Постанова 4855 № 320/8134/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8134/20 Головуючий у І інстанції - Панова Г.В. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Кондраток А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_8., представника відповідача Кисляк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось до суду з даним позовом,в якому йдеться про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення надання освітніх послуг приватним дитячим садком «Заріна» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до усунення порушень вимог санітарного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за зверненням гр. ОСОБА_2 щодо порушення санітарного законодавства дитячим садочком ФОП ОСОБА_1 проведено перевірку відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про забезпечення санітарного законодавства та епідеміологічного благополуччя населення» за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом проведення якої було встановлено порушення відповідачем вимог санітарного законодавства, зокрема встановлено, що заклад є закладом дошкільної освіти, в якому виділені окремі кімнати під вікові групи та встановлені меблі відповідно до зросту та віку дітей (спальні ліжка, столи для занять та ігор), проте функціонує з порушенням вимог санітарного законодавства, що підтверджується актом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 3966-4 від 27.07.2020.При цьому, недотримання відповідачем вимог санітарного законодавства України є загрозою для психо-емоційного та фізичного здоров`я дітей, що в свою чергу, є підставою для повного зупинення надання освітніх послуг вказаним дитячим закладом до усунення порушень вимог санітарного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявлені заходи реагування підлягають застосуванню, оскільки під час перевірки було підтверджено, що заклад фактично функціонує як дошкільний освітній заклад, при цьому, характер виявлених порушень свідчить про можливість настання негативних наслідків для здоров`я дітей, які в ньому перебувають. Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має основний вид економічної діяльності: « 88.91 Денний догляд за дітьми», який у Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) визначений під назвою: «Надання соціальної допомоги без забезпечення проживання», що включає в себе діяльність із денного догляду за дітьми, у т.ч. за дітьми з фізичними та розумовими вадами. Крім того, відповідач надає послуги за договорами, які укладені з батьками дітей про надання послуг по денному догляду за ними. Апелянт наголошує, що громадянка ОСОБА_2 , за зверненням якої було проведено перевірку, не була замовником послуг відповідачки, отже незрозумілі мотиви звернення вказаної особи до контролюючого органу. Також апелянт зазначає, що зі змісту звернення ОСОБА_2 не вбачається фактів та порушень, що спричинили шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю конкретної особи, відтак у контролюючого органу не було підстав для проведення перевірки. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти викладених у ній доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні відповідач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на її задоволенні, в той час, як представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей реєстраційно-контрольної картки № с-4081, 16.07.2020 на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшло звернення (скарга) гр. ОСОБА_2 про порушення санітарних вимог суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 зокрема закладом, що знаходиться на 7-му поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Держпродспоживслужбою на запит Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві надано погодження № 17.1-22//2/10599 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно ФОП ОСОБА_1 . На підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві № 3966 від3.07.2020 «Про проведення позапланового заходу (перевірку)», направлення на проведення позапланового заходу № 2777 від 24.07.2020, в період з 27.07.2020 по 28.07.2020 посадовими особами позивача проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог санітарного законодавства в дошкільному навчальному закладі № 3966-4 від 27.07.2020, яким встановлені наступні порушення: 1) заклад розміщений на 7-му поверсі багатоповерхового житлового будинку, відсутні окрема вхідна група (використовується загальнобудинковий ліфт), що є порушенням вимог пунктів 2, 3 розділу III Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.03.2020 № 234 (далі Регламент); 2) склад та набір приміщень не відповідає вимогам закладу освіти, а саме: відсутні роздягальня з облаштованими персональними шафами, пральня з приміщеннями для прання та сушильно-прасуваної, медичний кабінет, що є порушенням вимог пункту 6 розділу III розділу VI п. 2 Регламенту; 3) не представлений розпорядок дня і навчання, організації життєдіяльності, рухової активності дітей, що включає тривалість сну, заняття різними видами діяльності та відпочинок, у тому числі організацією навчальних занять, перебування на свіжому повітрі, рухову активність, кратність приймання їжі, а також відсутні умови для здійснення прогулянок та фізичного виховання дітей, що є порушенням вимог пункту 4 розділу XII Регламенту; 4) відсутнє медичне обслуговування дітей у закладі (відсутня медична сестра, не надано медичної документації), що є порушенням вимог п. І розділу XI Регламенту; 5) не дотримуються профілактичні та протиепідемічні