Постанова 4857 № 817/859/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 817/859/16 пров. № А/857/5190/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., представника позивача Дудяка Р.А., представника третьої особи Павлюк М. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року (прийняте у м. Рівному суддями Зозулею Д. П., Гудимою Н. С., Жуковською Л. А.; складене у повному обсязі 06 січня 2021 року) в адміністративній справі № 817/859/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Майнінг Компані» до Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рівненська обласна рада, Державна служба України з питань праці, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення дій, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбер Майнінг Компані» (далі - ТОВ «Амбер Майнінг Компані», Товариство) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) та просило: - визнати протиправною бездіяльність Держеонадр щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви Товариства на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля» у Сарненському районі Рівненської області; - зобов`язати Держгеонадра укласти з Товариством угоду про умови користування надрами; - зобов`язати Держгеонадра видати Товариству спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля» у Сарненському районі Рівненської області. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, позов ТОВ «Амбер Майнінг Компані» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви ТОВ «Амбер Майнінг Компані» від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля» у Сарненському районі Рівненської області. У решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 р. касаційну скаргу ТОВ «Амбер Майнінг Компані» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року в справі № 817/859/16 за позовом ТОВ «Амбер Майнінг Компані» до Держгеонадр, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рівненська обласна рада, Державна служба України з питань праці, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій повернуто заявникові. На адресу суду від ТОВ «Амбер Майнінг Компані» надійшла заява, яка надалі була доповнена, про ухвалення додаткового рішення у справі, позаяк судом не визначено способу виконання судового рішення. Товариство просило зобов`язати Держгеонадра України повторно розглянути заяву ТОВ «Амбер Майнінг Компані» від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля» у Сарненському районі Рівненської області та видати ТОВ «Амбер Майнінг Компані» дозвільні документи, що забезпечить позивачеві можливість реалізації права на проведення робіт у відповідності до принципу «мовчазної згоди» згідно заяви від 04.03.2016. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 р. заяву ТОВ «Амбер Майнінг Компані» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяву ТОВ «Амбер Майнінг Компані» від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля» у Сарненському районі Рівненської області. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Рішення в частині відмови в задоволенні вимог заяви сторонами не оскаржується, тому, відповідно до приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, не є предметом апеляційного розгляду. Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржило Держгеонадра, яке вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте за неповного з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору, без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Амбер Майнінг Компані» у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що одним з недоліків заяв позивача на отримання спеціального дозволу є те, що в пояснювальній записці, в порушення Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, не зазначена потужність підприємства з видобування корисних копалин, що стало підставою для повернення заяви позивача відповідно до пункту 19 цього Порядку. Вказує, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, або містити висновки про права на обов`язки осіб, які не брали участь в справі. Враховуючи судові рішення у цій справі, позивач в повній мірі реалізував своє право на захист порушених прав, що підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили. Ухвалення додаткового рішення змінює суть основного рішення, оскільки позивач звертався з позовними вимогами щодо зобов`язання Держгеонадр видати йому спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів та зобов`язання Держгеонадр укласти з Товариством угоду про умови користування надрами, в яких було відмовлено. А виходячи зі змісту додаткового рішення на відповідача покладено повторний розгляд заяви позивача, якому в основному рішенні було відмовлено. Основне рішення містить правовідновлюючий, а не зобов`язуючий характер, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення. Крім того, наявність в Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, зокрема статті 383, яка встановлює судовий контроль та має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. З огляду на порушенням позивачем вказаного порядку оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду, провадження у цій адміністративній справі необхідно закрити, з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили. У зв`язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби COVID-19 просить апеляційну скаргу слухати в порядку письмового провадження без участі апелянта. Рівненська обласна рада подала відзив на вказану апеляційну скаргу Держгеонадр, у якому погоджується з доводами апеляційної скарги та просить її задовольнити у повному обсязі. Також просить розглянути цю справу без участі представника Рівненської обласної ради за наявними у справі матеріалами. Представник Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці) подав відзив на апеляційну скаргу Держгеонадр на додаткове рішення, у якому вказав, що перелік підстав, визначених статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких суд може ухвалити додаткове рішення, є вичерпним. Додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. А вказане додаткове рішення у цій справі змінює суть основного рішення, оскільки позивач звертався з позовними вимогами щодо зобов`язання Держгеонадр видати ТОВ «Амбер Майнінг Компані» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр. Тому просить задовольнити апеляційну скаргу Держгеонадр в повному обсязі. У судовому засіданні представник Держпраці підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; вважає, що таку необхідно задовольнити. Представник позивача, вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання, або не вирішено питання про судові витрати. Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог, за результатами розгляду справи по суті. Крім того, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті. Визначення способу виконання судового рішення необхідно у випадку, якщо, зокрема, законодавством не визначено механізму дій щодо реалізації такого права. Або якщо норми законодавства, які регулюють спірне питання, є суперечливими, незрозумілими, мають прогалини. У такому випадку рішення суду покликане захистити встановлене право можливістю його реалізації. При цьому, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту; протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Зі змісту мотивувальної частини рішення суду видно, що відповідачем рішення у зазначений строк прийняте не було, а тому бездіяльність дозвільного органу щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви позивача від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр є протиправною. У резолютивній частині рішення суду визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви ТОВ «Амбер Майнінг Компані» від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр. З системного аналізу змісту постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі № 817/859/16 суд дійшов висновку, що розглянувши справу суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання такого судового рішення. Законодавством не визначено механізму дій щодо реалізації права, відновленого постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі № 817/859/16, тому належним способом виконання судового рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є зобов`язання його вчинити певні дії. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на те, що визнавши протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо не розгляду у встановлений законодавством строк заяви Товариства від 04.03.2016 на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр, суд не визначив способу виконання судового рішення, що є перешкодою для його виконання. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року в справі № 640/19903/19 та від 17 жовтня 2018 року в справі № 360/1193/17. А згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 листопада 2019 року в справі № 817/864/18, від 20 листопада 2019 року в справі № 520/1235/19, від 10 грудня 2019 року в справах № 825/1297/16 та № 808/5619/14 спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальшу протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення. Що стосується доводів апеляційної скарги, то такі є безпідставними, позаяк оскаржуване додаткове судове рішення не змінює суті основного рішення та не містить висновків про права на обов`язки осіб, які не брали участь в справі; також судовий контроль не зможе забезпечити виконання основного рішення, за відсутності визначення способу такого виконання, викладеного в основному рішенні. А покликання апелянта на те, що позивач в повній мірі реалізував своє право на захист порушених прав, що підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили, як і те, що виходячи зі змісту додаткового рішення, на відповідача покладено повторний розгляд заяви позивача, якому в основному рішенні було відмовлено, не відповідають фактичним обставинам справи. Решта доводів апеляційної скарги на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення заяви про прийняття додаткового рішення. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни цього рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року в адміністративній справі № 817/859/16 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 28 травня 2021 року.