Постанова 4857 № 140/701/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/701/21 пров. № А/857/8590/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №140/701/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) (головуючий суддя першої інстанції Ковальчука В.Д., місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 09.03.2021р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2530-52У, від 12.02.2020 № Ф-2530-52У. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-2530-52У, від 15 лютого 2019 року №Ф-2530-52У, від 14 травня 2019 року №Ф-2530-52У та вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Волинській області від 16 серпня 2019 року № Ф-2530-52У, від 13 листопада 2019 року № Ф-2530-52У, від 12 лютого 2020 року №Ф-2530-52У. Стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок). 01.03.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та надано докази про підтвердження розміру понесених судових витрат. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 коп.). Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки таке постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем не доведено, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання вказаних робіт. Просить апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної роботи з огляду на визначену сталу практику розгляду судами даних спорів, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Разом з тим, частина шоста статті 134 КАС України визначає, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Судом встановлено та як слідує із доданих письмових доказів (договору від 04.01.2021 року про надання правничої допомоги, акта наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 26.02.2021, розрахунку наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 26.02.2021, квитанції від 05.01.2021 про сплату коштів в сумі 6000,00 грн.) позивач сплатила адвокату Півню Г.А. кошти в сумі 6000,00 грн. на оплату правничої допомоги, яка відповідно до розрахунку наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 26.02.2021 складається з наступних правничих послуг: збір доказів для підготовки адміністративного позову (включає підготовку та направлення 2 (двох) заяв до виконавчої служби про витребування письмових доказів від компетентних органів) 1,5 год. 1200 грн.; вивчення судової практики в аналогічних справах 1 год. 800 грн.; підготовка адміністративного позову 4 год. 3200 грн.; підготовка заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог 1 год. 800 грн. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на нескладність справи та обсяг наданих послуг, виходячи з критерію пропорційності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 1200,00грн. Разом з тим, апеляційний суд також враховує, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 1200 грн. є вірним. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №140/701/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 31.05.2021р.