заходи, а саме: не промаркована постільна білизна, не надані дані щодо заміни постільної білизни, централізованого прання постільної білизни, наявність дезінфікуючих засобів, не представлені договори щодо проведення дератизаційних та дезінфекційних заходів, та щодо проведення дезінфекції м`якого інвентаря, що є порушенням вимог пункту 6 розділу III, пункту 10 розділу VII Регламенту, статей 18, 33 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Вказаний акт підписано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із зауваженнями, в яких зазначено, що вона функціонує як ФОП 2 групи по КВЕДу «Денний догляд за дітьми», під наглядом знаходяться 6-8 дітей, освітні послуги не надаються, та дитячим садочком заклад не є. Порушення, зазначені в акті, відносяться до порушень для дошкільних установ, якими ФОП ОСОБА_1 не є.». За результатами проведеного позапланового заходу посадовою особою Держпродспоживслужби у м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення № 86 від 27.07.2020 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2020 № 213, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 408 грн. за порушення ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, з метою застосування до відповідача заходів реагування, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного. Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V). Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-ХІІ від 24.02.1994 (надалі - Закону № 4004-ХІІ) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Відповідно до ст. 31 вказаного Закону на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті. Відповідно до статті 39 Закону № 4004-ХІІ державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров`я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. Основними завданнями цієї діяльності є: нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров`я населення; нагляд за дотриманням санітарного законодавства; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян. Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В свою чергу, статтею 1 цього Закону визначено, що санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами. При цьому, державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно- протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти - обов`язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров`ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення. Відповідно до ст. 22 Закону № 4004-ХІІ, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища. В свою чергу, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов`язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров`я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни (стаття 20 Закону № 4004-ХІІ). Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі - Закон № 1645-III). Так, відповідно до статті 18 цього Закону, права та обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб щодо забезпечення населення доброякісними, безпечними для здоров`я харчовими продуктами, продовольчою сировиною та питною водою, запобігання забрудненню збудниками інфекційних хвороб відкритих водойм і ґрунту, утримання в належному санітарному стані територій населених пунктів, місць масового відпочинку населення, рекреаційних зон тощо визначені законодавством. Юридичні особи незалежно від форм власності та громадяни забезпечують проведення профілактичних дезінфекційних заходів у жилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи надані в користування, здійснюють інші заходи з метою недопущення розмноження гризунів і комах у приміщеннях (будівлях) і на земельних ділянках. Власники, а також керівники та інші посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності зобов`язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникам у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних хвороб. В свою чергу, санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.03.2016 № 234 (далі - Регламент) визначає санітарно-епідеміологічні вимоги до дошкільних навчальних закладів усіх форм власності (створених у тому числі в житлових та нежитлових приміщеннях), виконання яких дозволяє створити нешкідливі умови розвитку, виховання, навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я дітей. Використання території, будівель, приміщень, споруд, обладнання дошкільних навчальних закладів іншими юридичними та фізичними особами з метою, що не пов`язана з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється (пункт 2 Регламенту). Засновник (власник) та керівник дошкільного навчального закладу є відповідальними за дотримання вимог цього Регламенту (пункт 4 Регламенту). Апелянт наполягає, що вимоги Регламенту на відповідачку не поширюються, оскільки вона не надає освітні послуги, а здійснює лише денний догляд за дітьми і цей вид діяльності віднесено до соціальних послуг. Разом з тим, колегія суддів не приймає такі доводи заявника апеляційної скарги, оскільки вони не відповідають реальним обставинам справи і спростовуються належними та допустимими доказами, які суд першої інстанції ретельно проаналізував. Зокрема, судом було досліджено договори про надання послуг, за умовами яких виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується за завданнями замовника (батьки дітей) надати послуги по денному догляду за дитиною, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу, при цьому, відповідно до п.1.4 вказаних договорів, послуги із денного догляду за дитиною включають, окрім здійснення денного догляду, також охорону життя дитини, зміцнення її фізичного та психічного здоров`я, організацію дозвілля дитини, проведення ігор, психологічний та особистісний розвиток дитини. При цьому, згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 18.12.2008, номер запису: 23320000000002876. Видами діяльності останньої, згідно класифікації КВЕД є: 88.91 Денний догляд за дітьми (основний); 97.00 Діяльність домашніх господарств як роботодавців для домашньої прислуги; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; 85.52 Освіта у сфері культури; 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 85.20 Початкова освіта; 85.10 Дошкільна освіта; 88.99 Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н. в. і. у. