненнями від 22 серпня 2022 року слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, відібрати у батька дитину з метою повернення останньої матері з урахуванням вимог ст. 5 ч. 2 ЦПК України (ефективний спосіб захисту), який дозволяє виконувати рішення у примусовому порядку), а саме: зобов`язати батька ОСОБА_2 повернути матері ОСОБА_1 малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги позивача при вищевикладених обставинах, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 2102,30 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції 840,80 грн. (т.с. 1 а.с. 1) + належний судовий збір за апеляційну скаргу 1261,20 грн. (150% від 840,80 грн.) (квитанція на суму 1261,50 грн. (т.с. 8 а.с. 194)). Також, на виконання вимог ст. 430 ч. 1 п. 5 ЦПК України (Негайне виконання судових рішень) апеляційний суд вважає за доцільне і необхідне допустити у цій справі негайне виконання рішення. Оскільки, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 ще до подачі вищезазначеного позову у цій справі вимушена була звертатись до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, про надання їй права зустрічатись із малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через наявність перешкод у цьому зі сторони батька ОСОБА_2 , з яким фактично без згоди матері проживала і проживає дочка, (розпорядження № 456р від 30.09.2019 року, яким було надано матері право зустрічатись із малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю місяця з 9.0 до 12.0, з урахуваннями здоров`я дитини у присутності батька ОСОБА_2 , копія - т.с. 1 а.с. 11), яке фактично відповідачем не виконувалось, що встановлено у тому числі у судових рішеннях апеляційного та касаційного судів в іншій справі ЄУН 336/3744/19 щодо визначення місця проживання дочки із матір`ю (постанова апеляційного суду, копія т.с. 4 а.с. 56-62, постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року, копія т.с. 7 а.с. 95-121) і не виконується на час розгляду цієї справи апеляційним судом у тому числі. Підтвердженням тому також є те, що під час розгляду цієї справи вже апеляційним судом батько вивіз доньку на Західну Україну без надання органу опіки та матері конкретної адреси місця перебування (проживання) доньки (заява батька органу опіки та піклування по Шевченківському району - т.с. 9 а.с. 49), що додатково свідчить про небажання батька у подальшому також виконувати вищезазначену постанову апеляційного суду в іншій справі ЄУН 336/3744/19 щодо визначення місця проживання дочки з матір`ю та повертати доньку матері. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 із доповненнями від 22 серпня 2022 року задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати батька ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути матері ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 2102,30 грн. На виконання вимог ст. 430 ч. 1 п. 5 ЦПК України рішення суду у цій справі про відібрання дитини і повернення її матері, підлягає негайному виконанню. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 21.12.2022 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.