Постанова 4857 № 300/562/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/562/20 пров. № А/857/8446/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Глушка І.В., Макарика В.Я., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №300/562/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (головуючий суддя першої інстанції Микитюк Р.В., час ухвалення справу розглянуто у порядку письмового провадження, місце ухвалення м. Івано Франківськ, дата складання повного тексту 11.06.2020),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 , 10.03.2020 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-136716-55У від 06.11.2019 в сумі 8262,54 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №300/562/20, яке прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-136716-55У від 06.11.2019. ОСОБА_1 , 01.06.2020 звернулася до суду з заявою про стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що до закінчення розгляду справи позивач заявила про подання заяви про розподіл судових витрати, після ухвалення рішення суду, доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу та подала такі докази. Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3350 гривень. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає таке незаконним, ухваленим за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права. Зазначає, що усі послуги оплачені у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами та витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 4350 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скасувати додаткове рішення суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частково задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції врахував те, вказана справа є справою незначної складності, складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, а також те, що розгляд справи відбувався за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Разом з тим, частина шоста статті 134 КАС України визначає, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи слідує, що позивачем на підтвердження заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу надано суду договір про надання правової допомоги №31/12-2019 від 26.12.2019, додаткову угоду №2 від 21.02.2020 до договору про надання правової допомоги №31/12-2019 від 26.12.2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2020; копію квитанції про оплату послуг правової допомоги №0.0.1640632248.1 від 06.03.2020; дублікат квитанції про оплату послуг правової допомоги №0.0.1719840139.1 від 27.05.2020. Відповідно пункту 1 договору про надання правової допомоги №31/12-2019 від 26.12.2019, укладеного між адвокатським бюро «Романа Волосянка» та позивачем (клієнт), викладено пункт 3.1 даного договору в наступній редакції: гонорар є формою винагороди Бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту за цим договором. Пунктом 3.2 договору зазначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Згідно додаткової угоди №2 від 21.02.2020 до договору про надання правової допомоги №31/12-2019 від 26.12.2019 вартість послуг витрат на правничу допомогу: консультація первинна 500 грн., повторна 300,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи тривалістю до 30 хв. 250,00 грн., тривалістю понад 60 хв. 350,00 грн., збір доказів, а саме підготовка та подача адвокатського запиту, заяви про проведення експертизи, витребування документів, тощо 300,00 грн./од, вивчення проблеми, аналіз документів і законодавства, підготовка пропозицій щодо можливих перспектив вирішення спору (погодинна оплата) 700,00 грн/1 од., складання процесуальних документів (позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив та ін. 1250,00 2500,00 грн., представництво інтересів в суді 600,00 грн./од. Частинами 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Відповідно до п. 6 ч.6 ст.12 КАС України, незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд першої інстанції правильно вказав, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, а також те, що розгляд справи відбувався за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, тому клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3350 грн., що є співмірною до позовних вимог позивача. Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 3550 грн. є вірним. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №300/562/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 30.10.2020р.