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про дошкільний навчальний заклад» від 12.03.20003 №305 визначено, що дитячий садок - це дошкільний навчальний заклад для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання та навчання. Варто зауважити, що розділом 88 Національного класифікатора України класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) передбачає групу видів діяльності, пов`язану із надання соціальної допомоги без забезпечення проживання, серед яких денний догляд за дітьми (КВЕД 88.91) віднесено до соціальної послуги денного догляду. При цьому, зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги денного догляду, показники її якості для суб`єктів всіх форм власності, визначено Державним стандартом денного догляду (Державний стандарт), затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013 №452. Так, Державним стандартом передбачено, що соціальна послуга денного догляду надається суб`єктом, що надає соціальну послугу, після здійснення первинного комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору про надання соціальної послуги денного догляду. Отже, надання зазначеної соціальної послуги передбачає, що суб`єкт, що надає зазначену соціальну послугу, має надавати її кожному отримувачу послуги на підставі індивідуального плану та договору, які складаються виходячи з індивідуальних потреб отримувача. Відповідно до пункту 1.2. Державного стандарту, цей Державний стандарт застосовується, зокрема, для організації надання соціальної послуги денного догляду особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами психіки; особам з інвалідністю, у тому числі із психічними розладами (крім осіб, які скоїли суспільно небезпечну дію та отримують амбулаторну примусову психіатричну допомогу за рішенням суду) та інтелектуальними порушеннями, дітям з інвалідністю від трьох років, хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше ніж чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі - особи похилого віку та особи з інвалідністю). Отже, як вірно вважає позивач, надання соціальної послуги денного догляду дітям, крім дітей з інвалідністю від трьох років, не передбачено, тобто така послуга надається виключно дітям з інвалідністю від трьох років, при цьому, всім іншим дітям надаються послуги дошкільного навчального закладу, які не обмежуються Державним стандартом. В свою чергу, відповідно до ч.ч.2,3 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя. З цією метою держава вживає заходів щодо: зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності; забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води; створення безпечних і здорових умов, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам тощо. Як вбачається з матеріалів справи, на різних веб-ресурсах розміщена інформація щодо приватного дитячого садочку « ЗАРІНА » (ФОП ОСОБА_1 ) як про заклад, який спеціалізується на розвитку дитини, в якому, зокрема, регулярно проводяться заняття з англійської мови та підготовка до школи. Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні від 10.07.2019 про реєстрацію знаку Заріна приватний дитячий сад, висновок формальної експертизи заявки на знак для товарів і послуг. Також, відповідачем долучено до матеріалів справи план заходів щодо усунення недоліків, зазначених в Акті перевірки дотримання вимог санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві від 27.07.2020 № 3966-4 від 22.09.2020, який підписано ФОП ОСОБА_1 , крім того, заявлено про усунення частини порушень, встановлених під час перевірки, на підтвердження чого надано до суду фотокартку дитячого майданчика, якою відповідач підтверджує наявність дитячого майданчика для прогулянок з дітьми, сертифікат відповідності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відповідність меблів у асортименті (згідно з додатку 4 найменування, 75 позицій); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.11.2014 №05.03.02-04/71691 щодо відповідності меблів придбаних ФОП ОСОБА_1 , режим дня визначений для дітей, графік зміни постільної білизни, графік обробки приміщення і іграшок, договір про надання послуг, укладений ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , за умовами якого ФОП ОСОБА_4 зобов`язується надавати платні послуги прання речей та спецодягу замовника - ФОП ОСОБА_1 ; договір про надання послуг від 22.10.2020, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 , за умовами якого ФОП ОСОБА_5 зобов`язується надати відповідачу послуги з хімчистки матраців та килима; рахунок на оплату № 227 від 22.10.2020 виставлений ФОП ОСОБА_6 на поставку шафи дитячої для роздягальні. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діяльність відповідача підпадає під ознаки діяльності дитячого садка, визначені законодавством. Водночас, суд апеляційної інстанції не приймає в якості належного та допустимого доказу наданий апелянтом Висновок науково-правової експертизи від 05.01.2021, виконаної на запит адвоката-представника ФОП ОСОБА_1 від 23.12.2020. Так, під час розгляду позову в суді першої інстанції відповідачкою та її представником питання проведення вказаної експертизи не ініціювалось, оскільки, як пояснили вони суду апеляційної інстанції, в цьому не вбачалось потреби. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, як вірно зауважує представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зі змісту вказаного експертного висновку не вбачається наявність повноважень у Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права імені В.М. Корецького НАН України на проведення таких експертиз, у тому числі наявність акредитації на цей вид діяльності. Крім того, питання, які поставлені перед експертами, не є об`єктами наукової та науково-технічної експертизи, як це визначено в статті 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Так, відповідно до статті 22 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», основним юридичним документом, що регламентує відносини між замовником і організатором у сфері наукової і науково-технічної експертизи, є договір на її проведення. У договорі на проведення наукової і науково-технічної експертизи визначаються: сторони договору; предмет і об`єкти експертизи; умови проведення експертизи; права та обов`язки сторін; термін проведення експертизи; термін, протягом якого висновки експертизи зберігають чинність залежно від характеру об`єкта експертизи; порядок розрахунків; умови, що впливають на зміну або припинення договірних відносин; відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; відповідальність за достовірність висновку експертизи, термін дії такої відповідальності та конкретні особи, на яких вона покладається стосовно окремих розділів або за експертизу в цілому, інші суттєві умови, які випливають із специфіки об`єкта експертизи. При цьому, згідно змісту висновку науково-правової експертизи від 05.01.2021 № 126/1-е вбачається, що такий договір відсутній. Крім того, в ході проведення вказаної науково-правової експертизи взагалі не вивчався один із основних законодавчих актів, а саме Державний стандарт денного догляду (Державний стандарт), затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України 30.07.2013 № 452 (розділ III висновку науково-правової експертизи від 05.01.2021 № 126/1-е), що, як вірно зауважує представник позивача, ставить під сумнів наявність у експерта відповідних фахових знань, в тому числі з вузько направлених питань з надання соціальної послуги денного догляду, оскільки він при проведенні науково-правової експертизи обмежився лише документами, наведеними в розділі IV Висновку, в той час, як такий перелік матеріалів є недостатнім для виконання покладеного на нього завдання. Крім того, на дослідження експерту була надана копія договору про надання послуг від 15.01.2020, укладеного між ОСОБА_1 га ОСОБА_7 (розділ IV висновку науково-правової експертизи від 05.01.2021 № 126/1-е), який взагалі не надавався суду першої інстанції як доказ і судом не досліджувався. Крім того, всупереч ч.7 ст.101 КАС України у наведеному висновку експерта відсутня інформація щодо попередження (обізнаність) експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Все вище наведене у своїй сукупності ставить під сумнів достовірність та об`єктивність наданого апелянтом експертного висновку та його належність і допустимість щодо предмета доказування. При цьому, відповідно до ст.108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, яка, в свою чергу, визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Щодо доводів апелянта про подвійне притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за одне правопорушення колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Так, постановою в.о. начальника Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві Уварової О.П. по справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2020 № 213 на підставі статей 236, 256 та 268 КУпАП накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 408 грн. Приписами ст. 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Водночас, в межах даного позову вирішується питання щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог санітарних норм та законодавства як суб`єктом господарської діяльності, відповідальність за порушення яких визначена приписами Закону України «Про основні засади державною нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто види юридичної відповідальності не є тотожними. Так, відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Частиною 7 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно із частиною п`ятою вказаної статті Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. З огляду на викладене та враховуючи характер порушень, виявлених під час перевірки відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони можуть призвести до негативних наслідків для здоров`я дітей та як наслідок про задоволення позову. При цьому суд врахував, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого безпосередньо залежить від факту усунення відповідачем виявлених порушень, а також має спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері санітарного законодавства в дошкільному закладі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена і підписана 31.05.2021 року. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова